22 березня 2023 року
м. Харків
справа № 639/3273/22
провадження № 22-ц/818/497/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна"
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2023 року ухваленого у складі судді Марченка В.В. ,-
В жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 21 989, 25 грн., судові витрати у розмірі 2 481, 00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.01.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір № 3438161 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складає 7 250, 00 грн ( надалі Договір Кредиту). Враховуючи невиконання відповідачем свої боргових зобов'язань перед кредитором 18.10.2021 між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та ТОВ "Українські фінансові операції", як фактором було укладено договір факторингу № 18/10/2021, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Договором Кредиту. 11.07.2022 між року між ТОВ "Українські фінансові операції" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 1 відповідно до умов якого ТОВ "Українські фінансові операції" відступив ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Україна" права грошової вимоги за Договором Кредиту. Після придбання права вимоги ТОВ "Українські фінансові операції" та позивач не здійснювали додаткових нарахувань за Договором Кредиту.
Всупереч умов Договору Кредиту, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів. Після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Заборгованість відповідача складає 21 989, 25 грн , з яких 7 250, 00 грн - тіло кредиту та 14 739, 25 грн. - нараховані проценти.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.01.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" заборгованість за кредитним договором № 3438161 від 01.01.2021 у розмірі 21 989 грн. 25 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Рішення мотивоване тим, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 були порушені зобов'язання щодо своєчасного повернення сум отриманих кредитів та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитним договором № 3438161 від 01.01.2021 у сумі 21989, 25 грн, з яких: 7 250, 00 грн. - тіло кредиту, 14 739, 25 грн. - нараховані проценти.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що усі додані до позовної заяви документи для відповідача , всупереч вимогам ч.5 ст. 95 ЦПК України належним чином не було засвідчено. Додані позивачем до позовної заяви документи належним чином не завірені та не повинні були прийняті судом до уваги. Скаржник зазначив, що жодного доказу про наявність заборгованості відповідача перед позикодавцем, а тим паче перед позивачем до суду не надано. Жодного повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 01.01.2021 не надходило. Ніяких письмових повідомлень та вимог від позивача про наявність заборгованості відповідач не отримував і про її існування йому нічого не відомо. Доказів отримання відповідачем повідомлень про заборгованість за кредитним договором до суду першої інстанції також надано не було. Тому ніяким чином відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов'язань. Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом у розмірі 21 989, 25 грн не підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані після спливу строку кредитування (18 січня 2021 року). Крім цього апелянт заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 8000 гривень, вважав, що зазначений розмір є неспівмірним з обсягом витраченого адвокатом часу.
13.03.2023 до Харківського апеляційного суду надійшов відхив ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
У відзиві позивач зазначав, що апелянтом не наведено жодних аргументів про будь-які порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.
Згідно із частинами 1, 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи 01.01.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір позики № 3438161 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складає 7 250, 00 грн. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. (а.с.7).
18.10.2021 між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та ТОВ "Українські фінансові операції", як фактором було укладено договір факторингу № 18/10/2021, згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступив ТОВ "Українські фінансові операції" права грошової вимоги за кредитним договором.(а.с.16-18).
11.07.2022 між року між ТОВ "Українські фінансові операції" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого, ТОВ "Українські фінансові операції" відступив ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Україна" права грошової вимоги за кредитним договором. (а.с.25-26).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 18.10.2021 до Договору факторингу № 18/10/2021 від 18.10.2021 та витягу Реєстру боржників від 15.08.2022 року до договору факторингу № 1 від 11.07.2022 , ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Україна" набуло право вимоги до відповідача в розмірі 21 989, 25 грн.(а.с.29)
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає даним вимогам закону.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредит в ТОВ «Авентус Україна», яке відступило своє право вимоги спочатку ТОВ «Українські фінансові операції», а потім позивачу. Станом на 15.08.2022 заборгованість за Кредитним договором складала 21,989,25 грн. з урахуванням сплачених ним 6488,03 грн.
Відповідно до п. 6.3 договору ці платежі спрямовані в першу чергу на погашення прострочених процентів.(а.с.9).
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «Авентус Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідачки за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов правильного висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 21989,25 грн.
Позивач довів факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 . Крім того, факт перерахування коштів підтверджено довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
У разі заперечення таких доводів відповідач не був позбавлений можливості надати виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 .
А часткова сплата відповідачем платежів на виконання договору підтверджує визнання ним умов укладеного договору. Тому апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що апелянту не було відомо про наявність заборгованості за кредитним договором.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що ніяких доказів отримання відповідачем повідомлень про заміну кредитора у зобов'язанні до суду першої інстанції не було надано, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи, а саме про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідачу шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22) та на адресу місця проживання (а.с.29-30) зазначені при укладенні Кредитного договору.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта стосовного того, що останнім днем строку кредитування є 18 січня 2021 року, а тому після вказаної дати нарахування процентів неможливо, оскільки відповідно до п. 3.1. договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Відповідно до п.п. 3.3 договору розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.
За положеннями п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов. Визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1.-4.3.4.) Договору.
Відповідно до п. 4.3.1 Кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль,, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно п. 4.3.2 споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору.
Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін передбачена в п. 4.2 договору виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в п. 4.3 договору - письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину.
За змістом п. 6.3 кредитного договору погашення заборгованості здійснюється у такій черговості: прострочені зобов'язання по процентам, прострочені зобов'язання по кредиту.
TOB «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 7750 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № № НОМЕР_1 відповідно до довідки ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів (а.с.13).
Відповідно до картки обліку Договору (а.с. 20-21) відповідач 17.01.2021 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 702,53 грн.
03.02.2021 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2341,75 грн. В зв'язку з цим відповідно до п.п.1.4,1.2 Кредитного договору відбулося продовження строку повернення тіла кредиту ще на 17 днів до 20.02.2021 року.
21.02.2021 здійснив оплату в розмірі нарахованих процентів на суму 2479,5 грн., В зв'язку з цим відповідно до п.п. 1.4,1.2 Кредитного договору відбулося продовження строку повернення тіла кредиту ще на 17 днів до 10.03.2021 з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
17.03.2021 здійснив оплату в розмірі нарахованих процентів на суму 3306 грн.. В зв'язку з цим відповідно до п.п.1.4,1.2 Кредитного договору відбулося продовження строку повернення тіла кредиту ще на 17 днів до 03.04.2021 з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
03.04.2021 відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту не виконав, угоди щодо пролонгації строку дії договору не укладав, в зв'язку з чим Кредитор керуючись п.4.3 Кредитного договору здійснив автопролонгацію дії договору на 90 календарних днів.
Відповідно до картки обліку Договору за період з 01.01.2021 до 17.10.2021 ОСОБА_1 має заборгованість з тіла кредиту в розмірі 7250 грн., за процентами -702,53 грн. (знижена ставка) та 8829,78 грн. Також кредитором враховано сплачені нею платежі на
загальну суму 8829,78 грн. Отже заборгованість становить 7250 грн. + 702,53 грн. + 22866,5. - 8829,78 грн. = 21989,25 грн.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно неналежних доказів у справі, оскільки в апеляційній скарзі відсутнє клопотання про витребування належним чином завірених документів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
За таких обставин судова колегія вважає, що суд повно встановив обставини у справі, дав належну оцінку доказам на їх підтвердження та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2023 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук