Справа № 359/6172/16-ц Головуючий у суді І інстанції Саган В.М.
Провадження № 22-ц/824/6878/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
22 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи із 3 серпня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 27 лютого 2023 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що про існування даного спору в суді йому не було відомо, процесуальні документи та оскаржуване рішення він не отримував, а ознайомився з ним лише 20 лютого 2023 року в приміщенні суду після того, як державний виконавець арештував грошові кошти на його зарплатній картці. В матеріалах справи наявна заява про визнання позову та розгляд справи без участі відповідача, написана від його імені невідомою особою, однак такої заяви він не подавав, вона є підробленою, тому є підстави для поновлення пропущеного строку.
Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Аналіз вказаних правових норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вищевказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352ск18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 9 Конституції України також передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Із матеріалів справи вбачається, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини було ухвалено за відсутності учасників справи.
Апеляційна скарга відповідача на вказане рішення подана засобами поштового зв'язку безпосередньо до суду апеляційної інстанції тільки 27 лютого 2023 року, тобто більше ніж через шість років і два місяці після ухвалення цього судового рішення.
Відповідно до відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, які перебувають у відкритому цілодобовому доступі згідно вимог Закону України «Про доступ до судових рішень», оскаржуване судове рішення було надіслано судом до реєстру 20 грудня 2016 року та оприлюднене 23 грудня 2016 року.
Установлено, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 14 грудня 2016 року, адресована головуючому судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Саган В.М., з відміткою канцелярії суду про отримання 14 грудня 2016 року за вх. № 23974, про розгляд справи без його участі, визнання позовних вимог у повному обсязі з проханням їх задовольнити.
Крім того, 17 травня 2018 року до суду першої інстанції надійшов лист головного державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Письок Ю.В. № 11472 з постановою про закінчення виконавчого провадження № 53289427 від 30 березня 2018 року та оригіналом виконавчого листа № 359/6172/16-ц від 16 грудня 2016 року, оскільки аліменти в межах суми платежу за один місяць боржником сплачено у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Аргументів про існування обставин непереборної сили в апеляційній скарзі позивачем не наведено, а доводи відповідача зводяться до того, що заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі, написану від його імені, він не подавав до суду, що у свою чергу виходить з межі вимог частини другої статті 358 ЦПК України під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Слід врахувати, що річний строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України є присічним, поновленню з інших наведених позивачем підстав не підлягає, а тому доводи апеляційної скарги про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження є безпідставними.
Разом з тим, у випадку підроблення заяви ОСОБА_1 , яка наявна в матеріалах даної справи, останній не позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою та за підтвердження зазначеного факту у встановленому законом порядку, вправі на перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
Таким чином, оскільки апеляційна скарга відповідача подана після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення і в ній не зазначено виключних випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності і співставленні, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні умови необхідні для поновлення цього процесуального строку, а відтак з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тастаттями 352, 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.
Копію ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: Н.В. Ігнатченко
М.В. Мережко
С.І. Савченко