Провадження № 22-ц/803/3414/23 Справа № 210/1760/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
22 березня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/1760/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Акціонерний банк «РАДАБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року, яке ухвалено суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 грудня 2022 року, -
У червні 2022 року Акціонерне товариство «Акціонерний банк «РАДАБАНК» (надалі - АТ «АБ «РАДАБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 03 лютого 2021року між АТ «АБ «РАДАБАНК» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування Банком пропозиції Клієнта, було укладено договір індексного банківського обслуговування фізичних осіб по ліміту овердрафту №31121/ФКР511/17 від 03.02.2021 року (далі - Договір, Овердрафт), встановленого на платіжну карту, відповідно до заяви на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» № 166621/POR від 03.02.2021 року.
Відповідно до умов казаного договору, відповідачу було надано кредит у формі овердрафту з лімітом у сумі 50 000,00 гривень на споживчі кредити, з датою погашення ліміту овердрафту 02.02.2022 року на платіжну картку міжнародних платіжних систем на наступних умовах, які зазначені в Умовах надання та обслуговування Овердрафту для Клієнтів: процента ставка за користування овердрафтом встановлюється в розмірі 0,01 % річних за користування овердрафтом у межах пільгового періоду та 42 % річних (до 20.04.2021 року процентна ставка складала 40 %; при цьому інших змін в умовах надання та користування овердрафту в Договорі не відбулося), користування овердрафтом за межами пільгового періоду. У випадку, якщо Позичальник не погашає до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості суму заборгованості за Овердрафтом повністю, Банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за весь період користування Овердрафтом починаючи з першого дня за ставкою 42 % ( процента) річних. Після повного погашення всієї заборгованості та при наступному використанні Овердрафту відлік днів для зазначення процентної ставки починається спочатку. Якщо сума прострочення більш ніж 50 грн.: 55 % (п'ятдесят п'ять процентів) річних + штраф 55 гривень на кожний факт прострочення. Пільговий період - до 55 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до 25 (включно) числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Обов'язковий мінімальний платіж: 7 % від суми поточної заборгованості (без процентів), розрахованої на перше число поточного місяця. При наявності простроченої заборгованості додатково сплачується сума простроченої заборгованості. Обов'язковий платіж має бути внесений не пізніше передостаннього операційного дня поточного місяця. В разі не внесення суми обов'язкового платіжу сума в останній операційний день місяця відображається на рахунках простроченої заборгованості 'центів та/або основної заборгованості).
Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого, станом на 31.05.2022 року, утворилась заборгованість в загальному розмірі 63685,87 гривень, з яких: 48846,74 гривень - прострочена заборгованість по ліміту овердрафту, 14839,13 гривень - прострочена заборгованість по нарахованим процентам, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АБ «РАДАБАНК» заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування від 03.02.2021 року станом на 31.05. 2022 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту (ліміту овердрафту) в розмірі 35 965,19 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АБ «РАДАБАНК» судовий збір в розмірі 1401,02 гривень.
В апеляційній скарзі позивач АТ «АБ «РАДАБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір процентів, не взявши до уваги, що позивач нарахував проценти на підставі Умов надання та обслуговування овердрафту для клієнтів, які обслуговуються в рамках зарплатних проектів Банку та власників пенсійних карток АТ «АБ «РАДАБАНК», на які відповідач погодився, підписавши заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Крім того, судом порушено норм процесуального права та взагалі не розглянуто заяви позивача АТ «АБ «РАДАБАНК» про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, чим порушено право останнього на доступ до правосуддя.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03 лютого 2021 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено Договір комплексного банківського обслуговування, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого на платіжну картку ліміту овердрафту в розмірі 50 000,00 гривень шляхом підписання Заяви на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб», Заяви-згоди на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РАДАБАНК» (а.с.14,15,16-27).
На підтвердження факту укладення кредитного договору та його умов, позивачем надано суду копію підписаного відповідачем Паспорту споживчого кредиту, а також непідписану відповідачем роздруковану копію пропозиції про укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РАДАБАНК», яка містить умови відповідного договору та розміщена на сайті https://www.radabank.com.ua (а.с.14,15).
Як слідує з виписки по особовому рахунку відповідача, за період з 03.02.2021 року по 31.05.2022 року, останній отримав від позивача обумовлені укладеним між сторонами договором комплексного банківського обслуговування від 03.02.2021 року кредитні кошти в повному обсязі, шляхом встановлення ліміту овердрафту та користувався ними протягом зазначеного періоду. Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Згідно з наданим розрахунком, заборгованість відповідача за договором комплексного банківського обслуговування від 03.02.2021 року, станом на 31 травня 2022 року, нарахована позивачем в загальному розмірі 63 685,87 гривень, з яких: 48846,74 гривень - прострочена заборгованість по ліміту овердрафту, 14839,13 гривень - прострочена заборгованість по нарахованим процентам (а.с.32-34).
АТ «АБ «РАДАБАНК» направлено на адресу відповідача лист-вимогу від 04.02.2022 року №872-1//2022, згідно з яким АТ «АБ «РАДАБАНК» вимагало від позичальника у 7-ми денний строк з дня отримання листа, сплатити заборгованість за Заявою в сумі 56072,95грн. (а.с.28).
Встановивши, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «АБ «РАДАБАНК» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 965,19 грн., який обраховано судом, шляхом віднімання від суми боргу за тілом кредиту у розмірі 48 846,74 грн., визначеному позивачем, суми нарахованих та списаних відсотків за рахунок коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 12 881,55 грн., що не узгоджувалося із позичальником.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «АБ «РАДАБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості, оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником умов щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами. При цьому, суд дійшов висновку, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, умови надання та обслуговування овердрафту для клієнтів не погоджені з відповідачем та позивачем не надано доказів, що саме з цими умовами та договором був ознайомлений відповідач та погодився з ними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За положеннями частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У Заяві позичальника ОСОБА_1 розмір процентів за користування кредитом не зазначений (а.с.14-15).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов надання та обслуговування овердрафту для клієнтів, які обслуговуються в рамках зарплатних проектів Банку та власників пенсійних карток в АТ «АБ «РАДАБАНК», як невід'ємну частину кредитного договору.
Витягом з Умов надання та обслуговування овердрафту для клієнтів, які обслуговуються в рамках зарплатних проектів Банку та власників пенсійних карток в АТ «АБ «РАДАБАНК» визначено, в тому числі: процентна ставка (0,01% річних у перші 30 днів користування овердрафтом та 38% річних за межами пільгового періоду), комісії, відповідальність сторін за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату процентів та пені, надані Банком Умови надання та обслуговування овердрафту для клієнтів, які обслуговуються в рамках зарплатних проектів Банку та власників пенсійних карток в АТ «АБ «РАДАБАНК» та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РАДАБАНК» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Умови надання та обслуговування овердрафту для клієнтів, які обслуговуються в рамках зарплатних проектів Банку та власників пенсійних карток в АТ «АБ «РАДАБАНК» та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РАДАБАНК», які міститься в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.02.2021 року, шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків в межах договірних зобов'язань.
До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про приєднання до Договору комплексного банквського обслуваговування фізичних осіб, оскільки договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РАДАБАНК» це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цього Договору тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем по справі, АТ «АБ «РАДАБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами та пенею .
Не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір процентів, не взявши до уваги, що позивач нарахував проценти на підставі Умов надання та обслуговування овердрафту для клієнтів, які обслуговуються в рамках зарплатних проектів Банку та власників пенсійних карток АТ «АБ «РАДАБАНК», на які відповідач погодився, підписавши заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Зазначених висновків дійшов і Верховний Суд в Постановах від 19.09.2019 року у справі № 127/7543/17, від 26.02.2020 року у справі № 355/1091,17; від 04.11.2020 року у справі № 534/1072,18-ц; від 12.02.2020 року у справі № 382/327,18-ц, оскільки в заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб відсутні умови щодо порядку нарахування процентів. Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписаний сторонами, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони погодили умови договору щодо нарахування процентів.
Доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у стягненні процентів, при цьому суд нехтує принципами платності кредитного договору, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, адже зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, зокрема, такі доводи суперечать й установленій практиці Верховного Суду.
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ «АБ «РАДАБАНК» щодо стягнення заборгованості за фактично отриманими та використаними позичальником коштами, які у добровільному порядку АТ «АБ «РАДАБАНК» не повернуті, оскільки, згідно з вимогами частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів уважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася позивачем до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані АТ «АБ «РАДАБАНК» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що позичальником фактично використано та не повернуто кредитних коштів на суму 35 965,19 грн., а включення до суми боргу за тілом кредиту суми нарахованих та списаних відсотків за рахунок коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості у розмірі 12 881,55 грн. є незаконним, адже це не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення цих коштів з позичальника, як складової заборгованості за тілом кредиту.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів вважає прийнятними доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права та нерозгляду зав про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, що узгоджується з матеріалами справи та є порушенням приписів статті 212 ЦПК України, однак не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦРК України).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, не допустивши порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального законодавства та без порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 березня 2023 року.
Головуючий:
Судді: