Справа № 509/1028/23
27 березня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
за участю секретаря Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності
У березні 2023 року позивачка звернулася до суду з зазначеним вище позовом до відповідачки, посилаючись на те, що 17 жовтня 2015 року між нею та чоловіком відповідачки - ОСОБА_3 було укладено Договір позики, згідно якого вона передала йому для власних потреб грошову суму у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, терміном на 2 роки, тобто до 17 жовтня 2017 року. Також цим Договором передбачено, що позика може бути повернута як у грошовому еквівалентів, так і шляхом передачі позикодавцю у власність нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 0,0985 га, кадастровий номер: 5123755100:02:005:0470, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Але ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і його єдиним спадкоємцем є відповідачка (дружина померлого). Після цього, позивачка неодноразово зверталась до відповідачки, як спадкоємиці боржника з метою повернення вказаного боргу або передачі їй у власність зазначеної вище земельної ділянки, але відповідачка жодним чином не вирішувала це питання.
З цих підстав позивачка просила суд визнати за нею право власності на вказану вище земельну ділянку.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано від приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивачка в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, але надала суду заява про визнання позову та розгляд справи у її відсутність.
Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, беручи до уваги підтримання позивачем позовних вимог, враховуючи повне визнання відповідачем позову та розуміння сторонами наслідків визнання позову, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; …
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до 5 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (ст. 5 ЦК України).
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2015 року між позивачкою та чоловіком відповідачки - ОСОБА_3 було укладено Договір позики, згідно якого вона передала йому для власних потреб грошову суму у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, що в еквіваленті на сьогоднішній день становить 80 000,00 (вісімдесят тисяч) гривень, терміном на 2 роки, тобто до 17 жовтня 2017 року.
Також цим Договором передбачено, що позика може бути повернута як у грошовому еквівалентів, так і шляхом передачі позикодавцю у власність нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 0,0985 га, кадастровий номер: 5123755100:02:005:0470, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Згідно копії спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. після смерті ОСОБА_3 , його єдиним спадкоємцем є відповідачка ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 , позивачка неодноразово зверталась до відповідачки, як спадкоємиці боржника з метою повернення вказаного боргу, але відповідачка жодним чином не вирішувала це питання.
На початку травня 2022 р. позивачка запропонувала відповідачці, як єдиному спадкоємцю її чоловіка - ОСОБА_3 , замість повернення грошових коштів, обумовлених Договором позики, укласти нотаріально посвідчений правочин по передачі їй, згідно п. 4.3. Договору від 17.10.2015 р., нерухомого майна, а саме земельної ділянки, загальною площею 0,0985 га, кадастровий номер: 5123755100:02:005:0470, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідачка і на це відмовилася.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів та враховуючи те, що відповідачка позов визнала, суд дійшов висновку, що за позивачкою підлягає визнання права власності на зазначене вище нерухоме майно, що передбачено пунктами 4.3. та 4.4. зазначеного вище договору позики.
Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 200, 258, 259, 263-268, 272-273 ЦПК України, ст.ст. 328, 526, 530, 611, 626, 629, 1046, 1049 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0985 га, кадастровий номер: 5123755100:02:005:0470, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: В.К. Кочко