Справа № 522/4679/23
Провадження по справі № 3/522/4048/23
21 березня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого продавцем торгівельного павільйону, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
28.02.2023 року близько 16 год. 15 хв., громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська/кут Преображенська у підземному переході у торгівельному павільйоні здійснював реалізацію тютюнових виробів, а саме електроні прилади для куріння без марок акцизного збору-податку, всупереч ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», порушуючи правила торгівлі тютюновими виробами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності у зв'язку із напруженим графіком роботи.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 156 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа, щодо якої розглядається справа, виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
З урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явився, до суду будь-яких доказів не надав, приймаючи рішення по суті, суд виходить з наявних в матеріалах справи даних.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 814798 від 28.02.2023 року вбачається, що 28.02.2023 року близько 16 год. 15 хв., громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська/кут Преображенська у підземному переході у торгівельному павільйоні здійснював реалізацію тютюнових виробів, а саме електроні прилади для куріння без марок акцизного збору-податку, всупереч ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», порушуючи правила торгівлі тютюновими виробами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 814798 від 28.02.2023 року;
-рапортом від 28.02.2023 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , з яких вбачається, що він підтвердив факт реалізації тютюнових пристроїв без марок акцизного податку;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 ;
-актом добровільної видачі тютюнових пристроїв для куріння без марок акцизного збору згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 814798 від 28.02.2023;
-фотоматеріалами.
Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 здійснював реалізацію тютюнових пристроїв для куріння без марок акцизного збору.
За вимогами ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
При цьому, статтею 1 вказаного Закону визначено, що: роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином з викладеного випливає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за скоєне ним адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення ним нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах мінімального розміру, встановленого санкцією ч.1 ст.156 КУпАП, з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 536,80 гривень.
Керуючись ст. ст. 40-1, 156, 280, 283 - 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 156 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень, з конфіскацією предмету торгівлі, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 536,80 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ