15 березня 2023 року
справа № 755/18331/21
провадження № 22-ц/824/4750/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Яницькій О.Л.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідачі: Перша Київська державна нотаріальна контора
третя особа: Міністерство юстиції України
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року, постановлене під головуванням судді Коваленко І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Першої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Міністерство юстиції України про захист права власності та зняття арешту з майна,
У листопаді 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача Першої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Міністерство юстиції України про захист права власності та зняття арешту з майна.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Співвласником вказаної квартири також був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 жовтня 2021 року вони випадково дізналися, що квартиру накладено арешт. Обтяження зареєстровано Першою Київською державною нотаріальною конторою 05 листопада 2004 року за №1445090. При цьому, власником майна зазначений ОСОБА_6 . На звернення до Першої Київської державної нотаріальної контори вони отримали копію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2002 року, в якій зазначено: «Накласти арешт на особисте майно ОСОБА_6 , яке знаходиться за місцем його проживання по АДРЕСА_2 , чи інше майно за даними БТІ». Позивачі вважають, що на їхнє майно безпідставно накладено арешт, оскільки дані ДРРП містять інформацію про арешт їхнього майна із зазначенням особи ОСОБА_6 як власника, хоча в ухвалі вказана особа - ОСОБА_6 ; ухвала не містить зобов'язання накласти арешт на їхню квартиру АДРЕСА_1 ; ухвала містить зобов'язання накласти арешт лише на особисте майно особи, яке знаходиться за адресою їхньої квартири, а не накласти арешт на саму їхню квартиру; ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_6 не є співвласниками їхньої квартири АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим, позивачі вважали, що їхнє порушене право розпорядження власністю потребує захисту шляхом винесення про скасування арешту. Ураховуючи наведене, позивачі просили суд скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером: №1445090; виключити з Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наступний запис: від 05 листопада 2004 року за №1445090 про об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 рокуу задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник позивачів просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивачами обрано правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку право порушено реєстратором, яким помилково накладено арешт на нерухоме майно - квартиру, що перебувала до 16.12.2015 р. у користуванні наймачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які після приватизації стали її власниками в рівних частках. Зазначає, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва накладено арешт на особисте майно ОСОБА_6 на предмет його відчуження, яке знаходиться за місцем його проживання по АДРЕСА_2 , або ж інше майно за даними БТІ. Спірна квартира на час постановлення оскаржуваної ухвали перебувала в державному житловому фонді, а тому підстав для накладення на неї арешту не було. Вважає, що єдиним способом відновлення порушеного права позивачів щодо розпорядження своїм майном є звернення до суду із позовною заявою про скасування арешту, накладеного внаслідок проведення реєстраційних дій Першою Київською нотаріальною конторою та виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження.
У поясненнях на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначає, що відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, що не підлягають скасуванню та/або вилученню. Вказує, що чинним законодавством не передбачено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
В судовому засіданні представник позивачів апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник Міністерства юстиції України проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Першої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із невірно обраного способу захисту ймовірно порушеного права позивачів, та відсутності обставин, які вказують, що саме відповідачем Першою Київською державною нотаріальною конторою порушено права позивачів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2002 року (під головуванням судді Антипової Л.О.) забезпечено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_10 про визнання права власності на автомобіль та витребування його з чужого володіння. Накладено арешт на особисте майно ОСОБА_6 на предмет його відчуження, яке знаходиться за місцем його проживання по АДРЕСА_2 , чи інше майно за даними БТІ.
ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 16 грудня 2005 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 16 січня 2006 року і записано у реєстрову книгу за №1602. Співвласник вказаної квартири ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 30.07.2019 року (актовий запис №1717).
Встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не були учасниками справи, під час розгляду якої було накладено арешт на особисте майно ОСОБА_6 на предмет його відчуження, яке знаходиться за місцем його проживання по АДРЕСА_2 , а також на момент постановлення ухвали про забезпечення позову вони не були власниками даної квартири. Доказів володіння на підставі закону чи договору або іншій законній підставі квартирою на момент постановлення ухвали про забезпечення позову позивачами також не надано.
Доказів щодо результатів розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_10 про визнання права власності на автомобіль та витребування його з чужого володіння, позивачами не надано.
Статтею 155 ЦПК України (в редакції 2002 року) визначалося, що ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу.
Відповідно до ч. 2 ст.155 ЦПК України (в редакції 2002 року), якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.
Згідно ст. 156 ЦПК (в редакції 2003 року), ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України прийнятого Законом України 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Так, за правилами ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, а ч. 1 ст. 158 цього Кодексу передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду із позовом позивачі просили скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а також виключити з Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 05 листопада 2004 року за №1445090 про об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, а також інших правовідносин, з єдиним обмеженням, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Разом із тим, як вірно зазначено судом першої інстанції доказів того, що право позивачів в порушено з боку відповідача - Першою київською державною нотаріальною конторою не встановлено. Письмова відмова відповідача щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження майна від 05 листопада 2004 року за №1445090, а саме: квартири АДРЕСА_3 , - в матеріалах справи відсутня.
Крім того, вірним також є посилання суду, що позивачами невірно обраний спосіб захисту їх ймовірно порушеного права, оскільки скасування заходів забезпечення здійснюється в рамках справи, в якій таких захід було застосовано за відповідною заявою.
Посилання апелянта на те, що спірна квартира на час постановлення оскаржуваної ухвали перебувала в державному житловому фонді, а тому підстав для накладення на неї арешту не було судом відхиляється оскільки відповідно до інформації із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником квартири на момент накладення арешту зазначено ОСОБА_6 .
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді