22 березня 2023 року
м. Харків
справа № 638/19928/21
провадження № 22-ц/818/393/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2022 року ухваленого у складі судді Рибальченко Л.М.,-
В грудні 2021 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки на свою користь вартості використаної теплової енергії за період з 01.10.2017 по 30.11.2021 у розмірі 20792,38 грн., 3% річних у розмірі 299,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 714,69 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 відповідно до акту приймання-передачі від 27 серпня 2012 року орендувала нежитлові підвальні приміщення в літ. «А-16», загальною площею 102,7 кв.м по АДРЕСА_1 з централізованою системою теплопостачання до моменту укладення договору-купівлі продажу, право власності на зазначені приміщення було зареєстровано за відповідачкою 25 вересня 2020 року на. Також, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 січня 2013 року № 5017-В-С належать нежитлові приміщення підвалу № ХVІІІ-:-ХХІ загальною площею 54 кв.м в житловому будинку літ «А-16» по пр-т Перемоги. 73- А в м. Харкові. Відповідач ОСОБА_1 користується тепловою енергією, яку позивач подає у нежитлові приміщення та до централізованої системи теплопостачання всього будинку Відповідно до актів обстеження системи теплоспоживання система теплопостачання належних відповідачці нежитлових приміщень єдина із системою теплопостачання житлового будинку. Тому ОСОБА_1 запропоновано укласти договір купівлі-продажу теплової енергії та здійснити оплату наданих їй послуг. Проте відповідачем добровільно виконувати зазначену вимогу відмовилась. У зв'язку з тим, що приміщення відповідача, не обладнані пристроями обліку теплової енергії розрахунок спожитої теплової енергії зроблений згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження. Відповідно до здійсненого розрахунку за період користування тепловою енергією з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2021 року відповідачка спожила теплову енергію на суму 20792 грн. 38 коп. Крім того, згідно ст. 625 ЦК України відповідачу було нараховано 3% річних у розмірі 299,23 грн та інфляційні витрати у розмірі 714,69 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду від 21.11.2022 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» вартість використаної теплової енергії за період з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року у сумі 17862 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 299 грн. 23 коп., інфляційні витрати в сумі 714 грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1964 грн. 91 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що акти на які посилається позивач складені без фактичного обстеження співробітниками ХТМ належних відповідачці приміщень. Зазначені приміщення не використовуються і зачинені вже більше двох років. Жодного звернення до неї від представників позивача для проведення перевірки не було більше чотирьох років з моменту винесеного на її користь рішення суду від 12.02.2018 №922/3501/17. Скаржник зауважив, що при викупі даних підвальних приміщень було проведено експертизу інституту Бокаріуса, де зазначено, що жодних загальнобудинкових вузлів на території її приміщень немає. Належні відповідачці нежитлові приміщення не опалюються. Опалення відповідача здійснюється від житлового будинку, а саме безпосередньо від суміжних опалювальних приміщень вбудованих в цей житловий будинок, які в свою чергу опалюються, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами обстеження. Апелянт зазначив, що суд не врахував, що обов'язок по оплаті послуг опалення, зокрема і місць загального користування покладається на усіх мешканців будинку. Наданий позивачем розрахунок заборгованості виконаний з порушенням вимог закону. А саме, КТМ 204 України 244-94 на які посилається позивач не містять формулу: Sоп=Qоп*Тариф. Розрахунок, що долучений до матеріалів справи має суттєву відмінність частини нарахувань виконаних за період 2021 року де проведено перерахунок, сума якого становить 10382 гри. 43 коп., що значним чином відрізняється від проведених попередніх нарахувань. Підстав для перерахунку не наведено. Розрахунок виконано за період с 01.10.2017 по 30.11.2021. За період з 01 січня 2019 по 30 листопада 2021 року розрахунок не виконувався та Позивачем в якості позовних вимог не заявлявся. Позовні вимоги за весь час позивач не змінював та не уточнював. Таким чином, судом безпідставно стягнуто з відповідача 17862,15 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши головуючого суддю, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач відповідно до копії акту приймання-передачі від 27 серпня 2012 року орендувала приміщення до моменту укладення договору-купівлі продажу, відповідно до якого право власності зареєстровано 25 вересня 2020 року на нежитлові підвальні приміщення в літ. «А-16», загальною площею 102,7 кв.м по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить нежитлові приміщення підвалу № ХVІІІ-:-ХХІ загальною площею 54 кв.м. в житловому будинку літ «А-16» по пр-т Перемоги. 73- А в м. Харкові.
З копій актів обстеження від 17 листопада 2017 року № 173/3345 та 173/3346, 11 грудня 2018 року №173/3784, 20 грудня 2018 №173/3787, 27 грудня 2018 року №173/3787, 20 грудня 2019 року №173/4100 та №173/4101, 11 січня 2021 року №173/4278 та № 173/4279, 23 вересня 2021 року №173/4686 встановлено, що система опалення нежитлових приміщень, яке належить ОСОБА_1 є єдиною та невід'ємною частиною системи опалення житлових будинків, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 теплопостачання яких здійснює КП «Харківські теплові мережі».
Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта, стосовно того, що дитина знаходиться на його повному матеріальному утриманні адже відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили зазначене твердження.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, щодо складання актів обстеження нежитлових приміщень без виходу співробітників ХТМ на місце, оскільки вона не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного твердження.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Вовчанське підприємство теплових мереж надавало послуги з централізованого теплопостачання, а відповідач їх отримував.
За приписамист.162 ЖК України,ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92, та у редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.2006, власник та його повнолітні члени сім'ї зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно заст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно дост.68 ЖК України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630(далі за текстом Правила), плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно вимогст.530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином i у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно ст.162 Житлового кодексу України, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.
Частина 3 ст.31 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до положень ст.32 Закону України Про житлово-комунальні послуги, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Наведене свідчить, що відповідачка зобов'язана була своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території, послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, газопостачання, тощо.
Згідно з аст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУспоживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу.
Згідно за п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості.
Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 року за № 1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007 року) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, допускається відключення житлового будинку лише в цілому, можливість відключення окремої квартири виключена.
Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4(далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщень відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.
Оскільки система опалення нежитлових приміщень відповідача в житлових будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належать відповідачу на праві власності, є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, відповідачем з жовтня 2017 року по листопад 2021 року, без укладання письмового договору, споживалась теплова енергія, що підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житлових будинках по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 № 173/15988 від 18 жовтня 2017 року, № 173/17528 від 10 квітня 2018 року, № 173/16141 від 24 жовтня 2017 року, № 173/17569 від 10 квітня 2018 року, № 173/17042 від 16 листопада 2018 року, № 173/21740 від 10 квітня 2019 року, № 173/22880 від 09 листопада 2019 року, № 173/25305 від 09 квітня 2020 року, № 173/22921 від 03 листопада 2019 року, № 173/25345 від 09 квітня 2020 року, № 173/27098 від 10 листопада 2020 року, № 173/27058 від 11 листопада 2020 року, № 173/28302 від 12 квітня 2021 року, № 173/28344 від 12 квітня 2021року, які складені представниками КП «Харківські теплові мережі» та представниками житлово-експлуатаційної організації. Також, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження від 17 листопада 2017 року № 173/3345 та 173/3346, 11 грудня 2018 року №173/3784, 20 грудня 2018 №173/3787, 27 грудня 2018 року №173/3787, 20 грудня 2019 року №173/4100 та №173/4101, 11 січня 2021 року №173/4278 та № 173/4279, 23 вересня 2021 року №173/4686.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Підпунктом 5.3 п.5 Державні будівельні норми України "Опалення, вентиляція та кондиціювання" ДБН В.2.5-67:2013 передбачено, що у холодний період року в опалювальних приміщеннях упродовж періоду їх використання у житлових будинках допускається, а у громадських адміністративно-побутових та виробничих будівлях слід приймати температуру повітря нижчою не більше ніж на 4С від нормованої температури, але не нижче 12С у житлових, громадських та адміністративно-побутових будівлях і не нижче ніж 5С у виробничих приміщеннях.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки в судовому засіданні встановлено та не заперечується апелянтом, що хоча належні відповідачці нежитлові приміщення не опалюються, їх опалення здійснюється від житлового будинку та безпосередньо від суміжних опалювальних приміщень вбудованих в житловий будинок.
Відповідно до п.23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Оскільки система опалення нежитлових приміщень відповідача в житлових будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належать відповідачу на праві власності, є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, відповідачем за період з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2021 року без укладання письмового договору споживалась теплова енергія.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно зіст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть, за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.
Згідно заст.625 ЦК України та п.20 Правил, положення яких носять обов'язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2ст.625 ЦК України.
Вказана позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12.
Відповідно до ч.2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи дану норму закону, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що з відповідача також підлягає стягненню 3% річних та інфляційні збитки розраховані за період невиконання грошового зобов'язання .
Апеляційний суд відхиляє доводи Відповідача стосовно невідповідності зробленого позивачем розрахунку вимогам закону, оскільки відповідно до п.23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Розрахунок теплового навантаження відповідачу було здійснено позивачем з урахуванням відключення окремого вводу на 5С (з урахуванням споживання теплової енергії від суміжних приміщень) та вираховується згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
Колегія суддів погоджується з доводами суду про те, що відповідач не був позбавлений права в разі не погодження з тепловим навантаженням, зробити розрахунок в незалежній організації, чого останнім зроблено не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
За таких обставин судова колегія вважає, що суд повно встановив обставини у справі, дав належну оцінку доказам на їх підтвердження та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2022 року -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук