Провадження № 11-кп/803/1001/23 Справа № 179/1022/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , на вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст. 296 КК України,-
Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 121 ч. 1 та ст. 296 ч. 4 КК України та призначено йому покарання:
за ст. 121 ч. 1 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
за ст. 296 ч. 4 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Дем” ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він, маючи неприязні стосувки на ґрунті ревнощів до ОСОБА_11 у зв'язку з тим, що останній проживає з його колишньою співмешканкою ОСОБА_12 .
08 липня 2022 року близько о 19.00 годині ОСОБА_9 , перебуваючи в с. Бузівка по вул. Тітова, побачив автомобіль ВАЗ 2101, синього кольору, що належить ОСОБА_11 , який рухався по вулиці. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_11 , в салоні разом з ним знаходилася ОСОБА_12 . Побачивши їх, ОСОБА_9 жестом руки намагався зупинити рух автомобіля, щоб з'ясувати стосунки із ОСОБА_12 .
Однак, ОСОБА_11 рух автомобіля не припинив та показав ОСОБА_9 непристойний жест середнім пальцем руки.
У подальшому ОСОБА_9 вирішив зателефонувати ОСОБА_11 , в ході розмови запропонував останньому зустрітися за місцем свого мешкання для з'ясування стосунків, на що ОСОБА_11 відповів йому у грубій формі нецензурною лайкою.
Потім, почувши відмову ОСОБА_11 в грубій формі щодо запропонованої зустрічі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у ОСОБА_9 раптово виник умисел на спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень. Близько 21 годині 40 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи за своїм місцем мешкання по АДРЕСА_1 , взяв незареєстровану у законному порядку гладкоствольну двоствольну мисливську рушницю моделі Иж 58 МАЕ № В-04032 12 калібру та патронташ з патронами, які він отримав у подарунок в 2010 році від знайомого на ім'я ОСОБА_13 , який нині покійний, та сівши на мотоблок, ОСОБА_9 поїхав до місця мешкання ОСОБА_11 .
Близько 21 годині 50 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_9 під'їхав на мотоблоці до території подвір'я ОСОБА_11 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому поклав до кишені шортів патрони у кількості 5 штук та взявши до рук мисливську рушницю, підійшов до території вищевказаного подвір'я та перебуваючи перед в'їзними воротами, направив її в бік житлового будинку, який знаходиться через подвір'я прямо за воротами, та здійснив один постріл в стіну. Після пострілу ОСОБА_11 , який перебував разом з ОСОБА_14 поблизу будівлі літньої кухні, яка знаходиться з лівого боку від в'їзних воріт, почав тікати через подвір'я в напрямку господарської будівлі, яка знаходиться з правого боку від вказаних воріт, а ОСОБА_14 в цей час заховався за кут будівлі літньої кухні.
Далі ОСОБА_9 пройшов на територію вказаного подвір'я, де помітивши біля літньої кухні силуети ніг, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, здійснив один неприцільний постріл в бік вхідних дверей літньої кухні, внаслідок чого ОСОБА_14 , який частково знаходився за кутом будівлі літньої кухні, при розльоті шроту, було спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепального сліпого шротового поранення м'яких тканин лівого стегна, після чого ОСОБА_14 , зайшов до приміщення літньої кухні та зачинив двері.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, направлену на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, спорядивши рушницю двома не стріляними патронами, ОСОБА_9 пройшов ближче до будинку, де побачив ОСОБА_11 , який переховувався за автомобілем ВАЗ 2101, котрий стояв поряд з господарською будівлею, та на ґрунті раніше неприязних стосунків, здійснив один постріл в бік ОСОБА_11 , який тікав від ОСОБА_9 внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого шротового поранення заочеревного простору ліворуч та живота, з пошкодженнями порожньої кишки, товстої кишки/селізинковий кут і низхідна товста кишка, великого сальника, заочеревної гематоми ліворуч, які привели до внутрішньочеревної кровотечі та травматичного шоку.
Досягнувши бажаного результату на спричинення ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та направився до свого місця проживання.
Внаслідок умисного грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка вчинена із застосуванням вогнепальної зброї, особи, які перебували на території подвір'я ОСОБА_11 , були піддані небезпеці, що виразились в отриманні легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_14 .
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Апеляційну скаргу обгрунтував тим, що за час проведення досудового слідства та під час розгляду справи в судді, ОСОБА_9 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, злочин скоїв внаслідок особистих сімейних обставин, виявив щиросердне каяття.
Вказав, що ОСОБА_9 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має родину та двох повнолітніх доньок, має стійкі соціальні зв'язки - проживає разом із матір'ю, яка є пенсіонеркою та перебуває на його повному утриманні. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Тому захисник вважає, що суд першої інстанції мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_9 менш суворе покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону в повній мірі.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та перевірено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував всі обставини кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
Як пом'якшуючі покарання обставини суд першої інстанції взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_9 дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю злочину.
Також судом першої інстанції було встановлено обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, судом першої інстанції було також враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, в диспансерах на диспансерному обліку не перебуває, позитивно характеризується з місця проживання.
Враховуючи обставини справи, суспільну небезпечність вчинених злочинів, ризик небезпеки для суспільства, а також фактор ризику вчинення обвинуваченим аналогічних кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , на вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст. 296 КК України - залишити без задоволення.
Вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст. 296 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4