Постанова
Іменем України
08 грудня 2009 року Справа № 2-21/3449-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Сальков Данило Володимирович, довіреність № 10 від 02 лютого 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд";
відповідача: не з'явився, Сімеїзська селищна рада;
відповідача: не з'явився, виконавчий комітет Сімеїзської селищної ради;
третьої особи: Дорошенко Ольга Федорівна, довіреність № 3107 від 23.12.08, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 17 вересня 2009 року у справі № 2-21/3449-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд" (вул. Українська, 7-49,Ялта,98600)
до Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, 2,Сімеїз, м. Ялта,98680)
виконавчий комітет Сімеїзської селищної ради (вул.Радянська, 38,Сімеїз, м. Ялта, 98680)
3-тя особа: Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600)
про визнання права власності
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Сімеїзської селищної ради, про визнання права власності на буну № 1, протяжністю у надводній частині 47.7 м, на буну № 2, протяжністю у надводній частині 44.0 м, на буну № 3, протяжністю у надводній частині 40.0 м, підпірну стіну набережної, протяжністю 188.0 м, набережну з бетонним покриттям, протяжністю 188.0 м, шириною 5.0 м, двох сходів, розташованих за адресою: м. Ялта, пгт. Симеїз, вул.. Баранова (західна межа закритого акціонерного товариства «Морбуд») (а.с. 2-3).
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача зареєструвати за позивачем право власності на спірне майно, яке було побудоване відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства на земельній ділянці, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» на праві оренди, чим порушуються права останнього.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2009 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»(а.с. 1).
В порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд своєю ухвалою від 24 листопада 2009 року залучив до участі у справі у якості іншого відповідача виконавчий комітет Симеїзської селищної ради (а.с. 142-145).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2009 року у справі № 2-21/3449-2009 (суддя Чонгова С.І.) у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що облаштування земельної ділянки бетонним покриттям, підпірною стіною та сходами є благоустроєм, та не може вважатися об'єктом нерухомості.
Також суд зазначив, що побудовані позивачем об'єкти розташовані поза межами земельної ділянки, що надана йому в користування на підставі договору оренди від 14 березня 2002 року.
Таким чином, на думку суду, Сімеїзська селищна рада є неналежним відповідачем щодо визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на території моря.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та задовольнити позов у справі.
Доводи апеляційної скарги вмотивовані порушенням міським господарським судом норм матеріального права та неповним дослідженням обставин, що мають значення для справи.
Так, висновок суду першої інстанції про те, що спірне майно знаходиться поза межами земельної ділянки, що знаходиться у позивача в оренді, заявник апеляційної скарги вважає таким, що суперечить матеріалам справи.
Також, на думку сторони, висновок місцевого господарського суду, що спірне майно є елементами благоустрою набережної та не є нерухомістю, суперечить вимогам статті 181 Цивільного кодексу України, яка визначає поняття нерухомої речі.
Крім того, заявник послався на неправильне застосування судом норм Водного кодексу України, оскільки правовідносини, пов'язані з користуванням земельними ділянками, регулюються Земельним кодексом України.
У судове засідання, призначене на 08 грудня 2009 року, представники відповідачів не з'явились, про місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників відповідачів.
Переглянувши справу у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
На підставі рішення Сімеїзьської селищної ради від 01 березня 2002 року № 16 (а.с. 39) 14 березня 2002 року товариством з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»та Сімеїзською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0.4370 га, строком на 25 років, для будівництва та обслуговування яхт-центру у пгт. Симеїз, вул.. Баранова (західна межа закритого акціонерного товариства «Морбуд») (а.с. 31-38).
Рішенням виконавчого комітету Сімеїзьської селищної ради від 14 березня 2002 року № 77 позивачу дозволено виконання проектно-дослідніцьких робіт з будівництва яхт-центру за вищевказаною адресою (а.с. 106).
До проекту буди включені берегоукріплювальні та протизсувні споруди -буна № 1, протяжністю у надводній частині 47.7 м, буна № 2, протяжністю у надводній частині 44.0 м, буна № 3, протяжністю у надводній частині 40.0 м, підпірна стіна набережної, протяжністю 188.0 м, бетонне покриття набережної, протяжністю 188.0 м, шириною 5.0 м та сходи (а.с. 25-25).
Даний проект був узгоджений УДА, Державною інспекцією з охорони Чорного моря, Кримською Республіканською санітарно-епідеміологічною станцією, державним підприємством «Кримське протизсувне управління», одержано позитивний висновок служби «Кримагроінвестекспертиза»(а.с. 47, 109, 110, 115, 116, 117).
На підставі вказаної документації інспекцією ДАБК 11 липня 2002 року надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 18-г/07-02 (а.с. 46).
Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»у відповідності до проектної документації за власні кошти було побудовано берегоукріплювальні та протизсувні споруди, однак, у оформленні права власності на це майно позивачу було відмовлено, дані обставини з'явилися підставою для звернення останнього до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»від 29 грудня 1976 року № 11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Так, висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову суперечить обставинам справи, які були встановлені судовою колегією при перегляді справи апеляційною інстанцією.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Так, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання права власності на берегоукріплювальні та протизсувні споруди, побудовані позивачем, як на окремі об'єкти нерухомості в цілому.
Підставою виникнення права власності на ці споруди позивач вважає їх будівництво за власні кошти на земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні на підставі договору оренди.
У відповідності до статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з рішенням Сімеїзьської селищної ради від 01 березня 2002 року № 16 (а.с. 39) та договору від 14 березня 2002 року товариству з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»була надана в оренду земельна ділянка, площею 0.4370 га, строком на 25 років, у пгт. Симеїз, вул. Баранова (західна межа закритого акціонерного товариства «Морбуд») (а.с. 31-38).
Згідно з пунктом 2.1 договору оренди зазначена земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування яхт-центру.
Відповідно до частини 3 статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Як було встановлено судовою колегією, при будівництві спірних об'єктів позивачем було дотримано усі вимоги, передбачені вищевказаною нормою закону, а також статтею 22 Закону України «Про основи містобудування».
Так, згідно з технічними умовами, виданими державним підприємством «Кримське протизсувне управління»25 травня 2002 року вих. № 124, була розроблена робоча документація проекту «Берегоукріплювальні споруди яхт-центру біля західної межі території закритого акціонерного товариства «Морбуд»в пмт. Сімеїз»(а.с. 25-26), яка була узгоджена з усіма відповідними органами (а.с. 44, 48, 54).
11 липня 2002 року Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»також узгодило проект будівництва берегоукріплювальних та протизсувних споруд (а.с. 48), а у своєму листі від 24 грудня 2002 року вих. № 322 зазначило про необхідність прискорення цього будівництва (а.с. 107).
31 березня 2003 року забудовником також було отримано комплексний висновок державної експертизи № 233/02-А (а.с. 67).
Згідно даного висновку берегоукріплювальні споруди є першою чергою будівництва яхт-центру.
На виконання будівельних робіт позивачем було отримано дозвіл інспекції ДАБК від 11 липня 2002 року № 18-г/07-02 (а.с. 46).
Будівництво спірних об'єктів здійснювалося згідно з договором підряду від 29 квітня 2002 року, укладеному з закритим акціонерним товариством «Морбуд»(а.с. 27-30).
У відповідності до пункту 1.2 цього договору підрядник на підставі даного контракту виконує роботи з будівництва берегоукріплювальних споруд яхт-центру в пмт. Сімеїз.
Висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 25 вересня 2006 року № 520 (а.с. 69-70), яка проводилася у межах розгляду справи № 2-13/10828-2005 за позовом закритого акціонерного товариства «Морбуд»до товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»про стягнення заборгованості за виконані роботи, підтверджується, що роботи з будівництва берегоукріплювальних та протизсувних споруд яхт-центру у пмт. Симеїз виконані у повному обсязі.
Факт завершення будівництва споруд не заперечувався і учасниками судового процесу.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем в процесі будівництва спірного майна було дотримано усіх необхідних будівельних та санітарних норм, оскільки воно здійснювалося за наявності затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, у відповідності до цільового призначення земельної ділянки, на якій воно розташоване, на даний час будівництво закінчене.
Тобто, позивачем була створена нова річ, право власності на яку виникло у цієї сторони на підставі статті 331 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України зумовлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Перелік способів захисту цивільного права та інтересу визначено у частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, яка відносить до таких способів, зокрема, визнання права.
Оскільки відповідачами право власності позивача на спірне майно не визнається, судова колегія вважає, що це право позивача підлягає захисту, а позов -задоволенню на підставі статей 331, 392 Цивільного кодексу України.
Висновок суду першої інстанції про те, що спірні об'єкти не є нерухомим майном спростовуються положеннями статті 181 Цивільного кодексу України, згідно з якою до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Твердження суду першої інстанції про знаходження спірного майна поза межами орендованої земельної ділянки не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.
Також безпідставними є доводи суду першої інстанції про те, що будівництво здійснювалося на землях водного фонду.
Як вже зазначалося, берегоукріплювальні споруди -це складова частина яхт-центру, та земельна ділянка під будівництво цього центру надавалася позивачу на підставі рішення Сімеїзської селищної ради від 01 березня 2002 року № 16.
Це рішення органу місцевого самоврядування не скасовано, недійсним у встановленому порядку не визнано.
Також судова колегія звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилося у розгляді даної справи без залучення до участі у справі особи, права та обов'язки якої зачіпаються у даних правовідносинах, - виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради, як органу, до відання якого, згідно зі статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить облік та реєстрація відповідно до Закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевий господарський суд припустився прийняття неправильного судового рішення без належного дослідження усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також порушив норми процесуального права.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1 та 4 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2009 року у справі № 2-21/3449-2009 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» задовольнити.
Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд»(м. Ялта, вул.. Українська, 7, кв.49, код ЄДРПОУ 31592829) право власності на буну № 1, протяжністю у надводній частині 47.7 м, на буну № 2, протяжністю у надводній частині 44.0 м, на буну № 3, протяжністю у надводній частині 40.0 м, підпірну стіну набережної, протяжністю 188.0 м, набережну з бетонним покриттям, протяжністю 188.0 м, шириною 5.0 м, двох сходів, розташованих за адресою: м. Ялта, пгт. Симеїз, вул. Баранова (західна межа закритого акціонерного товариства «Морстрой»).
Головуючий суддя
Судді