30.07.10
Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
"27" липня 2010 року Справа №20/88
Суддя Цимбал -Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи
позивача: відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
01030, б-р Т.Шевченка,18, м. Київ;
в особі Чернігівської філії Центру телекомунікаційних послуг
14000, вул. Коцюбинського,50-а, м. Чернігів;
до відповідача : управління державної служби головного управління
державної служби України в Чернігівській області
14000, вул. пр. Миру, 21-а, м. Чернігів;
предмет спору: стягнення 3645,45 грн.;
за участю представників сторін:
позивача: Слісар А.В.- (дов. №6342 від 21.07.2010р.)- представник;
відповідача: не з'явився;
Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії „ВАТ Укртелеком” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до управління державної служби головного управління Державної служби України в Чернігівській області (далі -Управління) про стягнення 3645,45грн. заборгованості за користування послугами зв'язку.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.06.2010р. розгляд справи призначено на 27.07.2010р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає:
· відповідачу надані послуги за Договором від 13.06.2005р. №502 та Договором від 12.10.2005р. за №127, всього на суму 3553,37грн.;
· вимоги викладені у позові пов'язані між собою підставою виникнення, оскільки заборгованість виникла за телекомунікаційні послуги до складу яких входять послуги телефонного зв'язку, послуги доступу до мережі Інтернет та інші, вартість даних послуг виставляється в єдиному рахунку;
· у зв'язку з несплатою основного боргу позивачем нараховано 36,78грн. пені, 45,16грн. річних та 10,14грн. інфляційних.
· позивачем заявлено клопотання про об'єднання вимог за Договором від 13.06.2005р. №502 та Договором від 12.10.2005р. за №127 та їх розгляд в одному провадженні;
Згідно до ст.58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги за Договором-1 та Договором-2 підлягають сумісному розгляду в одному провадженні.
В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення періоду заборгованості, зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу та відмову від вимог в частині стягнення пені, а отже на підставі поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 1434,47грн. основного боргу за період з 01.12.2008р. по 30.06.2010р., 10,14грн. річних та 45,16грн. інфляційних.
Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 1434,47грн. та відмову від позову в частині стягнення 36,78грн. пені, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Отже, провадження у справі в частині стягнення 36,78грн. пені підлягає припиненню.
Враховуючи, що заява позивача від 27.07.2010р. про зменшення позовних вимог прийнята судом, тому суд розглядає позовні вимоги виходячи з суми позову 1489,77грн.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про відсутність коштів та зазначив, що при надходженні коштів з державного бюджету відповідач гарантує погашення заборгованості.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
13.06.2005р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг електрозв'язку №502(далі -Договір-1).
12.10.2005р. між Позивачем та Відповідачем укладено тимчасовий договір про надання доступу до глобальної мережі INTERNET за технологією ADSL - з'єднання №127 ( далі - Договір-2).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 1 Договору-1, Підприємство зв'язку (позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в Додатку 2.
Відповідно до п.1 Договору-2, Позивач надає споживачу доступ до глобальної мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет Укртелекому (далі-Послуга). Споживач включається до порту ADSL - з'єднання. Організація лінії не охоплюється Послугою і надається згідно окремого договору.
За юридичною природою вказані договори є договорами про надання послуг, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми глави 63 ЦК України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Спір виник щодо стягнення заборгованості за надані послуги з 01.12.2008р. по 31.06.2010р. за Договорами в сумі 3553,37грн.
Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.
Позивачем обов'язки по договору виконувались належним чином.
Так, позивач надавав відповідачу пакет послуг Бізнес-мережі та послуги електрозв'язку вартістю 3553,37грн.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 4.1,4.2. Договору-1, послуги, які надаються Підприємством електрозв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою, авансовою, системою оплати.
Відповідно до п.6.2 Договору-2, Споживач проводить оплату за надану Послугу щомісяця протягом 10 робочих днів з дати виставлення рахунку. Рахунок Укртелеком виставляє до 5-го числа наступного за звітним місяця. Оплата Послуги проводиться у грошовій одиниці України. Додатково при оплаті Послуги нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати.
Відповідно до п.3.1 Договору-2, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих Послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися Послуги.
За Договором-1 та Договором-2 позивачем виставлені відповідачу спільні рахунки за грудень 2008р. на суму 579,79грн., за січень 2009р. на суму 457,27грн., за лютий 2009р. на суму 339,24грн., за березень 2009р. на суму 373,08грн., за квітень 2009р. на суму 446,76грн., за травень 2009р. на суму 352,02грн., за червень 2009р. на суму 404,10грн., за липень 2009р. на суму 485,20грн., за серпнеь2009р. на суму 484,26грн., за вересень 2009р. на суму 384,64грн., за жовтень 2009р. на суму 364,55грн., за листопада 2009р. на суму 354,37грн., за грудень 2009р. на суму 319,19грн., за січень 2010р. на суму 361,28грн., за лютий 2010р. на суму 299,12грн., за березень 2010р. на суму 290,15грн., за квітень 2010р. на суму 256,13 грн., за травень 2010р. на суму 247,64грн., за червень 2010р. на суму 352,40грн., які отримані відповідачем.
Проте, відповідач не виконав свого обов'язку щодо виконання умов Договорів, а саме щодо оплати наданих послуг до 20 числа поточного місяця.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1434,47грн.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 1434,47грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечувався, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем обґрунтовано нараховані відповідачу за період з 21.01.2010р. по 11.06.2010р. 45,16грн. інфляційних та за період з 21.01.2010р. по 11.06.2010р. 10,14грн. 3% річних, які підлягають задоволенню та стягненню на його користь.
Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, витрати, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Керуючись ст.49, ст.75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі в частині стягнення 36,78грн. припинити.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Управління державної служби головного управління державної служби України в Чернігівській області (14000, м.Чернігів, пр-т Миру,21-а,р/р 35210001002646 в УДК Чернігівської обл., МФО 853592, код 33335989) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, бул. Т. Шевченка,18, м. Київ, р/р 26006413 в ЧОД ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 353348, код ЄДРПОУ 01189425) 1434,47грн. основного боргу, 45,16грн. інфляційних, 10,14грн. 3% річних, а всього 1489,77грн., а також 102,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна
Повний текст рішення підписано 30 липня 2010 року.
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна