Постанова
Іменем України
08 грудня 2009 року Справа № 5020-4/162
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокомерц-Україна"
відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 22.08.97, фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 22 жовтня 2009 року у справі № 5020-4/162
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" (вул. Велика Житомирська, 20,Київ,01025)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 1033084,26 грн.
Позивач, закрите акціонерне товариство «Банк Петрокомерц Україна», звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року №144 в сумі 1 033 084.26 грн. (т.1, а.с. 2-4).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором в частині сплати кредиту та процентів за користування ним та вмотивовані посиланнями на положення статей 526, 1054, 1074 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду міста Севастополя від 15 вересня 2009 року, в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України, була здійснена заміна позивача, закритого акціонерного товариства «Банк Петрокомерц Україна», на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокомерц Україна»(т.2, а.с. 13).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 жовтня 2009 року у справі № 5020-4/162 (суддя Погребняк О.С.) позов Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц -Україна»задоволений повністю.
З фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 1 033 084.26 грн., з яких поточна заборгованість за кредитом -240 000.00 грн., поточна заборгованість за відсотками -8 679.47 грн., прострочена заборгованість за відсотками -117 126.92 грн., пеня -27 277.87 грн..
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем, всупереч вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України, умов кредитного договору від 26 березня 2008 року №144 щодо строків сплати суми кредиту та процентів за користування ним.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи.
На думку заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що виконання умов кредитного договору було забезпечено заставою, про що між позивачем та відповідачем 26 березня 2008 року був укладений договір застави (т.1, а.с. 20-22), у зв'язку з чим банк повинен був звернути стягнення на заставне майно.
Крім того, заявник в своїй апеляційний скарзі посилається на договір поруки від 30 листопада 2008 року №144 (т.2, а.с. 49-50), зі змісту якого вбачається, що вирішення спору у даній справі може вплинути на права та інтереси виробничого кооперативу «Долина Роз», якого суд першої інстанції повинен був залучити у якості іншого відповідача.
У судове засідання, призначене на 08 грудня 2009 року, представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, будт-яких клопотань на адресу від нього не надходило.
Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, та що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившегося представника позивача.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 26 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Банк Петрокомерц Україна»(правопопередника позивача) (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №144.
Відповідно до розділу І договору банк надав позивачу кредитні кошти в сумі 1 000 000.00 грн. на строк до 25 березня 2011 року, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити закритому акціонерному товариству «Банк Петрокомерц Україна»20 % річних (т.1, а.с. 11-19).
При цьому, пунктом 1.4.1.3 договору визначено, що проценти підлягають сплаті відповідачем позивачу щомісячно, протягом 5 днів, наступних за 20-м числом кожного місяця. Графік погашення кредиту встановлено сторонами у пункті 1.3.1 Договору.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 26 березня 2008 року № 1 (т.1, а.с 24).
Договір з боку відповідача належним чином не виконувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 240 000.00 грн., та по сплаті процентів у розмірі 17 126.92 грн..
Пунктом 1.9.1 договору встановлено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, зокрема, у випадку невиконання відповідачем зобов'язань за договором.
Також пунктом 1.9.1 договору передбачено, що виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом п'яти банківських днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.
Матеріалами справи підтверджується, що 09 липня 2009 року закритим акціонерним товариством «Банк Петрокомерц Україна»на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було направлено лист, в якому повідомлялось про порушення умов договору щодо дотримання графіків сплати кредиту, процентів та вимагалося протягом 30 днів сплатити заборгованість за кредитом у повному розмірі (т.1, а.с. 25). На вказаному листі мається відмітка відповідача про отримання вказаного документу.
Невиконання цих умов з'явилося підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.
На час звернення із даною позовною заявою до суду першої інстанції заборгованість відповідача складала 1 033 084.26 грн., у тому числі поточна заборгованість за кредитом 640 000,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 240 000.00 грн., поточна заборгованість за процентами 8 679.47 грн., прострочена заборгованість за процентами 117 126.92 грн.
Рішенням суду позов Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц Україна»був задоволений на підставі статей 1054, 525, 526 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Предметом спору є вимога про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року №144 в сумі 1 033 084.26 грн.
Оскільки, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України та загальних положень про виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Умовами спірного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит та сплатити закритому акціонерному товариству «Банк Петрокомерц Україна»20 % річних.
Як встановлено судом першої інстанції, банк свої обов'язки по договору виконав повністю, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 26 березня 2008 року № 1 (т.1, а.с 24).
Однак, відповідачем свої обов'язки по договору виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 09 липня 2009 року за ним створилася заборгованість.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частини 2 статті 1048 цього Кодексу.
Аналогічну умову містить і спірний договір (пункт 9.1).
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц Україна».
Посилання заявника апеляційної скарги на той факт, що виконання умов кредитного договору було забезпечено заставою (договір застави від 26 березня 2008 року) (т.1, а.с. 20-22), у зв'язку з чим банк повинен був звернути стягнення заборгованості на заставне майно, судова колегія не може прийняти до уваги.
Згідно пункту 8.5. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду від 24 грудня 1999 року № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.
Також неспроможним є посилання заявника апеляційної скарги на договір поруки від 30 листопада 2008 року №144 (т.2, а.с. 49-50), оскільки він не підписаний від імені банку.
Зазначені обставини не надають суду підстави для залучення виробничого кооперативу «Долина Роз»до участі у справі у якості відповідача.
Твердження заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом не знайшли.
Так, як було встановлено судовою колегією, відповідач повідомлявся про час та місце судового засідання за юридичною адресою, вказаною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с. 152) та у кредитному договорі.
Матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (т.2, а.с. 2), а також клопотання цієї сторони про відкладення слухання справи (т.2, а.с. 3, 19).
Отже, вказані обставини спростовують доводи скаржника, що він не сповіщалася про дату розгляду справи.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 жовтня 2009 року у справі № 5020-4/162 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді