Провадження № 22-ц/803/330/23 Справа № 215/2851/20 Суддя у 1-й інстанції - Красюк К. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
22 березня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/2851/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтерсах якої діє адвокат Щербачов Андрій Петрович, та відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року, яке ухвалено суддею Красюк К.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 березня 2021 року, -
У травні 2020 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за централізоване опалення та гаряче водопостачання.
Позовна заява мотивована тим, що КПТМ «Криворіжтепломережа» надає послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», та умов типового договору зобов'язане здійснювати оплату за отримані житлово-комунальні послуги, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Позивач зазначає, що централізоване опалення та гаряче водопостачання поставляється відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі отримують ці послуги, користуються ними, що свідчить про те, що між сторонами фактично укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак не здійснюють оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.
Посилаючись на викладене, просив суд: стягнути з відповідачів заборгованість за централізоване опалення у розмірі 48363,96 грн., за гаряче водопостачання у розмірі 597,07 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн.
Заочним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за централізоване опалення та гаряче водопостачання у розмірі 48961 грн. 03 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судові витрати у розмірі по 1051,00 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та призначити справу до розгляду у загальному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником лише 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 з 17 грудня 2012 року, тобто з моменту реєстрації права власності, а до цього часу він не зобов'язаний нести витрати на утримання цього майна. Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за період з січня 2011 року по січень 2020 року, наведеного не врахував та не з'ясував питання про те, хто ж є власником квартири та має нести витрати з її утримання.
При цьому, наголошує на тому, що він є співвласником лише 1/3 частини квартири, а тому покладення на нього обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі рівному із відповідачкою ОСОБА_1 є несправедливим та незаконним.
Крім того, суд розглянув справу без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи та не врахував надані відповідачем пояснення під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду.
Також, наполягає на тому, що позивачем пропущено трирічну позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтерсах якої діє адвокат Щербачов А.П., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що КПТМ «Криворіжтепломережа» не надано чіткого обгрунтування кожної суми і кожного значення використаного в розрахунках до пред'явлення суми заборгованості помісячно. ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_2 , а отже є належним відповідачем у справі в межах встановленої власності.
Також, наполягає на тому, що позивачем пропущено трирічну позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтерсах якої діє адвокат Щербачов А.П., до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтерсах якої діє адвокат Щербачов А.П., за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою КПТМ «Криворіжтепломережа» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Адм.Головка, 7/32, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються позивачем КПТМ «Криворіжтепломережа». За зазначеною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
За період з 01.01.2011 року по 01.01.2020 року у відповідачів утворилась заборгованість по сплаті послуг за централізоване опалення в сумі 48 961,03 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за його відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов'язковою.
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що він не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не був належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про розгляд справи судом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Право відповідача ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , без обов'язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення суду, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9-10), зокрема, ОСОБА_1 є власницею 2/3 частин квартира, ОСОБА_2 - 1/3 частини, а тому зобов'язані нести витрати по її утриманню, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за централізоване опалення та гаряче водопостачання (т. 1 а.с. 8), у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з відповідачів, з урахуванням їх особистої частки у спільній часткові власності.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, в апеляційній скарзі заявили про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Лише той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (постанова Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 317/3698/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, копія позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі не були вручені відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , станом на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, оскільки в матеріалах справи наявні лише супровідні листи про направлення на їх адресу вказаних документів у лютому 2021 року (а.с. 99,100), однак відсутні відомості про направлення цієї кореспонденції засобами поштового зв'язку, вручення їх адресатам або ж повернення на адресу суду без вручення адресатам, із відміткою поштового відділення про причини повернення.
За таких обставин, наявні підстави для вирішення апеляційним судом заяв відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування позовної давності, які вони не заявляли у суді першої інстанції з об'єктивних, незалежних від них обставин.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Крім того, обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Позивач звернувся до суду з позовом у травні 2020 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по квітень 2017 року включно.
Разом з тим, згідно з пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято 11.03.2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за №211, якою установлено із 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово продовжував карантин на території України, який діє й на теперішній час.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 12 березня 2020 року.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за березень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 01 березня 2017 року по 01 січня 2020 року.
На підставі зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до 01 березня 2017 року (не включно), у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права поза межами строку позовної давності.
Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з 01 березня 2017 року по 01 січня 2020 року у розмірі 24 319,84 грн., у зв'язку з чим в цій частині вимоги щодо стягнення цієї заборгованості з відповідачів у судовому порядку підлягають задоволенню.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів частково задовольняє позовні вимоги та стягує з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення за період з 01 березня 2017 року по 01 січня 2020 року у розмірі 16 213,23 грн., що пропорційно її частці у праві спільної часткової власності (2/3 частини), а з ОСОБА_2 - 8 106,61 грн., що пропорційно його частці у праві спільної часткової власності (1/3 частина).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 357,34 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (2 102,00 грн. - судовий збір сплачений за подання позовної заяви (т.1 а.с. 19) х 17% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 357,34 грн.), а з відповідачки ОСОБА_1 - 693,66 грн. (2 102,00 грн. - судовий збір сплачений за подання позовної заяви (т.1 а.с. 19) х 33% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 693,66 грн.).
Крім того, з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 271,20 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (2 736,38 грн. - судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги (т. 2 а.с. 22-23, 58-59) х 83% (задоволені вимоги апеляційної скарги у відсотковому співвідношенні) = 2 271,20 грн.), а на користь відповідачки ОСОБА_1 - 2 112,51 грн. (3 153,00 грн. - судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги (т. 2 а.с. 14,28) х 67% (задоволені вимоги апеляційної скарги у відсотковому співвідношенні) = 2 112,51 грн.).
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких обставин, колегія суддів покладає на позивача КПТМ «Криворіжтепломережа», як на сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, обов'язок сплатити на користь ОСОБА_2 різницю судових витрат у розмірі 1 913,86 грн., а на користь ОСОБА_1 - 1 418,85 грн., звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтерсах якої діє адвокат Щербачов Андрій Петрович, та відповідача ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року- скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за централізоване опалення та гаряче водопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01 березня 2017 року по 01 січня 2020 року у розмірі 16 213 (шістнадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 23 (двадцять три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01 березня 2017 року по 01 січня 2020 року у розмірі 8 106 (вісім тисяч сто шість) гривень 61 (шістдесят одна) копійка.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 418 (одна тисяча чотириста вісімнадцять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 913 (одна тисяча дев'ятсот тринадцять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 березня 2023 року.
Головуючий:
Судді: