Іменем України
19.08.10 Справа №11/169-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
- позивача - Шамановської М.А. (за довіреністю)
- відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "СтройІнвест", м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 11.03.2010 року
у справі № 11/169-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1", м. Каховка Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія СтройІнвест", м. Херсон
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.03.2010 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь відповідача 140.000грн. коштів, набутих без достатніх підстав, 37.360грн. втрат від інфляції, 6.536,80грн. - 3% річних, 1.838,97грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду ґрунтується на приписах статті 1212 Цивільного кодексу України та мотивоване тим, що підписаний сторонами договір, є неукладеним.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, відповідач у справі подав апеляційну скаргу.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду. В обґрунтування своїх вимог заявник звертає увагу на те, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим.
Представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи відсутність перешкод для перегляду справи, обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Уповноважений представник позивача у судовому засіданні просить відмовити відповідачеві у задоволенні апеляційної скарги, так як вважає зазначене рішення законним та обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами справи, 02 листопада 2006 року сторонами у справі укладений договір №39-КС, ТОВ. "Геліос-1" та ТОВ. "СтройІнвест", правонаступником якого є ТОВ. "Управляюча компанія "СтройІнвест", підписали договір № 39-КС, предметом якого є виконання відповідачем для позивача зобов'язань із розробки передпроектної пропозиції, проектної документації, виконання реконструкції незавершеного будівництва музичної школи під Бізнес-центр по вул. Щорса у м. Нова Каховка Херсонської області.
Представниками сторін також підписано чотири додатки до договору, які містять умови щодо вартості певних робіт, перелік вихідних даних, які передаються замовником виконавцю, календарний план виконання робіт, порядок фінансування робіт. Сторони зазначили, що договір діє до виконання сторонами зобов'язань за договором, повний проект виконується протягом 3-х місяців з моменту отримання авансу, будівельні роботи - протягом року з моменту отримання виконавцем затвердженого ескізного проекту, проектні роботи на 50% оплачуються до їх початку, решта 50% - після видачі повного проекту, будівельні роботи на 30% оплачуються авансом, далі - щомісячно згідно з актами виконаних робіт.
В якості передплати за проектні роботи позивач оплатив на користь відповідача 90 тис. грн. за платіжним дорученням № 1424 від 09.07.2007р., а в якості передплати за будівельні роботи - 50 тис. грн. за платіжним дорученням № 236 від 13.02.2007р. (а.с. 19-20).
Відповідач зобов'язання за договором не виконав повністю, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення отриманих відповідачем коштів за договором № 39-КС. Позивач неодноразово змінював та уточнював вимоги за позовом, але заявою №57 від 11.02.2010р. просить суд винести рішення про задоволених вимог, викладених у позовній заяві №142 від 30.09.2009року.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до суду подавалась заява від 30.09.2009року за №143, однак, враховуючи те, що інших заяв від позивача 30.09.2009року не надходило, колегія суддів вважає, що позивачем у заяві №57 від 11.02.2010р. допущено технічну помилку щодо номеру позовної заяви. Відтак, вимоги позивача розглядаються відповідно до позовної заяві №143 від 30.09.2009року (а.с.2).
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання договору №39-КС неукладеним.
Так, згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на, вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута. У будь-якому разі до числа істотних умов договору відносяться предмет, ціна, дії договору.
Підписаний сторонами договір № 39-КС від 02.11.2006р. за правовою природою є договором підряду щодо умов виконання реконструкції незавершеного будівництва - договором будівельного підряду.
Відносини підряду врегульовано главою № 61 ЦК України, а будівельного підряду - параграфом № 3 цієї глави Цивільного кодексу України. Будівельний підряд також врегульовано главою 33 Господарського кодексу України.
У статті 837 ЦК України зазначено, що за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До числа істотних умов підряду за статтею 877 ЦК України віднесено проектно-кошторисну документацію. За цією статтею Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації і в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації.
Істотні умови договору підряду також визначені частиною 5 статті 318 ГК України: найменування сторін, місце і дату укладення, предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом), строки початку і завершення будівництва, виконання робіт, права і обов'язки сторін, вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт), порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва, режим контролю якості робіт і матеріалів замовником, порядок прийняття об'єкта (робіт), порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки, страхування ризиків, фінансові гарантії, відповідальність сторін (відшкодування збитків), урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Сторонами за підрядом не узгоджено ні проектної документації, що, визначала б обсяг і зміст робіт, вимоги, які ставляться до робіт кошторису, не узгоджено й кошторису за договором. За додатком №1 до договору узгоджено вартість лише проектних робіт -140.000грн., та не узгоджено вартості саме будівельних робіт, відповідно - і всієї ціни договору. Загальне викладення за п.1.1 договору вже згаданого предмету договору без узгодження проектно-кошторисної документації свідчить і про невизначеність обсягу, складових предмету договору, що мається на увазі за п. 1.1 договору.
Відтак, предмет, проектно-кошторисна документація, ціна договору не визначені. Зазначення строку дії договору за п.6.1 договору посиланням "до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором" ставить під сумнів і узгодження сторонами реального строку виконання робіт.
В контексті наведеного змісту статті 318 ГК України сторони, окрім зазначених недоліків, не узгодили обсяги і види робіт, строки початку, завершення будівництва, порядок матеріально - технічного забезпечення будівництва, режим контролю якості робіт і матеріалів, умови про дефекти і гарантійні строки, страхування ризиків, фінансові гарантії, підстави та умови зміни та розірвання договору.
Відповідно до ч.8 статті 181 ГК України в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним, тобто таким, що не відбувся.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції в тому, що договір №39-КС від 02.11.2006р. є неукладеним, а відтак не породив для сторін будь-яких обов'язків.
При цьому слід звернути увагу на те, що позовні вимоги обґрунтовані саме положеннями вищезазначеного договору та статтями діючого законодавства, які передбачають виконання та виникнення обов'язків саме з договірних правовідносин, втім, договір визнаний неукладеним, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 140.000грн., господарський суд застосував положення 1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої підстави повернути майно. Однак, у даному випадку господарським судом неправомірно застосовані положення вказаної статті, оскільки позовні вимоги мають бути задоволенні лише у спосіб та з посиланням на норми, на які посилається сам позивач у поданій позовній заяві.
З позову не вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" при звернені до суду посилається саме на статтю 1212 Цивільного кодексу України. Отже, на підставі викладеного колегія суддів вважає передчасним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки позивач належним чином не довів свої вимоги та не обґрунтував їх.
У даному випадку недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Позивач не позбавлений права повторно звернутися з відповідним позовом до господарського суду, але з інших підстав з урахуванням вищевикладеного.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія СтройІнвест", м. Херсон, задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 11.03.2010р. у справі № 11/169-09 скасувати.
У позові відмовити.