Справа № 460/2409/14-ц
Провадження №2/944/20/23
15.03.2023 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.
з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.
представника позивача Підгородної І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Яворів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
23 липня 2014 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (правонаступниками якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», Акціонерне товариство «Українська залізниця») звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні ДТГО «Львівська залізниця», а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на 3 км + 400 м - 3 км + 420 м, з лівої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар'єрна, шляхом демонтажу сітчастої огорожі та 6 тимчасових дерев'яних господарських будівель, які розміщена на цій земельній ділянці.
Позов мотивувало тим, що 31.03.2014 комісією в складі працівників ДТГО «Львівська залізниця» (Залізниця) та представників Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, під час обстеження земельної ділянки Залізниці в межах території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області було виявлено, що на 3 км + 400 м - 3 км + 420 м дільниці Рясне-Кар'єрна, з лівої сторони за ходом, при ширині смуги відведення Залізниці 80 м, на відстані 24 м від осі під'їзної колії на земельній ділянці смуги відведення Залізниці знаходиться 6 тимчасово дерев'яних господарських будівель, які огородженні дерев'яною огорожею, і яку без будь-яких правових підстав самовільно захопила ОСОБА_1 . Право Залізниці на земельну ділянку - смуги відведення в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, в тому числі на самовільно зайняту, виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не було припинене. Згідно із Положенням «Про землі, надані транспорту», затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933, відповідно до статті якого, землями, наданими транспорту, визнавались перелічені в ст. ст. 4-8 цього Положення землі. А відповідно до ст. 4 цього Положення до залізничних транспортних земель відносились землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Дане Положення набрало чинності та діяло на вищевказаних землях із 1939 року, на підставі Закону СРСР «Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР» від 01.11.1939 до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР № 24 від 08.01.1981 «Про затвердження Положення про землі надані транспорту». Статтею 1 цього Положення передбачено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку норм або проектно-технічної документації. Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 положення п. 6 діючої постанови Верховної Ради Української РСР від 08.12.1990 «Про земельну реформу» в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Також про те, що спірна земельна ділянка була зайнята об'єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положення «Про землі, надані транспорту» свідчить «План границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской железной дороги в административных границах Брюховичского, Ивано - Франковского и Яворовского районов Львовской области 1950 года», який відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Із врахуванням діючих у зазначений період норм Земельного кодексу УРСР від 25.10.1922, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, усі землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (в тому числі Народного Комісаріату СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку. При цьому, землі транспорту (зокрема, землі залізниць) відносилися до земель спеціального призначення щодо яких був встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок. Відповідно до наведеного вище законодавства, яке діяло на момент виникнення в 1950 році права Залізниці на землі смуги відведення в адміністративних межах Рясне - Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п. п. 54, 55 «Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦИК СССР от 15.12.1928). Проте, всупереч зазначеному вище, земельна ділянка смуги відведення Залізниці без попереднього її вилучення була самовільно зайнята Відповідачем яка розмістила на ній 6 тимчасових дерев'яних господарських будівель та огороджено її дерев'яною огорожею.
Після автоматизованого розподілу справа передана судді Яворівського районного суду Львівської області Варениці В.С., який ухвалою від 25 липня 2014 року відкрив провадження у справі.
Під час розгляду справи 09.09.2014 ОСОБА_1 подала письмові пояснення, в яких зазначає, що тільки після кількох десятиліть її проживання в с. Рясне-Руське, Львівській залізниці 31.03.2014 стало відомо про те. що вона незаконно заволоділа їхньою земельною ділянкою. Позивач звертаючись з позовом до суду не довів, що він є власником або землекористувачем, права якого порушені. Фактично стан залізниці в с. Рясне-Руське є жахливим. Навколо розкидані гнилі шпали, які перетворені на смітник. Відсутня будь яка система сигналізації. Знищені залізничні переїзди. Сама колія та її збіччя заросли чагарниками та травою. Місцеві жителі, в міру можливості, стараються викошувати траву і вирубувати чагарники. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 11 листопада 2014 року провадження у даній справі зупинено.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2016 року головуючим суддею визначено Швед Н.П.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Швед Н.П. від 21 листопада 2016 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2019 року головуючим суддею визначено Кондратьєву Н.А.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Н.А. від 15 березня 2019 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання та залучено Рясне-Руську сільську раду Яворівського району Львівської області в якості відповідача.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28 жовтня 2021 року головуючим суддею визначено Поворозника Д.Б.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року замінено відповідача у справі з Рясне-Руської сільської раду Львівської області на правонаступника Львівську міську раду.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 460/1539/15-ц за позовом Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до ДТГО «Львівська залізниця»« про скасування полоси відведення залізниці та визнання недійсним «Плана границ полоси отвода линии Львов-Яворов Львовской железной дороги 1950 года».
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року поновлено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, а саме шляхом направлення судових повісток за адресою місця її реєстрації та шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади. Про причини неявки суд не повідомила, заперечень на позов (відзиву) чи будь-яких клопотань суду не подавала.
Представник відповідача Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та представника Львівської міської ради.
Представник позивача АТ «Українська залізниця» в судовому засіданні, в якому вона брала участь в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити. Додатково, відповідаючи на запитання головуючого, вказала таке. Право Укрзалізниці на користування спірною земельною ділянкою виникло безпосередньо на підставі закону як на землі залізничного транспорту і відсутність правовстановлюючих документів не припиняє такого права. При цьому, на даний час Укрзалізниця виготовляє технічну документацію для оформлення права власності чи користування на землі залізничного транспорту, для чого був укладений відповідний догорів із підприємством «Нові технології», яке безпосередньо розробляє таку документацію. В ході виготовлення технічної документації було виявлено численні накладки (самовільні захоплення) частин земельних ділянок залізничного транспорту, в тому числі на території Рясне-Руської сільської ради, про що були складені відповідні схеми. За клопотанням Рясне-Руської сільської ради Укрзалізниця здійснювала заходи щодо позасудового врегулювання спору, однак такі не дали позитивного результату, було вирішено захищати свої права в судовому порядку, в межах поданих позовів. Те, що земельною ділянкою в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на 3 км + 400 м - 3 км + 420 м, з лівої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар'єрна, користується саме відповідач ОСОБА_1 було встановлено згідно з актом обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року, а також згідно з інформацією, наданою сільською радою. До відповідача із вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в позасудовому порядку позивач не звертався. Щодо стану колії на ділянці, біля якої проходить спірна земельна ділянка, зазначила, що на даний час ця колія є недіючою, однак в будь-який час її може бути відновлено. При цьому, дана обставина не змінює статусу земель, розташованих біля цієї колії, як земель залізничного транспорту (охоронних смуг). Щодо обраного способу захисту прав та інтересів позивача, зазначила, що позовну заяву готували інші представники Укрзалізниці, вона як представник підтримує позовні вимоги в редакції, викладеній у позовній заяві, вважає, що такий спосіб є належним і ефективним.
Заслухавши пояснення та оцінивши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на таке.
До позовної заяви ДТГО «Львівська залізниця» додало копію акта обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року, з якої вбачається, що комісією в складі головного інженера відокремленого підрозділу «Підзамчіська дистанція колії» ДТГО ОСОБА_2 , начальника сектора майнових та земельних ресурсів Львівської дирекції залізничних перевезень відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» Коханця Т.А., провідного інженера відділу земельних ресурсів служби з управління майновими та земельними ресурсами ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_3 , інженера-землевпорядника відокремленого підрозділу «Підзамчівська дистанція» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_4 , за участю голови Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області Смокровської Е.П., спеціаліста-землевпорядника Рясне-Руської сільської ради ОСОБА_5 та мешканців села Рясне-Руська ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , провели обстеження земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» в межах населеного пункту на території Рясне-Руської сільської ради здійснено обстеження земельної ділянки в межах населеного пункту на території Рясне-Руської сільської ради, де виявлено на 3км+400м - 3км+420м, з лівої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар'єрна, на відстані 24м від осі під'їзної колії, знаходиться 6 тимчасових дерев'яних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , протяжністю 20 м. ОСОБА_1 , які огородженні дерев'яною огорожею. Відстань до житлової будівлі даної особи комісією встановити не можливо по причині відсутності доступу до даного об'єкту. Участь в обстеженні взяли ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та мешканці села Рясне-Руська ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які від підписання акту відмовились.
На підтвердження права постійного користування землями смуги відведення ДТГО «Українська залізниця» надало «План границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской ж.д.», який був розроблений у 1950 році.
Також позивач надав суду копію схеми накладки земельної ділянки ОСОБА_1 на землі ДТГО Львівська залізниця на ділянці «Львів-Івано-Франково» в адміністративних межах населеного пункту (с. Рясне-Руське) на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Згідно з довідкою № 816 від 05 лютого 2014 року, виданою Відділом Держземагенства в Яворівському районі Львівської області, встановлено, що відповідно до річного звіту по формі 6-ЗЕМ станом на 01 січня 2014 року за Дистанція колії «Підзамче» (ПЧ-2) рахуються земельні ділянки: Рясне-Руська сільська рада площею 10,8 га, в межах населеного пункту, постійне користування.
З довідки № 425 від 06 травня 2014 року, складеної Відокремленим підрозділом «Підзамчівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», встановлено що даним підрозділом впродовж 2013-2014 року сплачувався земельний податок згідно декларації з плати за земельну ділянку, площею 10,8 га, яка розташована на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час подання позову до суду) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до п «б» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» (в редакції, чинній на час подання позову до суду) землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспорт» (в редакції, чинній на час подання позову до суду) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Ця норма закону кореспондується з положенням ст. 68 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» (в редакції, чинній на час подання позову до суду) до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Земельним кодексом УРСР (в редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року, постановою Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року № 83 гарантувалося право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування.
Так, на підтвердження користування земельною ділянкою, розташованою у межах смуги відведення лінії в адміністративних межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області позивачем було надано відповідний план смуги відведення, а саме «План границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской ж.д.», складений у 1950 році.
Нормативно-правовими актами, чинними на момент набуття права на земельні ділянки залізницею у 1962 році, а саме Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року та Загальними основами землекористування та землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР від 1928 року, передбачалось, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів, рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку.
Вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (постанова ЦИК СССР від 15 грудня1928 року).
За змістом ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час подання позову до суду) наявний у матеріалах справи «План границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской ж.д.» є містобудівною документацією.
При цьому, відсутність даних Державного земельного кадастру про реєстрацію будь-яких речових прав, зокрема, про право постійного користування на земельну ділянку в межах смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») в адміністративних межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської дільниці Рясне-Кар'єрна за ДТГО «Львівська залізниця», Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), ПАТ «Українська залізниця», Регіональною філією Львівська залізниця, ПАТ «Українська залізниця» чи іншими особами, зазначених вище висновків не спростовує, оскільки відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, зокрема, за умови, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Підсумовуючи наведене вище, враховуючи зазначене правове регулювання, суд погоджується з доводами позивача про те, АТ «Укрзалізниця» є належним користувачем зазначеної у плані відведення земельної ділянки і цей документ є належним доказом підтвердження права позивача на користування земельною ділянкою, розташованою у межах смуги відведення лінії дільниці Рясне-Кар'єрна, розташованою у адміністративних межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка відноситься до земель державної власності.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені, зокрема, в постанові Верховного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 444/2191/18.
Разом з тим суд зазначає, що позивач не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження, що спірною земельною ділянкою (ділянка в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на 3 км + 400 м - 3 км + 420 м, з лівої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар'єрна) користується саме відповідач ОСОБА_1 та лише вона, оскільки для таких висновків мають бути надані відповідні докази, які б беззаперечно вказували, яка саме спірна земельна ділянка перебувала у користуванні позивача (якщо перебувала), де проходить її межа, чи порушена межа цієї земельної ділянки відповідачем.
Крім того, до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_1 встановлювала дерев'яну огорожу на спірній земельній ділянці та шість тимчасових дерев'яних споруд, яку позивач просить демонтувати. Окрім цього, позивачем не надано доказів того, що шість тимчасові дерев'яні споруди знаходяться на частині земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.
Суд також звертає увагу, що «План границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской ж.д.» є додатком до проекту та водночас такий План є лише одним із документів містобудівної документації, він не був затверджений виконкомом Рясне-Руської сільської ради, не містить умовного позначення ширини смуги відведення залізниці та позначення відстані та одиниці виміру відстані, що спростовує твердження позивача про те, що ширина смуги відведення на даній ділянці становить 80 метрів.
Щодо доданої до позовної заяви копії довідки про сплату земельного податку Відокремленим підрозділом «Підзамчівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» за земельну ділянку загальною площею 10,8 га, суд зазначає, що в ході дослідження представлених позивачем доказів не було встановлено, в яких саме межах знаходиться земельна ділянка площею 10,8 га за яку позивач сплачує земельний податок та чи вона територіально включає в себе спірну земельну ділянку. Будь-яких доказів для з'ясування даного питання суду представлено не було.
Поданий позивачем Акт обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року, на думку суду, також не доводить належним чином і безумовно факту користування даною земельною ділянкою відповідачем ОСОБА_1 , оскільки в ньому не зазначено на підставі яких відомостей (документів, свідчень тощо) було встановлено вказані в акті обставини, а також цей акт складений і підписаний лише працівниками ДТГО «Львівська залізниця», тобто представниками заінтересованої особи.
Отже, доводи позивача про те, що земельна ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача та знаходиться в смузі відведення залізниці, є необґрунтованим і недоведеними.
Також суд зазначає, що надана позивачем схема накладки земельної ділянки на землі ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці Львів - Івано-Франкове в адміністративних межах населеного пункту (с.Рясне-Руське) на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району, не містить дати складення такої схеми, відсутнє прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка підписала цю схему. При цьому слід звернути увагу, що такі документи були надані самим позивачем. Інших достатніх належних та допустимих доказів накладки земельної ділянки на землі ДТГО «Львівська залізниця» суду не надано. Позивач без залучення уповноваженого суб'єкта встановив, що спірна земельна ділянка була самовільно занята.
При цьому, такі обставини зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Однак із клопотанням про призначення експертизи у справі для підтвердження своїх позовних вимог позивач до суду не звертався.
Усе вищевказане свідчить про те, що відповідачем жодним чином не порушено прав позивача, а позивачем належно не обґрунтовано позовні вимоги та не надано відповідних доказів, що їх підтверджують. Таким чином позовна вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є безпідставною.
Враховуючи вищенаведене, позивачем належно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав відповідачем.
Подібні висновки також висловлені у зазначеній вище постанові Верховного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 444/2191/18.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
А відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 444/2291/18, в подібному спорі за позовом АТ «Українська залізниця» до власника земельної ділянки, вказав, що у спірних правовідносинах належним способом захисту є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов).
Проте позивач з такими вимогами до суду не звертався, а подав негаторний позов про усунення перешкод в користуванні належним майном (земельною ділянкою).
Виходячи із встановлених обставин справи належним способом захисту позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі доведеності, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації своїх прав.
Водночас, задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.
Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 444/2315/18.
Враховуючи наведені вище обставини справи, норми законодавства та практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з положеннями ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23 березня 2023 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.
відповідач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
відповідач - Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, адреса місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1.
Суддя Д.Б. Поворозник