Постанова
Іменем України
01 грудня 2009 року Справа № 2-18/3894.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС-2000";
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-18/3894.1-2009
за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, місто Ялта, 98600)
до товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС-2000" (вул. Халтуріна, 25, місто Ялта, 98604)
про визнання недійсними договорів, стягнення збитків в сумі 137732,18 грн. та спонукання повернути майно; за зустрічним позовом про спонукання до укладення додаткових угод
Позивач, Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС-2000” про визнання договору № 17/2 від 01 липня 2002 року користування берегоукріплювальними та пляжними спорудами та договору № 21/03 від 02 січня 2003 року генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд недійсними, стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС-2000” суму заборгованості за договором № 17/2 від 01 липня 2002 року у розмірі 137732,18 грн., спонукання товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС-2000” до укладення з Кримським республіканським підприємством „Протизсувне управління” договору № 12/07 експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15 червня 2007 року та договорів № 12/07-Н від 15 червня 2007 року по надводному і № 12/07-В від 15 серпня 2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами.
У ході розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічною позовною заявою до Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” про спонукання укласти додаткову угоду до договору № 17/2 від 01 липня 2002 року (про внесення змін до пункту 3.2.5 цього договору) в редакції товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” від 20 березня 2008 року та спонукання укласти додаткову угоду до договору № 21/03 від 02 січня 2003 року (про внесення змін до статті 2 даного договору) в редакції товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” від 20 березня 2008 року (а.с. 89, том 1).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2008 року зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
У ході розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС 2000” заявою від 12 вересня 2008 року уточнило зустрічні позовні вимоги та просило спонукати Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” укласти додаткову угоду до договору № 17/2 від 01 липня 2002 року про внесення змін до пункту 3.2.5 цього договору в редакції товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” від 20 березня 2008 року, виклавши пункт 3.2.5 у наступній редакції: „3.2.5 здійснювати оплату витрат Управління на здійснення нагляду за технічним станом та по проведенню робіт по відновленню та капітальному ремонту майна. Відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року № 68 розмір оплати коштів на поточне утримання, відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд, що знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” та наданих до експлуатації суб'єктам господарської діяльності, визначаються виходячи з норм амортизаційних відрахувань підприємств та витрат, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” по їх обслуговуванню, та складають 37043,36 грн. на рік. Користувач самостійно здійснює перерахування коштів на банківських рахунок Управління щоквартально не пізніше 15 числа місяця, попереднього звітного кварталу. За необхідністю користувач може отримати рахунок в управлінні. Розмір коштів, що підлягають відшкодуванню за даним договором, підлягають перегляду у разі зміни балансової вартості майна (індексація основних фондів та інш.) або зміна нормативної бази за методикою розрахування цих коштів” (а.с. 52, том 1).
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” просило спонукати Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” укласти додаткову угоду до договору № 21/03 від 02 січня 2003 року про внесення змін до статті 2 даного договору в редакції товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” від 20 березня 2008 року в редакції, запропонованій позивачем: „загальна вартість робіт за даним договором визначається щорічно у відповідності до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року № 68 в межах норм амортизаційних відрахувань у відповідності до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у відсотках від балансової вартості 1 групи основних фондів з розрахунку 1,25 % на календарний квартал (5% на рік)”.
Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” заявою від 30 жовтня 2008 року також змінило позовні вимоги та просило суд розірвати договір № 17/2 від 01 липня 2002 року, визнати недійсним договір № 21/03 від 02 січня 2003 року, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” суму заборгованості за договором № 17/2 від 01 липня 2002 року у сумі 137732,18 грн. (а.с. 64-65, том 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10-09.12.2008 у справі № 2-2/4223-2008 первісний позов Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” задоволено частково, договір від 01 липня 2002 року № 17/2, укладений між державним підприємством „Кримське протизсувне управління” та товариством з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000”, визнано недійсним на майбутнє; у зв'язку з тим, що договір від 02 січня 2003 року № 21/03 генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд між державним підприємством „Кримське протизсувне управління” та товариством з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” не укладений, у визнанні його недійсним відмовлено; у частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” укласти з Кримським республіканським підприємством „Протизсувне управління” договори від 15 червня 2007 року № 12/07 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15 червня 2007 року № 12/07-Н по надводному нагляду за берегоукріплювальними спорудами, від 15 червня 2007 року № 12/07-В по підводному нагляду за берегоукріплювальними спорудами провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” на користь Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” збитки в сумі 137732,18 грн.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2008 року скасовано; у позові Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" відмовлено; у позові Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" до укладення договорів №12/07 експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15.06.2007 року та договорів № 12/07-Н по надводному і № 12/07-В від 15.06.2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано додаткову угоду до договору № 17/2 „Про користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами” від 1 липня 2002 року про внесення змін до пункту 3.2.5 цього договору від 20.03.2008 року укладеною на умовах товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000"; визнано додаткову угоду до договору № 21/03 генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд від 2 січня 2003 року про внесення змін до статті 2 цього договору укладеною на умовах товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" від 20.03.2008.
Постановою Вищого господарського суду України від 02 липня 2009 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
У ході нового розгляду справи Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” заявою від 06 жовтня 2009 року змінило позовні вимоги та просило суд визнати недійсним на майбутнє договір № 17/2 від 01 липня 2002 року; визнати недійсним договір № 21/03 від 02 січня 2003 року; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” суму збитків за договором № 17/2 від 01 липня 2002 року в розмірі 137732,18 грн.; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС 2000” повернути Кримському республіканському підприємству „Протизсувне управління” майно, надане за договором № 17/2 від 01 липня 2002 року, а саме - майно берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд міста Ялта від морпорту до санаторію „Росія” 1-й комплекс з реконструкцією колишнього лікувального пляжу, ділянка від буни № 3 (включно) до буни № 5 (включно) протяжністю 135 погонних метрів с межбунним простором на прилеглій прибережній території та акваторії моря, а також ділянку берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд міста Ялта від морпорту до санаторію „Росія” 1-й комплекс з реконструкцією колишнього лікувального пляжу, що на сході буни № 5 протяжністю 8 метрів погонних (а.с. 19-23, том 3).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-18/3894.1-2009 (суддя Осоченко І.К.) прийнято відмову Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" від частини позовних вимог щодо спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" до укладення договорів № 12/07 від 15 червня 2007 року, 12/07-Н від 15 червня 2007 року, 12/07-В від 15 червня 2007 року; провадження у справі у вказаній частині позовних вимог припинено; в іншій частині первісного позову Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" відмовлено; прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" від 12 вересня 2008 року про уточнення позовних вимог; зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" задоволено; Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" зобов'язано укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" додаткову угоду до договору № 17/2 від 01 липня 2002 року користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами про внесення змін до пункту 3.2.5 цього договору від 20 березня 2008 року, виклавши його у наступній редакції: "3.2.5 здійснювати оплату витрат Управління на здійснення нагляду за технічним станом і по проведенню робіт по відведенню і капітальному ремонту майна. Відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року № 68 розмір оплати коштів на поточне утримання, відновлення і капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд, які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління” і передані в експлуатацію суб'єктам господарської діяльності, визначаються виходячи з норм амортизаційних відрахувань згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”і витрат, які пов'язані з виробничо-господарською діяльністю Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління” по їх обслуговуванню, і складають 37043,36 грн. на рік. Користувач самостійно здійснює перерахування коштів на банківський рахунок Управління щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу. За необхідності користувач може отримати рахунок в Управлінні. Розмір коштів, які підлягають відшкодуванню за даним договором, підлягає перегляду у разі зміни балансової вартості майна (індексація основних фондів і т.і.) або зміни нормативної бази по Методиці вирахування цих коштів." Кримське республіканське підприємство “Протизсувне управління” зобов'язано укласти з товариством з обмеженою відповідальністю “Барс 2000”додаткову угоду до договору № 21/03 від 02 січня 2003 року генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд про внесення змін до статті 2 цього договору в редакції товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" від 20 березня 2008 року, виклавши його у наступній редакції: “Загальна вартість робіт за даним договором визначається щорічно відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року № 68 у межах норм амортизаційних відрахувань згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”у відсотках від балансової вартості 1 групи основних фондів з розрахунку 1,25% на календарний квартал (5% на рік)”.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, до договору № 21/03 від 02 січня 2003 року місцевий господарський суд повинен був застосувати положення статті 50 Цивільного кодексу УРСР, яка визначає недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям.
Як твердить Кримське республіканське підприємство „Кримське протизсувне управління”, вказаний договір протиречить статутним завданням підприємства, якими є боротьба з ссувними процессами, на що господарський суд Автономної Республіки Крим уваги не звернув.
Договір № 17/2 від 01 липня 2002 року, як вважає Кримське республіканське підприємства „Протизсувне управління”, не відповідає вимогам п.п. 8.6.1, п. 8.6 та статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якою передбачено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі 1,25 відсотки для першої групи. В пункті 3.2.5 договору № 17/2 від 01 липня 2002 року передбачається сплата витрат в межах норм амортизаційних відрахувань -3,35 відсотка від балансової вартості майна, що протиречить закону
Заявник апеляційної скарги вважає, що договори повинні бути визнані недійсними у відповідності до вимог статті 48 Цивільного кодексу УРСР як такі, що не відповідають вимогам закону.
У судове засідання, призначене на 01 грудня 2009 року, сторони у справі не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином.
До початку судового засідання від Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливість представника взяти участь у судовому засіданні.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін у справі.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 липня 2002 року між державним підприємством «Кримське протизсувне управління», правонаступником якого є Кримське республіканське підприємства „Протизсувне управління”, та товариством з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" укладено договір №17/2 користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами (а.с. 17-20, том 1).
Відповідно до пункту 2.1 предметом даного договору є надання у користування майна - берегоукріплювальних, протизсувних споруд міста Ялта від морського порту до санаторію „Росія".
Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що Управління зобов'язується виконувати функції замовника та генерального підрядника по відновленню і капітальному ремонту берегоукріплювальних споруд та інженерного захисту території на умовах, визначених окремим договором генерального підряду.
Відповідно до пункту 3.2.5 договору користувач зобов'язаний здійснювати оплату витрат Управління по нагляду за технічним станом та проведенню робіт по відновленню та капітальному ремонту майна на умовах, визначених тим самим окремим договором.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі узгодження з Управлінням користувач має право виконувати роботи з поточного утримання, відновлення та капітального ремонту майна за кошти, передбачені пунктом 3.2.5 договору. Використання цих коштів повинно бути підтверджено документально.
02 січня 2003 року між сторонами укладено договір № 21/03 генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд (а.с. 12-16, том 1).
Згідно з пунктом 2.1 договору № 21/03 від 01 січня 2003 року загальна вартість робіт за договором визначається щорічно у відповідності до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року № 68 в межах норм амортизаційних відрахувань -3,35% від балансової вартості берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, що знаходяться в користуванні замовника.
Предметом спору у даній справі є відповідність даних договорів чинному законодавству.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки між сторонами продовжують існувати права та обов'язки, які виникли до 01 січня 2004 року, до правовідносин сторін поряд з нормами Цивільного кодексу УРСР підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України, який втупив у дію з 01 січня 2004 року.
Правовою підставою для визнання недійсним договору № 17/2 від 01 липня 2002 року позивач за первісним позовом обрав статтю 48 Цивільного кодексу УРСР, згідно з якою недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
За твердженням позивача, договір № 17/2 від 01 липня 2002 року не відповідає діючому на той час п.п 8.6.1 п. 8.6 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка.
При цьому Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” просить визнати даний договір недійсним на майбутнє.
Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УСРС недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України
Так, згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Цивільний кодекс України поділяє правочини на два види: нікчемні (частина 2 статті 215) та оспорювані (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюванний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (стаття 236 Цивільного кодексу України).
Статтею 59 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
Аналогічна правова позиція міститься у статті 207 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Господарський кодекс України поділу правочинів на нікчемні та оспорювані не передбачає, а натомість на відміну від Цивільного кодексу України фактично розглядає як оспорювані (частина перша статті 207 Господарського кодексу України) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за Цивільним кодексом України є нікчемними. У частині другій статті 207 Господарського кодексу України вживається термін "нікчемна умова", але визначення відповідного поняття відсутнє. У частині третій статті 207 Господарського кодексу України зазначається, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили, та передбачає можливість визнання зобов'язання недійсним на майбутнє, що також суперечить статті 236 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного колегія судді Севастопольського апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору № 7/2 від 01 липня 2002 року про користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами задоволенню не грунтуються на вимогах закону.
Договір № 21/03 від 02 січня 2003 року позивач за первісним позовом просить визнати недійсним на підставі статті 50 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на дату укладення цього договору.
Так, згідно зі статтею 50 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.
Позивач твердить, що вказаний договір протиречить статутним завданням Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління”, згідно з якими підприємство створене з метою боротьби із ссувними процесами, у той час, як у договорі № 21/03 від 02 січня 2003 року функція замовника покладається на товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000”, а виконавцем робіт є Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”.
Колегія судів вважає доводи Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст правочину, у відповідності до вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення договору № 21/03 від 02 січня 2003 року стало те, що договір № 17/2 від 01 липня 2002 року про користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами не передбачав оплати за користування майном.
З огляду на положення статті 627 Цивільного кодексу України про те, що сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагента, приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову про визнання недійсними договору № 17/2 від 01 липня 2002 року, на виконання якого укладено договір № 21/03 від 02 січня 2003 року, підстави для задоволення позову про визнання договору № 21/03 02 січня 2003 року недійсним відсутні.
Вимога Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»про стягнення збитків в сумі 137 732,18 грн. та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" повернути майно, яке було передано за договором № 17/2 від 01 липня 2002 року, обґрунтована частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з даною правовою нормою у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість
Оскільки договори № 17/2 від 01 липня 2002 року та № 21/03 від 02 січня 2003 року недійсними судом не визнані, правові підстави для задоволення позову у вказаній частині вимог також відсутні.
Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо спонукання товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС 2000” до укладення договорів № 12/07 від 15 червня 2007 року, 17/07-Н від 15 червня 207 року, 12/07В від 15 червня 2007 року.
Так, у заяві про уточнення позовних вимог від 06 жовтня 2009 року Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”, відмовилось від позовних вимог про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю «БАРС - 2000»укласти договори в редакції Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки відмова Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»від частини позовних вимог не порушує чиї - небудь законні права та охоронювані законом інтереси, суд першої інстанції правомірно прийняв відмову Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»від частини позовних вимог щодо спонукання товариства з обмеженою відповідальністю «БАРС - 2000»до укладення договорів № 12/07 от 15 червня 2007 року, № 12/07-Н від 15 червня 2007 року, № 12/07-В від 15 червня 2007 року та припинив провадження у справі у цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «БАРС 2000»клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог, заявлених Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, дане клопотання було заявлене товариством з обмеженою відповідальністю «БАРС 2000»у судовому засіданні 17 серпня 2009 року (а.с. 8, том 3) і стосувалося заяви Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” від 23 жовтня 2008 року про зміну позовних вимог.
У судовому засіданні, яке відбулося 06 жовтня 2009 року, Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»знов змінило позовні вимоги і просило визнати спірні договори недійсними, стягнути кошти та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «БАРС 2000»повернути майно.
Оскільки на змінені позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «БАРС 2000»клопотання про застосування строків позовної давності не надало, місцевий господарський суд правомірно не застосував їх при вирішенні спору..
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками господарського суду Автономної Республіки Крим про наявність підстав для задоволення зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000”з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як на підставу зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000” посилається на те, що постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року внесені зміни, зокрема, до пункт 3.2 Постанови № 68 від 11 березня 1997 року та його викладено у новій редакції.
З метою приведення чинного договору у відповідність до нової редакції постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11 березня 1997 року товариство з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000" 20 березня 2008 року за вих № 77/10-01 надіслало Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" пропозицію про внесення відповідних змін до договорів № 17/2 від 01 липня 2002 року та № 21/03 від 02 січня 2003 року (а.с. 90, том 1).
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України.
Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” даною правовою нормою не скористалося, внести зміни до договорів відмовилось.
Згідно з вимогами 1,2,3,4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскільки Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" не дотримані вимоги вищенаведеної норми матеріального права, тоді як запропоновані товариством з обмеженою відповідальністю „БАРС - 2000" умови додаткової угоди відповідають постанові Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, додаткові угоди слід вважати укладеними в редакції, запропонованій товариством з обмеженою відповідальністю „Барс 2000"
З огляду на те, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-18/3894.1-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді