Постанова
Іменем України
07 грудня 2009 року Справа № 5020-2/279-062
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_1, дов. № 2275, від 02.06.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_2
представник відповідача, не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго"
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 16 жовтня 2009 року у справі № 5020-2/279-062
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)
про визнання такою, що не підлягає виконанню грошову вимогу
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Енергетичної компанії "Севастопольенерго" про визнання грошової вимоги такою, що не підлягає виконанню (а.с.2-3).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16 жовтня 20009 року у справі № 5020-2/279-062 (суддя Шевчук Н.Г.) відмовлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 у прийнятті позовної заяви.
Ухвала господарського суду мотивована тим, що вимоги про визнання рахунку не підлягаючим виконанню (оплаті) не може розглядатися як предмет самостійного позову.
Не погодившись з ухвалою суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу на розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідно до статт1 1 Господарського процесуального кодексу України, підпункту 8.1., 7.5., 6.41, - 6.43 Правил користування електричною енергією мав право на звернення до господарського суду з даним позовом.
У судовому засіданні призначеному на 07 грудня 2009 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив ухвалу суду скасувати, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання грошової вимоги такою, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно Роз'ясненням президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/53 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкту (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Відповідно до пункту 6.2 Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.
Крім того, захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом способом, визначеним статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу.
Вказана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Юридичним актом є офіційний документ державного чи іншого органу (посадової особи), прийнятий у межах його компетенції, зазначеній законом, який має точні зазначені зовнішні реквізити і породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, який направлений на регулювання громадських відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, розповсюджує свою дію на зазначений час, територію, круг суб'єктів.
Таким чином, згідно матеріалам позовної заяви судова колегія дійшла до висновку, що грошова вимога відповідача не є юридичним актом, прийнятим в рамках адміністративно-правових (акт державного та іншого органу) та цивільно-правових відносин, оскільки не породжує права та обов'язки як для особи, яка його видала, так і для інших осіб, і, отже, сам по собі, не може порушувати права або законні інтереси особи. Рахунок - це документ, в якому зазначено суму належного за товар (електроенергію) платежу.
Так, вимога про визнання рахунку таким, що не підлягає виконанню (оплаті) не може розглядатись як предмет самостійного позову. Доводи та заперечення щодо правомірності такої грошової вимоги споживач електричної енергії не позбавлений права та можливості заявляти у суді в якості заперечень на позов постачальника електричної енергії.
Враховуючи вищевикладене, господарським судом першої інстанції було правомірно, на підставі статті 62 Господарського кодексу України відмовлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 у прийнятті позовної заяви, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали суду відсутні.
На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 16 жовтня 2009 року у справі № 5020-2/279-062 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді