Провадження № 22-ц/803/3169/23 Справа № 212/11889/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
22 березня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/11889/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2022 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року, -
У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та за комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2002 року ОСОБА_1 , на підставі розпорядження ПрАТ «Суха Балка» № 245 від 13.06.2002 року, був заселений у кімнату у гуртожитку АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві приватної власності.
За час проживання у відповідача утворилася заборгованість за період з січня 2018 року по листопад 2021 року у розмірі 20 657,49 грн., яку позивач просив суд стягнути на свою користь.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ПрАТ «Суха Балка» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у період з січня 2018 року по листопад 2021 року відповідач був зареєстрований у гуртожитку по АДРЕСА_2 , й належних доказів щодо його непроживання у гуртожитку суду не надано, тоді як позивачем надано належні докази на підтверження факту виділення відповідачу житлового приміщеня у гуртожитку та проживання у ньому.
Зауважує на тому, що, згідно корінця розпорядження № 245 про право на зайняття гуртожитку для одиноких, зазначено склад сім'ї, у тому числі і особу відповідача, який є сином ОСОБА_2 , а тому позивач має право пред'явити вимоги до одного із солідарних боржників.
Не погоджується позивач й з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з нього на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які, на його переконання, не підтверджені належними доказами.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, згідно копії корінця Розпорядження № 245 на право зайняття гуртожитку для одиноких, виданого на ім'я ОСОБА_2 , 1967 р.н., працюючого на ш. Фрунзе дільниця 26 на посаді енергетика, у тому, що йому надається койко-місце на період його роботи у ВАТ «Суха Балка» у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 ) від 13 червня 2002 року. На зворотному боці корінця записаний склад сім'ї: ОСОБА_3 , 1967 р.н., ОСОБА_1 , 1986 р.н., ОСОБА_4 , 1999 р.н. (а.с. 6).
Згідно довідки № 61.6/2599 від 22.12.2022 року, виданої ПрАТ «Суха Балка» про те, що, станом на 01.12.2021 року, заборгованість за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 складає 20 657,49 грн. (а.с. 7);
Згідно копії Положення ПАТ «Євраз Суха Балка» про гуртожиток, затвердженого у 2013 році (а.с. 8-10), гуртожиток призначений для проживання одиноких осіб (житлові приміщення знаходяться у загальному користуванні декількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах). На третьому поверсі будівлі виділені приміщення для проживання сімей (житлові приміщення, які складаються з однієї чи декількох кімнат, знаходяться у відокремленому користуванні сімей) (п. 1.6 Розділу 1); працівники, які проживають у гуртожитку зобов'язані своєчасно вносити плату за житло у відповідності до п. 5.2 цього Положення, яким передбачено, що плата за койко-місце у гуртожитку вноситься на розрахунковий рахунок ПрАТ не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.7).
Згідно Наказу Генерального директора ПрАТ «Суха Балка» від 07.02.2018 року № 066 затверджено Порядок формування калькуляції вартості койко-місця в гуртожитку та внесено зміни до Положення про гуртожиток (а.с. 11).
Згідно копії Порядку формування калькуляції вартості койко-місця в гуртожитку ПрАТ «Суха Балка», цим Порядком визначається механізм формування калькуляції вартості койко-місця для зареєстрованих/проживаючих в гуртожитку по АДРЕСА_2 , з урахуванням, у тому числі, загальної, житлової площі гуртожитку та норми житлової площі на особу (а.с. 12).
Згідно копії калькуляції вартість ліжка-місця у гуртожитку ПрАТ «Суха Балка» становить за періоди: січень-грудень 2018 року у розмірі по 249,21 грн. щомісячно, січень 2019 року - 215,20 грн., лютий 2019 року - 226,18 грн., березень 2019 року - 219,00 грн., квітень 2019 року - 217,28 грн., травень 2019 року - 217,91 грн., червень 2019 року - 215,47 грн., липень 2019 року - 207,15 грн., серпень, вересень 2019 року - по 205,80 грн., жовтень 2019 року - 212,54 грн., листопад 2019 року - 211,26 грн., грудень 2019 року - 213,14 грн., січень 2020 року - 218,02 грн., лютий 2020 року - 221,17 грн., березень 2020 року - 218,71 грн., квітень 2020 року - 220,65 грн., травень 2020 року - 215,23 грн., червень 2020 року - 211,28 грн., липень 2020 року - 216,70 грн., серпень 2020 року - 209,47 грн., вересень 2020 року - 220,26 грн., жовтень 2020 року - 224,70 грн., листопад 2020 року - 221,14 грн., грудень 2020 року - 224,39 грн., січень 2021 року - 232,00 грн., лютий 2021 року - 228,34 грн., березень 2021 року - 233,83 грн., квітень 2021 року - 226,51 грн., травень 2021 року - 228,34 грн., червень 2021 року - 224,69 грн., липень 2021 року - 226,51 грн., серпень 2021 року - 246,62 грн., вересень 2021 року - 250,28 грн., жовтень 2021 року - 253,94 грн., листопад 2021 року - 286,84 грн. (а.с. 13-47);
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно від 22.12.2021 року, земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:04:033:0008, площею 2,8674 га, з цільовим призначенням - для іншої житлової забудови, за адресою: АДРЕСА_2 , належить територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, ПрАТ «Суха Балка» є орендарем земельної ділянки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 13.01.2014 року, строком дії до 05.02.2020 року, та власником триповерхової будівлі гуртожитку за вказаною адресою на підставі наказу 2-ПВ від 08.08.2005 року, виданого Управлінням з питань майна Дніпропетровської ОДА (а.с. 48-50);
Згідно копії акту від 14.02.2022 року, складеного сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підписи яких підтвердженого ТОВ «КК «Дом.Ком», та підписано директором ТОВ «КК «Дом.Ком», ОСОБА_1 , у період з липня 2012 року по 14 лютого 2022 року, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 78).
Згідно копії позовної заяви ВАТ «Суха Балка» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про виселення з наданням іншого жилого приміщення, складеної 13.10.2010 року та поданої до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 13.10.2010 року, позивач посилається на те, що відповідачі, без належної підстави та без реєстрації, фактично проживають в квартирі АДРЕСА_5 , тоді як повинні проживати за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 101-102).
Згідно копії позовної заяви ПрАТ «Суха Балка» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим приміщенням, складеної 08.02.2018 року та поданої до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 15.03.2018 року, позивач посилається на те, що з червня 2015 року відповідачі в квартирі АДРЕСА_5 не проживають (виселилися) та за місцем реєстрації в гуртожитку по АДРЕСА_2 не вселялися, плату за проживання в гуртожитку не вносять, причини їх відсутності та фактичне місце проживання невідомі, просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку АДРЕСА_1 (а.с. 103-104).
Згідно копії актів від 01 грудня 2015 року, 01 червня 2016 року, 01 грудня 2016 року, 01 червня 2017 року, 01 грудня 2017 року встановлено, що з 01.06.2015 року по 01.12.2017 року сім'я АДРЕСА_2 , не вселялася і фактично не проживала, плата за проживання не вносилася (а.с. 105-107).
Згідно копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її зареєстроване місце проживання у період з 13.11.2015 року по 29.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 172).
Згідно копії паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її зареєстроване місце проживання у період з 21.11.2002 року по 01.10.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 173).
Згідно копії паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його зареєстроване місце проживання у період з 21.11.2002 року по 01.10.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 174).
Встановивши, що відповідач ОСОБА_1 , у період з січня 2018 року по листопад 2021 року, не проживав у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , договору найму житла з ПрАТ «Суха Балка» не укладав, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо житлової площі, за користування якої нараховується оплата, чи це є ізольована кімната або декілька, чи є водопостачання та водовідведення або воно у загальному користуванні, чи встановлені лічильники на холодну, гарячу воду, газ та теплопостачання, електроенергію, скільки використано мешканцями гуртожитку, зокрема і відповідачем, а розрахунок заборгованості і калькуляція не містить даних щомісячних нарахувань, формулу розрахунку всіх тарифів, за якими було нараховано суму боргу, посилання на нормативні акти, якими були встановлені дані тарифи, суд першої інстанціїх дійшов виснвоку про недоведеність та необгрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 130 ЖК України визначає, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
Правовідносини щодо порядку користування житловими приміщеннями в гуртожитках до 1 лютого 2019 року регулювалось Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84 (далі - Положення).
До складу гуртожитків віднесені й гуртожитки, які призначались для проживання окремих осіб (жилі приміщення перебувають у користуванні кількох осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах).
Згідно з пунктом 7 розділу III Положення особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку.
Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.
Розмір плати за житлово-комунальні послуги (централізоване опалення, постачання холодної, гарячої води, водовідведення, енергопостачання) визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
Мешканці гуртожитків оплачують вартість комунальних послуг, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також інші послуги, якщо вони надаються за згодою мешканців гуртожитку та оплачуються на договірних засадах.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Розмір плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається виходячи із розміру встановленого тарифу для відповідного будинку та норми житлової площі для однієї особи в гуртожитку (якщо жилі приміщення перебувають у користуванні кількох осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах).
Формування тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою КМУ від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Порядок).
Цей Порядок поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, або спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Згідно з пунктом 4 Порядку тариф на послуги з утримання гуртожитків такого виду розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.
Постановою КМУ від 25 грудня 1996 року N 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» в редакції від 26 березня 2008 року, до повноважень обласний державних адміністрацій було віднесено встановлення граничного розміру плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків), призначених для проживання окремих осіб.
Постановою КМУ від 7 червня 2017 року № 394, що набула законної сили з 1 липня 2017 року, внесено зміни у додаток до постанови КМУ від 25 грудня 1996 року 1996 № 1548 та з переліку повноважень, в тому числі, обласних державних адміністрацій виключено повноваження щодо регулювання (встановлення) граничного розміру плати за проживання в гуртожитках.
Отже, з цього часу граничний розмір за проживання в гуртожитках, призначених для проживання окремих громадян обласними державними адміністраціями не встановлюється.
Відповідно до пунктів 11,15 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов'язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільний речей тощо у разі їх видачі).
Таким чином, за відсутності даних користування гуртожитком, відомостей про складові суми нарахованої заявником заборгованості, за якими тарифами проведений розрахунок розміру плати за гуртожиток, а також за відсутності погодженого сторонами розміру такої плати в договорі найму житлового приміщення, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за користування кімнатою в гуртожитку, розрахованої на підставі рішення власника житлової площі.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-2535цс15, та правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 404/5255/16-ц.
Відповідно до вимог ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_1 , у період з січня 2018 року по листопад 2021 року, не проживав у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , договору найму житла з ПрАТ «Суха Балка» не укладав, та в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо житлової площі виділеної в користування останньому, за яку нараховується оплата, у зв'язку з чим покладення на нього обов'язку з плати за користування гуртожитком є незаконним.
Доводи апеляційної скарги про те, що, згідно корінця розпорядження № 245 про право на зайняття гуртожитку для одиноких, зазначено склад сім'ї, у тому числі і особу відповідача, який є сином ОСОБА_2 , а тому позивач має право пред'явити вимоги до одного із солідарних боржників, є безпідставними, адже, як вірно зазначив суд першої інстанції, копія корінця розпорядження № 245 на право зайняття гуртожитку для одиноких, виданого ОСОБА_2 13 червня 2002 року, не є належним доказом, оскільки у ній відсутня дата отримання розпорядження, прізвище особи, яка отримала розпорядження, а також у розпорядженні зазначено дві адреси АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 , але не зазначено кімнати або навіть поверху, на якому видається житлова площа, та у вказаному корінці вказано про надання койко-місця у гуртожитку для одиноких і відсутнє посилання на надання житлової площі членам сім'ї ОСОБА_2 , які лише перелічені на зворотному боці корінця.
Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги позивача ПрАТ «Суха Балка» про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид професійної правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем ОСОБА_1 надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.98), Договір про надання правової допомоги від 18.02.2022 року, укладений між АО «Фаворит» і ОСОБА_1 (а.с. 93-94), Додаток № 1 до Договору (а.с. 95) та Акт приймання-передачі наданих послуг від 05.04.2022 року про надані послуги згідно договору про надання правової допомоги від 18.02.2022 року (а.с. 96), а також ордер № 1130923, виданий на підставі Договору про надання правової допомоги від 18.02.2022 року.
У Акті сторони узгодили вартість наданих послуг, зокрема: надання консультації правового характеру щодо правовідносин 1000 грн., надання консультації правового характеру щодо порядку розгляду судами справ 1000 грн., вивчення матеріалів цивільної справи 1000 грн., усього на суму 3000 грн.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а також зважаючи на відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. є обґрунтованими та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат та є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 березня 2023 року.
Головуючий:
Судді: