Постанова
Іменем України
07 грудня 2009 року Справа № 2-31/10397-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ;
відповідач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 22.01.2009 у справі № 2-31/10397-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про розірвання договору суборенди та звільнення нежитлового приміщення
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з позовом про розірвання договору суборенди №15 від 30 липня 2007 року, виселенням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з займаного нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, а також стягнути судові витрати (а.с.2-3).
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та змінив позов в частині пункту 2 позовних вимог і просить суд зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3. (а.с.32).
Позов мотивований тим, що основний договір оренди, укладений між позивачем та власником приміщень товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мариночка" достроково припинений за згодою сторін за ініціативою власника у зв'язку з реконструкцією всього торгового комплексу, а тому факт дострокового припинення орендодавцем основного договору безумовно тягне припинення договору суборенди (піднайму). Позов обґрунтований посиланням на статті 607, 651, 652, 774 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2009 по справі № 2-31/10397-2008 (суддя Привалова А.В.) позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Так, оскаржуване рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2009 року у справі № 2-31/10397-2008 було мотивовано тим, що 19 серпня 2008 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мариночка" письмово повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди № 25 від 30.08.2007. Листом від 22 серпня 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомила товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мариночка" про свою згоду з пропозицією власника розірвати з 05 вересня 2008 року договір оренди № 25 від 30 серпня 2007 року.
Таким чином, оскаржуваним судовим рішенням № 2-31/10397 від 22 січня 2009 року було встановлено, що договір оренди № 25 від 30 серпня 2007 року був достроково розірваний по взаємній згоді сторін з 05 вересня 2008 року.
У зв'язку з достроковим розірванням договору оренди № 25 від 30 серпня 2008 року за згодою сторін, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про дострокове розірвання договору суборенди № 15 від 30 липня 2007 року, по якому фізична особа-підприємець ОСОБА_2 виступала суборендарем.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи, що наміри власника приміщень, щодо проведення реконструкції усього торгового комплексу є такими, що суперечать дійсності, а також те, що позивачем не надано належних доказів підтвердження цього факту.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 березня 2009 року у справі № 2-31/10397-2008 провадження у справі було зупинено до набрання чинності справи № 2-2/1105-2009.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2009 року у справі № 2-31/10397-2008 провадження у справі було поновлено, у зв'язку з залишенням позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі № 2-2/1105-2009 без розгляду.
В судові засідання, призначені на 16.03.2009 та 07.12.2009, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2006 року між товаритсвом з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мариночка" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди №33 (а.с. 6).
Відповідно до пункту 1.1. даного договору орендодавець передає орендарю у тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване за АДРЕСА_3, площею 95 кв.м.
Пунктом 1.2. договору встановлений строк дії договору до 30 серпня 2007 року.
Так, у зв'язку з припиненням дії договору, 30 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мариночка" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений новий договір оренди №25 (а.с. 7).
Відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.2. даного договору орендодавець передає орендарю у тимчасове користування нежитлове приміщення торгового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, площею 95 кв.м., строк дії договору встановлений до 30 грудня 2008 року.
В подальшому, 30 липня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (суборендар), був укладений договір №15 суборенди нежитлового приміщення (а.с. 15).
Згідно пункту 1.1.,1.2. даного договору суборендодавець передає суборендарю у тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, площею 95 кв.м., з метою реалізації косметичної продукції побутової хімії. Строк суборенди встановлено до 30 вересня 2009 року.
Згідно пункту 4.1 договору оренди №33 від 30.08.2006, № 25 від 30.08. 2007 та № 15 від 30.07.2007 року сторони домовилися про те, що допускають дострокове розірвання договору за письмовою згодою сторін, з письмовим повідомленням про це не менш ніж за 14 днів.
З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мариночка" відповідним листом повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №25 від 30 серпня 2007 року, у зв'язку з тим, що з 07 вересня 2008 року починається реконструкція торгового комплексу, що орендується. Крім цього, орендодавець просить орендаря звільнити приміщення, що орендується в строк до 05 вересня 2008 року (а.с.20).
22 серпня 2008 року листом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомила товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мариночка" про погодження з пропозицією орендодавця про розірвання договору оренди №25 від 30 серпня 2007 року з 05 вересня 2008 року. (а.с.33).
Отже, договір оренди №25 від 30 серпня 2007 року, відповідно до пункту 4.1 є достроково розірваним зі згодою сторін з 05 вересня 2008 року.
Позивач у зв'язку із припиненням договору оренди відповідно до умов договору суборенди надіслав відповідачу листа про розірвання договору суборенди.
Відсутність відповіді на лист та незгода відповідача звільняти приміщення з'явилось підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору суборенди, у зв'язку з чим підлягають регулюванню положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайму) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення згоди про розірвання договору.
Із змісту зазначених правових норм вбачається, що відношення піднайму носять похідний характер, що залежить від відношень найму. Умови договору піднайму залежать від умов договору найму. Отже припинення договору найму тягне припинення договору піднайму.
Так, розірвання договору оренди №25 від 30 серпня 2007 року має наслідком припинення зобов'язань орендаря - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за даним договором з моменту досягнення згоди про його розірвання, тобто з 05 вересня 2008 року. Відтак з цього моменту фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не є особою, якій належить право на передання у піднайом (суборенду) спірного майна, і виконання зобов'язань за договором суборенди. Тому розірвання договору оренди тягне припинення договору суборенди.
Відповідно пункту 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Так, вказані положення закону застосовуються й до договорів піднайму.
Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про розірвання договору суборенди та зобов'язання суборендаря звільнити нежитлове приміщення, яке ним займається відповідно цього договору, підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на нормах чинного законодавства.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем не представлено суду документів, які б підтверджували наявність у власника орендуємих приміщень реальної можливості проведення реконструкції торгового комплексу, судом до уваги не приймається, так як зазначена реконструкція не передбачена умовами та взаємозобов'язаннями сторін за договорами оренди та суборенди, тобто ніяк не стосується тих договірних правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2009 у справі № 2-31/10397-2008 залишити без змін. Головуючий суддя
Судді