Провадження № 1-кп/643/191/23
Справа № 643/2049/23
24.03.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у м. Харкові кримінальне провадження № 12022226200000436 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою, яка вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, 02.06.2022 року приблизно о 17:30 год., перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту і реалізуючи його, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, з безкоштовного мобільного месенджеру «Telegram» зі свого мобільного телефону ТМ «Мейзу М6», абонентський номер НОМЕР_1 , замовив в телеграм-боті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у невстановленої під час досудового розслідування особи психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено, оплативши через сайт «бітобмін» грошові кошти в сумі 300 гривень, після чого отримав повідомлення з місцем знаходження психотропної речовини.
02.06.2022 року приблизно о 19:20 год. ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, дійшов до місця знаходження схованки незаконно замовленої ним психотропної речовини, яка знаходилась за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 79, де знайшов біля лавки на землі огорнутий в липку стрічку чорного кольору полімерний пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору та, будучи особою, яка вживає психотропні речовини, усвідомлюючи, що у знайденому полімерному пакеті знаходиться порошкоподібна речовина білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP, діючи з умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, забрав вказаний вище полімерний пакет, частину порошкоподібної речовини білого кольору з пакетику ОСОБА_3 пересипав у паперовий згорток, після чого полімерний пакет та паперовий згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору поклав у картонний коробок з-під сірників, який поклав до правої кишені своїх штанів, тим самим незаконно придбав та почав незаконно зберігати для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено.
Протиправна діяльність ОСОБА_3 , пов'язана з незаконним зберіганням психотропних речовин, була припинена працівниками поліції, які 02.06.2022 року у період часу з 20:00 до 20:10 під час огляду місця події за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 77, виявили та вилучили у ОСОБА_3 картонний коробок з-під сірників, в якому знаходились паперовий згорток та полімерний пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно з висновком судового експерта містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, загальною масою в перерахунку на масу речовини 0,2121 г, яку ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.
Вказані обставини не заперечуються учасниками судового провадження.
Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд вчиненого ОСОБА_3 кримінального проступку в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно із заявою ОСОБА_3 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника адвоката ОСОБА_4 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Отже, під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження № 12022226200000436, в якому виклав клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працює, не одружений, із середньою освітою, має постійне місце мешкання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинений кримінальний проступок, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює.
Призначаючи покарання суд також враховує роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених.
За таких обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений не працює, будь-які відомості про наявність у нього законних джерел доходу в матеріалах справи відсутні, а арешт є фактично різновидом короткострокового позбавлення волі, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді обмеження волі у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, за якою він обвинувачується, і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок.
Водночас, за приписами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання з реальним його відбуванням або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи характеризуючи обвинуваченого обставини, визнання обвинуваченим своєї вини, обставини вчинення кримінального проступку, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, призначення такого покарання є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався. Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось. За таких обставин, враховуючи засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження (ст. ст. 22, 26 КПК України), суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Витрати на проведення експертизи № СЕ-19/121-22/6581-НЗПРАП від 18.10.2022 у розмірі 1 510, 24 грн. суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ - полімерний пакет № 5721134, в якому знаходиться картонний коробок, в якому знаходиться паперовий згорток з полімерним та паперовим згортком з невідомою речовиною і який зберігається у камері схову Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області - після набрання вироком законної сили знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на проведення експертизи № СЕ-19/121-22/6581-НЗПРАП від 18.10.2022 у розмірі 1 510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн. 24 коп.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання його копії.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1