Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2343/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд 111-А, оф. 8)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", в якому просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 537, 98 грн. та штраф у розмірі 1 758,99 грн. Витрати зі сплати судового збору позивач просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 1223 про закупівлю товарів від 28.06.2022 щодо поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2343/22. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
26.12.2022 відповідачем надано відзив на позов (вх. №17107), який долучено до матеріалів справи.
05.01.2023 позивачем надано відповідь на відзив (вх.№288), яку долучено до матеріалів справи.
11.01.2023 відповідачем подані заперечення (вх.№587), що долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Проте, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
28.06.2022 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ- ЦЕПЬ» (відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №1223 (надалі - Договір №1223).
Відповідно до п. 1.2. Договору №1223 предметом закупівлі є будівельні матеріали Пароніт (Південне ТУОМ).
Пунктом 1.3. Договору №1223 визначено, що найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики товару, інші вимоги до товару, документів тощо визначаються згідно з Додатком №1 до Договору та іншими умовами Договору відповідно.
Пунктом 2.4. Договору №1223 встановлено, що ціна Договору відповідно до Додатку №1 до Договору становить 75 191, 64 грн. (сімдесят п'ять тисяч сто дев'яносто одна грн. 64 коп.), з яких 12 531, 94 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять одна грн. 94 коп.) ПДВ 20%.
Згідно з п. 3.1. Договору №1223 покупець погоджується виплатити постачальнику вартість товару з урахуванням виконання постачальником його зобов'язань, визначених у Договорі.
Пунктом 3.3. Договору №1223 покупець здійснює оплату на наступних умовах:
- аванс не більше 50% від загальної вартості товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури (після набрання Договором чинності).
- подальша оплата здійснюється, за умови поставки та прийняття покупцем всього обсягу товару, зазначеного у Додатку №1 до Договору (Специфікація), протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами видаткової накладної та за наданим Постачальником (після підписання покупцем видаткової накладної) рахунком-фактурою, та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.
У відповідності до п. 4.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити весь обсяг товару Отримувачам Товару (уповноваженому(им) представнику(ам) Покупця після підписання договору Сторонами, але не пізніше 08.08.2022 року за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70 та м. Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, 1а на умовах DDР редакції «Інкотермс 2010».
Пунктом 4.9. Договору №1223 встановлено, що датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем видаткової накладної.
Пункт 7.3. Договору №1223 передбачає, що за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вказаної вартості.
Пункт 7.14. Договору №1223 визначає, що застосування штрафних санкцій до сторони, яка порушила зобов'язання за договором, не звільняє її від виконання зобов'язань, крім випадків, коли покупець відмовиться від прийняття товару, строк поставки якого порушений.
Відповідно до п. 10.1 Договору № 1223 термін дії Договору до 09.09.2022, в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
На виконання п. 3.3 Договору № 1223 покупцем (позивачем) було здійснено попередню оплату у розмірі 37 595, 82 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 82 коп.), що дорівнює 50 % загальної вартості товару, та підтверджується платіжним дорученням № 8 від 15.07.2022р.
На виконання умов вказаного Договору №1223, постачальником (відповідачем) було здійснено поставку товару на загальну вартість 50 063, 10 грн. (п'ятдесят тисяч шістдесят три гривні 10 коп.), що підтверджується відповідними підписаними сторонами накладними від 05.08.2022р. №471 та №472.
13.09.2022 відповідач листом № 28 звернувся до позивача та повідомив про неможливість поставити залишок Товару по договірній ціні та просив збільшити суму Договору.
А отже, як вказує позивач, в порушення п. 4.1. Договору, відповідачем не було поставлено товар до 08.08.2022 в повному обсязі. Загальна сума товару, що не був поставлений відповідачем складає 25 128, 54 грн. (75 191,64 грн. (загальна сума товару за договором) - 27 453,60 грн. (видаткова накладна № 472 від 05.08.2022) - 22 609,50 грн. (видаткова накладна № 471 від 05.08.2022) = 25 128,54 грн. (недопоставлений товар)).
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права, в якому останній просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 537, 98 грн. та штраф у розмірі 1 758,99 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити весь обсяг товару Отримувачам Товару (уповноваженому(им) представнику(ам) Покупця після підписання договору Сторонами, але не пізніше 08.08.2022 року за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70 та м. Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, 1а на умовах DDР редакції «Інкотермс 2010».
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем було здійснено поставку товару на загальну вартість 50 063, 10 грн., що підтверджується відповідними підписаними сторонами накладними від 05.08.2022р. №471 та №472.
Разом з цим, відповідачем не було поставлено товар до 08.08.2022 в повному обсязі. Загальна сума товару, що не був поставлений відповідачем складає 25 128, 54 грн.
Суд зазначає, що вищевказана обставина не заперечується відповідачем.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки товару за Договором № 1223 від 28.06.2022.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пункт 7.3. Договору №1223 передбачає, що за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вказаної вартості.
Як вбачається із розрахунку позивача, останній у зв'язку з тим, що відповідачем не було поставлено товар у визначені в Договорі строки, на підставі п. 7.3. Договору нарахував пеню у розмірі 2 537, 98 грн. за період з 09.09.2022 по 17.11.2022, а також штраф у розмірі 1758, 99 грн.
Приймаючи до уваги порушення відповідачем виконання основного зобов'язання, перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягненні пені у розмірі 2 537, 98 грн. та штрафу у розмірі 1758,99 грн. підлягають задоволенню.
Стосовно посилань відповідача на неможливість виконання зобов'язання з поставки товару у зв'язку із настанням 24 лютого 2022 року форс-мажорної обставини, суд зазначає наступне.
Дійсно, Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року військову агресію Російської Федерації проти України засвідчено в якості форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили). Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними та невідворотними.
Пунктом 7.16. Договору №1223 встановлено, що у разі виникнення форс-мажорних обставин відповідно до розділу 8 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором за умови надання доказів (документів) щодо таких обставин стороною, яка посилається на будь-яку з цих обставин як на підставу для звільнення її від відповідальності, та доведення нею причинного зв'язку між виникненням таких обставин та неможливості виконання зобов'язань, а також якщо на момент початку цих обставин сторона, яка на них посилається не знаходиться в простроченні виконання своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 8.1. Договору №1223 якщо унаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного/соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс- мажору (дія/рішення органів державної влади, органів/установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону в 5 - тиденннй термін з моменту їх виникнення, якщо тільки саме ці обставини не заважають наданню такого повідомлення.
Відповідно до п. 8.2. Договору №1223 неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань, позбавляє Сторону права посилатись на будь-яку вказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за виконання зобов'язань.
З наведеного вище вбачається, що Договором передбачена певна процедура повідомлення іншої сторони про початок дії щодо неї форс-мажорних обставин. Тобто, одного лише факту настання форс-мажорних обставин та засвідчення цього факту ТПП України, у даному випадку, недостатньо для констатування факту початку дії щодо сторони договору форс-мажорних обставин. У випадку недотримання зазначеної процедури визначені чіткі наслідки - позбавлення сторони права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє її від відповідальності за договором.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 28 від 13.09.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість поставити залишок Товару по договірній ціні та просив збільшити суму Договору.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач належним чином повідомляв позивача про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року у справі № 922/2475/21 констатував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Крім того, слід звернути увагу, що Договір № 1223 від 28.06.2022 був підписаний сторонами у період дії воєнного стану, а отже відповідач мав усвідомлювати ризики та відповідальність за невиконання умов Договору.
За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд 111-А, оф. 8, код ЄДРПОУ 42940251) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) пеню у розмірі 2 537, 98 грн., штраф у розмірі 1758,99 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд 111-А, оф. 8, код ЄДРПОУ 42940251).
У зв'язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України із 24.02.2022, обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова та об'єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі складено та підписано судом 24.03.2023 за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".
Повне рішення складено "24" березня 2023 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/2343/22