"26" серпня 2010 р.Справа № 30/76-10-1918
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бойко Л.І.
суддів: Величко Т.А., Воронюка О.Л. (згідно розпорядження Голови суду № 217 від 16.08.2010р.)
при секретарі Павлюк О.М.
за участю представників сторін:
від позивача -Селютін А.В.
від відповідача - Славутська І.С., Нечитайло О.Є.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “АТІС”
на рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2010р.
по справі № 30/76-10-1918
за позовом ТОВ “АТІС”
до ДП “Морський торговельний порт “Южний”
про стягнення
встановив:
ТОВ «АТІС»звернулось у квітні 2010р. до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП “Морський торговельний порт “Южний” надмірно сплачених коштів у сумі 224614,63 доларів США та відсотків за користування коштами у розмірі 1809,24 доларів США, посилаючись на безпідставне отримання цих коштів відповідачем від позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 8.07.2010р. у задоволенні позову відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що права позивача не порушені і правові підстави для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів відсутні.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, не надання їм належної оцінки.
Відповідач вважає рішення суду законним і обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, 30.12.2008р. між позивачем і відповідачем було укладено договір № К11Д-21, предметом якого є визначення порядку надання (виконання) відповідачем за плату послуг (робіт) позивачу і взаємовідносини відповідача і позивача, що діє від імені Судновласника, при обслуговуванні відповідачем суден, що агентуються позивачем, а також порядок оплати послуг (робіт), наданих (виконаних) відповідачем судну і позивачу.
Відповідно до п.2.1. договору, позивач від імені судновласника (фрахтувальника) здійснює взаєморозрахунки з відповідачем щодо зборів і інших платежів в доларах США по суднам під іноземним прапором, і в гривнях під прапором України, в строки, обумовлені Договором.
Відповідно до розділу 3 договору, Порт надає умови для виконання Агентством своїх функцій на режимній території порту та оперативну інформацію порту, необхідну для виробничої діяльності: забезпечує виконання службами Порту заявок Агентства, пов'язаних з обслуговуванням суден після попереднього узгодження їх з Портом, надає інші послуги Агентству та судну, зазначені у заявці капітана судна (судновласника) за ставками і тарифами, що діють у порту.
Згідно розділу 4 договору оплата цільових портових зборів, що надходять від судновласника (фрахтувальника) здійснюється Агентством на рахунок Порту до виходу судна з порту на підставі рахунків, виставлених портом. Інші додаткові роботи (послуги), виконані портом за заявкою Агентства, оплачуються Агентством за місцевими тарифами Порту протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Порту згідно Акту виконаних робіт (послуг) плюс ПДВ згідно чинного законодавства України.
21 серпня 2009 року ДП "Морський торговельний порт "Южний" прийнято наказ № 738 "Про внесення змін до Наказу начальника порту № 598 від 10.07 2009 року", який набрав чинності, починаючи з 00 годин 00 хвилин 01 вересня 2009 року. Наказ визначає, що при перевантаженні навалювальних та генеральних вантажів ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", на причалі № 18 до всіх видів портових зборів та зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання, застосовується знижка в розмірі 50%. На всі інші судна, які відвідують ДП „МТП „Южний” для проведення перевантаження навалювальних та генеральних вантажів на причалі № 18, застосовується до всіх портових зборів та зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання знижка у розмірі 30%.
В рамках виконання обов'язків, що покладені на позивача за Договором та договірними відносинами із клієнтами, позивач в період дії Наказу надавав послуги агентування суднам, які заходили в порт "Южний" та здійснювали перевантаження вантажів ВАТ "Полтавський ГЗК" на причалі № 18.
Відповідно до умов Договору позивачем від імені судновласника здійснено взаєморозрахунки з відповідачем щодо портових зборів та інших платежів в доларах США. Так, виставлені Портом без урахування 50 % знижки рахунки позивач оплатив у повному обсязі, але вважає, що здійснив надмірну оплату на суму 224614,63 доларів США, що є порушенням прав та інтересів позивача.
ДП „МТП „Южний” у добровільному порядку відмовилося повернути ТОВ „АТІС” суму надмірно сплачених коштів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та вимагає стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у сумі 224614,63 доларів США та відсотки за користування коштами у розмірі 1809,24 доларів США. При цьому позивач на підставі ст.ст.536, 1214 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних за користування надмірно сплаченими коштами за період з 19.01.2010р. (дата надання Порту доручень на відвантаження) по 23.04.2010р. (дата подачі позовної заяви), що за розрахунком позивача складає 1736, 27 доларів США.
Матеріали справи свідчать, що суми за рахунками були сплачені позивачем в повному обсязі з метою не допущення затримання суден в порту на виконання вимог статті 91 Кодексу торговельного мореплавства України, згідно якої кожне судно зобов'язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі, зокрема, несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів. Отже, несплата зборів унеможливлює вихід судна з порту. Несплата частини суми, що заявлена в виставлених рахунках, спричинила б заборону на вихід суден, щодо яких позивач виконує обов'язки агента відповідно до договору.
З даних, зазначених в рахунках, вбачається, що відповідач застосував знижку у розмірі 30% до портових зборів, що стягувалися з зазначених суден, не дивлячись на те, що усі вони здійснювали перевезення вантажів ВАТ "Полтавський ГЗК". Таким чином, порт порушив вимоги Наказу, отримав від позивача грошові кошти, які не мав права вимагати від нього.
23 лютого 2010 року ТОВ "АТІС" направило на адресу порту лист-претензію, де зазначило, що судна, за якими надані послуги, здійснювали навантаження залізорудних окатишів вантажовідправника ВАТ "Полтавський ГЗК", що є підставою для застосування знижки в розмірі 50%. Зазначена претензія містить посилання на виставлені та сплачені рахунки, в яких застосовувана знижка складає лише 30%, тому позивач просив відповідача зробити відповідні коректувальні заходи та повернути надлишки сплачених коштів.
На зазначену претензію відповідач листом № 1594/02/116/10 від 4 березня 2010 року відмовив у поверненні надлишково зарахованих коштів, зазначивши, що для визначення належності вантажу агентська організація має надавати коносаменти або інші підтверджуючі документи до відділу вантажної або комерційної роботи порту, але такі твердження відповідача є невірними, так як Наказом не визначаються строки надання таких документів судновласниками та агентськими організаціями та не вимагається їх надання саме до відділу вантажної та комерційної роботи порту, не містить таких вимог і сам договір, отже, такі документи мають бути надані за вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення про повернення безпідставно набутого майна застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно розрахунку, проти якого не заперечує відповідач, сума переплати складає 224614,63 доларів США, сума відсотків за користування коштами складає 1736,27 доларів США.
Щодо заяви відповідача стосовно того, що для визначення належності вантажу агентська організація має надавати коносаменти або інші підтверджуючі документи до відділу вантажної або комерційної роботи порту і така вимога, як зазначає відповідач, міститься в листі, який був надісланий електронною поштою на адресу позивача, то листування по електронній пошті не передбачене ані законодавством, ані договором якості засобу обміну офіційною інформацією. Крім того, портом не надано доказів отримання цього електронного листа позивачем. До того ж, Наказом порту про встановлення знижок не визначаються строки та спосіб надання таких документів судновласниками та агентськими організаціями. Також, строки надання відповідних документів не визначаються і в Договорі між сторонами. Відсутність певного строку надання підтверджуючих документів може означати, що такі документи можуть бути надані за вимогою. Належних та допустимих доказів надання такої вимоги Портом не надано.
Як свідчать матеріали справи, відносини між позивачем та відповідачем регулюються договором, предметом якого є визначення порядку надання (виконання) відповідачем за плату послуг (робіт) позивачу і взаємовідносин відповідача і позивача при обслуговуванні відповідачем суден, що агентуються позивачем, а також порядку оплати послуг (робіт), наданих (виконаних) відповідачем судну і позивачу.
У відповідності до ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України, в морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надати послуги в галузі торговельного мореплавства. Права та обов'язки агента визначені зокрема ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства. Морські агенти діють на підставі договору морського агентування.
Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами. Зокрема агент є відповідальним за повноту та своєчасність виконання оплати наданих послуг. Тобто агент за договором має обов'язок здійснити розрахунок за отримані послуги. Таким чином, агент має нести (та несе) відповідальність за порушення договору. Та обставина, що агент діє від імені та за дорученням судновласника не звільняє його від договірного обов'язку зі сплати відповідних рахунків порту, оскільки стороною договору із портом є саме агент, а не судновласник, що прямо вбачається з умов договору.
Тобто у випадку, коли порт не отримує плату за надані послуги, пов'язані із суднами, порт звертається саме до агента, а не до судновласника. Саме агент, а не судновласник є особою, яка має здійснити розрахунок за надані послуги. Така позиція підтверджується і позицією Вищого господарського суду України, викладеною у відповідній постанові по справі № 2-11/7708*2006.
Якщо агент судновласника є зобов'язаною особою у випадку, коли є недоплата (або невиплата в повному обсязі) в адресу порту за наявності відповідного договору морського агентування (тобто якщо суд визнає агента особою, яка має сплатити на користь порту кошти, за надання послуг судну судновласника), таким же самим чином агент є уповноваженою особою у разі, коли на адресу порту здійснено переплату за надані послуги в обсязі більшому, ніж визначено договором та чинним законодавством. Тобто, якщо порт вимагає сплати за надані послуги не з судновласника напряму, а з агента судновласника, тоді й агент має право вимагати від порту повернення надмірно сплачених коштів.
Оскільки порт виставляє свої рахунки агентові, а не судновласнику, та саме агент має зобов'язання перед портом щодо сплати за надані судновласникам послуги, то ці питання є питаннями договірних відносин між портом та агентом. Оскільки агент є зобов'язаною стороною у випадку, коли на адресу порту має бути здійснена сплата за надані за договором послуги, агент є управненою стороною у випадку, коли він здійснив переплату за надані послуги та потребує повернення надлишково сплачених коштів.
Отже, позивач, відповідно до ст. 1 Господарського процесу має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Посилання відповідача на належність причалу третій особі (ТОВ "ТІС-РУДА") не мають значення для справи, оскільки договірних відносин із зазначеною особою в позивача немає.
Посилання Порту на факт закриття звітного податкового періоду не є підставою для не повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Вищевикладене не враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі, тому воно підлягає скасуванню, а позов -задоволенню.
Керуючись ст. ст. 101, 103-105 ГПК України, суд
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 8.07.2010р. у справі № 30/76-10-1918 скасувати, позовні вимоги ТОВ «АТІС»задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” на користь ТОВ «АТІС»грошові кошти в розмірі 226350,90 доларів США в тому числі надмірно сплачені 224614,63 доларів США та 1736,27 доларів США відсотків за користування коштами.
Стягнути з ДП “Морський торговельний порт “Южний” на користь ТОВ «АТІС»3396,36 доларів США -витрати по держмиту, в т.ч. за апеляційне оскарження, та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Суддя Т.А. Величко
Суддя О.Л. Воронюк