Постанова
Іменем України
08 грудня 2009 року Справа № 2-1/4996-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Дерлі Степан Петрович (повноваження перевірені), протокол 1 від 25.05.02, директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Колективне підприємство "Агропроменерго";
позивача: Журба Ігор Іванович, довіреність № 27 від 14.10.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Колективне підприємство "Агропроменерго";
відповідача: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 15 жовтня 2009 року у справі № 2-1/4996-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне підприємство "Агропроменерго" (пров. Южний, 5,Совєтський,97200)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 2000,00 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго», звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні належними йому приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_2, шляхом їх звільнення та стягнення 2 000.00 грн. пені за прострочення повернення цього майна (а.с. 6-7).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним користуванням відповідачем нерухомим майном після спливу строку дії договору оренди, укладеного 01 липня 2008 року між сторонами у справі. Зазначені вимоги вмотивовані посиланнями на статті 320, 391 Цивільного кодексу України.
Заявою від 15 жовтня 2009 року позивачем, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, були уточнені позовні вимоги, він просив витребувати з незаконного користування фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 нерухомого майна, яке він займає без законних підстав, шляхом їх звільнення (а.с. 47).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року у справі № 2-1/4996-2009 (суддя Ковтун Л.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “Колективне підприємство «Агропроменерго»задоволений.
З незаконного володіння фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 витребувано нерухоме майно -приміщення площею 75 кв.м. та 25 кв.м., що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго»та розташовані за адресою: смт. Совєтське, пров. Південний, 5.
При прийнятті рішення у справи, суд виходив з того, що відповідач у даний час користується вказаним приміщенням без законних підстав, у зв'язку з чим позовні вимоги задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги вважає, що повідомлення орендодавця від 02 липня 2009 року № 7 про припинення дії договору у зв'язку зі спливом строку є недійсним, оскільки на дату його підписання Дерлі С.П. вже не мав повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго». Сторона стверджує, що строк його повноважень закінчився, а повторно на зазначену посаду він загальними зборами товариства не призначався.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту. На думку сторони, підстави для звернення з негаторним або виндикаційним позовом відсутні, а вимоги про спонукання виконати в натурі договірний обов'язок з передачі майна позивачем не заявлялися.
Також, особа, що звернулася з апеляційною скаргою, вказала, що, заявивши позов про витребування майна, позивач не доплатив державне мито, у зв'язку з чим місцевий господарський суд був зобов'язаний повернути заяву на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 01 грудня 2009 року оголошувалась перерва. Після оголошеної перерви представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с.88а).
Переглянувши постанову суду першої інстанції у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго»(орендодавцем) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 16-18).
Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування нежитлові приміщення - склад, площею 75 кв.м., та офіс, площею 25 кв.м., що розташовані за адресою: смт. Совєтське, пров. Південний, 5.
У пункті 1.2 договору сторони обумовили строк його дії -1 рік з 01 липня 2008 року по 01 липня 2009 року.
Після спливу строку дії договору, позивачем неодноразово, в межах строків, встановлених діючим законодавством, на адресу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 направлялися заяви про закінчення дії договору оренди з вимогами повернути орендовані приміщення (а.с. 32-34).
Зазначені листи були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на поштових повідомленнях (а.с.35-38), однак, свого обов'язку щодо повернення спірного майна ним виконано не було, що з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго»до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року у даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго»задоволений з посиланням на статтю 785 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, надані ним у судовому засіданні 01 грудня 2009 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Вказаними нормами встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.
В залежності від характеру посягання на права власника і зміст захисту, який надається власнику, існують речові та зобов'язальні правові способи захисту.
Норми Цивільного кодексу України відносять до речових позовів вимоги власника, який позбавлений володіння своїм майном, до незаконного володільця про витребування майна (стаття 387 Цивільного кодексу України) та вимоги власника відносно порушення права власності, які не пов'язані з позбавленням володіння річчю (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави або правова підстава відпала (наприклад, закінчився строк дії договору майнового найма).
Таким чином, у випадку закінчення строку дії договору оренди та відсутності підстав для його продовження власник майна або особа, яка володіє майном в силу договору або закону, вправі вимагати повернення свого майна на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.
До висновку про те, що у даний час відсутня правова підстава користування правовим майном, а саме -закінчився строк дії спірного договору оренди, - судова колегія дійшла виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму, у відповідності до статті 763 Цивільного кодексу України, укладається на строк, встановлений договором.
Строком дії договору, у відповідності до частини 6 статті 180 Господарського кодексу України, є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Як встановлено судом, строк дії договору від 01 липня 2008 року, визначений сторонами до 01 липня 2009 року.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав припинення договору оренди, зокрема, він припиняється, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до пункту 7.5 договору він припиняє свою дію по закінченню строку, а також в інший строк за узгодженням сторін.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
01 липня 2009 року строк дії договору оренди закінчився, у зв'язку з чим позивачем неодноразово на адресу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 направлялися заяви про закінчення дії договору оренди з вимогами повернути орендовані приміщення (а.с. 32-34), які були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на поштових повідомленнях (35-38).
Тобто, матеріалами справи підтверджується факт повідомлення орендодавцем відповідача про припинення строку дії договору у зв'язку з його закінченням.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що фізична особа -підприємець ОСОБА_3 у даний час володіє спірним майном.
Оскільки, як вже зазначалося, правові підстави володіння спірним майном відвідачем відпали, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про витребування з незаконного володіння відповідача спірне орендоване майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго», та розташоване у смт. Совєтське, пров. Південний, 5.
Факт належності спірного майна позивачу підтверджується матеріалами справи (а.с. 91-94).
Доводи заявника апеляційної скарги про неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, є неспроможними, з огляду на вищевикладене та положення статті 20 Цивільного кодексу України, згідно з якою право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про неналежність його повідомлення про відсутність наміру продовжувати строк дії договору, оскільки лист з цими вимогами від 02 липня 2009 року № 7 (а.с. 33) був підписаний неуповноваженою особою, не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи апеляційною інстанцією.
Доводи відповідача про закінчення строку повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю колективного підприємства «Агропроменерго»Дерлі С.П. на час направлення листа від 02 липня 2009 року є неспроможними, оскільки повноваження посадових осіб товариства припиняються їх переобранням.
Як вбачається з оригіналу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 82) станом на 26 листопада 2009 року Дерлі Степан Петрович займав посаду керівника товариства з обмеженою відповідальністю колективного підприємства «Агропроменерго».
Одночасно, судова колегія погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, про те, що позивачем при уточненні позовних вимог не було сплачено державне мито у встановлених чинним законодавством порядку та розмірі.
Так, згідно частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.
Однак, згідно з частиною 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи, що вищевказане процесуальне порушення не впливає на законність прийнятого рішення, а також той факт, що позивачем платіжним дорученням від 03 грудня 2009 року № 167 було доплачене державне мито в сумі 449.60 грн. (а.с. 95), - оскаржуваний судовий акт підлягає залишенню в силі, а судові витрати, згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, -покладенню на відповідача.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись статтями 46, частиною 2 статті 99, статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року у справі № 2-1/4996-2009 залишити без змін.
3. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_2 в ВАТ «Раффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Агропроменерго»(97200, АРК, смт. Совєтське, пров. Південний, 5, р/р 260043436 у ВАТ «Раффайзен банк «Аваль»м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 05525776) додатково державне мито в сумі 449.60 грн.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя
Судді