Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" березня 2023 р. м. ХарківСправа № 922/1151/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Тобольська, 55А, м. Харків, 61072)
до 1) Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) , 2) Приватного підприємства "Ващенківське" (вул. Плеханівська. буд. 20А, м. Харків, 61001)
про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу землі
за участю представників:
позивача - Клейн Л.В.;
відповідача 1 - не з'явився;
відповідача 2 - Махоніна О.C.,
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради та Приватного підприємства "Ващенківське", в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 4 додатку до рішення сесії Харківської міської ради №107/21 від 21.04.2021 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам", яким вирішено Приватному підприємству "Ващеиківське", як власнику нежитлової будівлі літ. "З-1", яка розташована на земельній ділянці площею 0,2129 га по вул. Кутова, 7 в м. Харкові продати земельну ділянку із земель комунальної власності: кадастровий номер 6310136300:03:002:0003; місце розташування м. Харків, вул. Кутова, 7, Шевченківський район; категорія земель землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки для будівництва торговельно-офісного комплексу; форма власності комунальна; площа земельної ділянки 0,2129 га.
- визнати недійсним укладений між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Ващенківське" договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.06.2021, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №1494, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:03:002:0003 по вул. Кутова, 7 в м. Харкові, площею 0,2129 га;
- зобов'язати Приватне підприємство "Ващенківське" повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Кутова, 7, площею 0,2129 га, кадастровий номер 6310136300:03:002:0003 Харківській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан.
Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить покласти на відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалами Господарського суду Харківської області від 07.09.2022, 19.09.2022, 24.10.2022, 21.11.2022, 19.12.2022, 24.01.2023 та 21.02.2023 підготовчі засідання були відкладені.
21.11.2022 року представник відповідача 2 подав відзив (вх.№ 14551), який досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
09.12.2022 прокурор подав відповідь на відзив відповідача 2 (вх.№15994), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
18.01.2023 відповідач 1 подав клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№1276), відзив (вх.№1277) та просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання вищезазначеної заяви та відзиву. Суд приймає та долучає до матеріалів справи клопотання про залишення позову без розгляду та відзив, які були надані відповідачем 1.
23.01.2023 прокурор подав заперечення (вх.№ 1556) на клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду.
20.02.2023 відповідач 2 подав клопотання про зупинення провадження (вх.№ 4081), яке досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
06.03.2023 прокурор подав заперечення (вх.№ 5333) на клопотання відповідача 2 про зупинення провадження.
У підготовче засідання 21.03.2023 року прибув прокурор та представник відповідача 2, відповідач 1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду (вх.№1276 від 18.01.2023), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
У ч. 3 вказаної статті закріплено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, вказаними нормами Закону прямо передбачено право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).
Крім того, у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Разом із цим, ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.
Суд наголошує, що Харківська міська рада, як орган наділений відповідними повноваженнями, не може обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості як позивача, так і відповідача, оскільки є таким органом, який припустився порушень та виступає у якості відповідача у справі.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Як зазначив у позовній заяві прокурор, звернення Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова з позовною заявою спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Згідно з ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відчуження об'єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно з ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.
Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.
Як зазначає прокурор, його звернення до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності.
Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.
Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 у справі № 3-234/2018.
Згідно з ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які, як стверджує прокурор, негативно впливають на інтереси громади, прокурор самостійно подав вказаний позов. А тому в даному випадку правомірним є звернення до суду прокурора та визначення Харківської міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18.
Посилання відповідача 1 на необхідність застосування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, судом не приймаються, оскільки склад спірних правовідносин у даній справі є відмінним від складу правовідносин у справі № 912/2385/18.
Так, у справі № 912/2385/18 наявний суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, - відновлення законності у спосіб визнання недійсним частини договору та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених коштів - Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області (позивач 1) та Східний офіс Держаудитслужби (позивач 2). У зв'язку з цим, належним до виконання прокурором є його обов'язок, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", направити попередньо, до звернення до суду, повідомлення про це такому суб'єктові.
Натомість, у даній справі такий суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутній, прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави. У зв'язку з цим, для прокурора не може виникнути обов'язку направити до звернення з позовом до суду повідомлення про це особі, якій пред'явлено позовну вимогу, тобто відповідачу.
Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором дотримано процедуру, встановлену ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
При цьому, оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог та не може бути підставою залишення без розгляду позовної заяви прокурора.
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача 1 (вх.№1276 від 18.01.2023) про залишення позову без розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача 2 про зупинення провадження (вх.№ 4081 від 20.02.2023), суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви про зупинення провадження у справі представник Приватного підприємства "Ващенківське" посилається на положення п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України, п.11 ч.1 ст.229 ГПК України та вказує, що правовідносини, які склалися між сторонами спору у справі № 925/1133/18, яка переглядається у касаційному порядку Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", є подібними до правовідносин у справі № 922/1151/22.
Суд установив, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09 грудня 2021 року у справі № 925/1133/18 було зупинено провадження у справі № 925/1133/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ № 488/2807/17, № 483/448/20 та оприлюднення повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.
Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 7 ч.1 ст. 228 ГПК України передбачено не обов'язок суду, а право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Суд наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19.
Суд вважає, що на даний час відсутні об'єктивні обставини, які унеможливлюють розгляд даної справи, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи викладене, положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, те, що клопотання Приватного підприємства "Ващенківське" про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі № 922/1151/22, та те, що п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України передбачає право суду для зупинення провадження у справі, а не його обов'язок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Ващенківське" про зупинення провадження у справі.
За результатами дослідження матеріалів справи, суд доходить висновку про те, що у відповідності до приписів частини першої статті 177 ГПК України у справі здійснені всі дії, що необхідні для реалізації завдань підготовчого засідання (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті).
Згідно з частиною другою статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Таким чином, враховуючи те, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, керуючись ст. 177-185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
2. У задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі - відмовити.
3 Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 квітня 2023 року о 11:15
4. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 110.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 24.03.2023.
Суддя І.В. Трофімов