Справа: № 2-а-859/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"19" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорова Г.Г.,
при секретарі Вечер А.В.,
за участю:
апелянта -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 3/389, виданим 14 жовтня 2008 року Окружним адміністративним судом міста Києва; зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 3/389, виданим 14 жовтня 2008 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з Головного управління Державного казначейства України в місті Києві коштів в сумі 1000 грн., в якості відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої неправомірними діями в розмірі 2 000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 1 грудня 2008 року ВП 10297827 підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві. Зобов'язано відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України розглянути питання щодо прийняття до провадження виконавчого листа по адміністративній справі № 3/389, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 14 жовтня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.
Колегією суддів встановлено, що 26 листопада 2008 року позивач звернувся до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 3/389, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 14 жовтня 2008 року.
Постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві від 1 грудня 2008 року позивачу було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 3/389, виданого 14 жовтня 2008 року Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, докази одержання позивачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відсутні.
Зі змісту мотивувальної частини постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві від 1 грудня 2008 року вбачається, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документу) є: непідвідомчість відповідачу даного виконавчого документа (відповідно до статті 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»); підвідомчість даного виконавчого документа органам Державного казначейства України.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Частиною 2 статті 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень: 1) за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади; 2) за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в розумінні частини 2 статті 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»Головне управління державного казначейства в місті Києві є іншим територіальним підрозділом органу державної влади, а тому виконання рішення, за яким вказаний орган є боржником, відповідно до вказаної статті покладається на Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не надано обґрунтованих пояснень з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка нанесена йому діями Відповідача, а також не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 2000 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову частково та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції -без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.