Справа 755/9052/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1181/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
23 лютого 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красне Згурівського району Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, учасника бойових дій, нагородженого орденом «За мужність ІІІ ступеня» зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_10 , 29 червня 2022 року, близько 22 години, в квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_8 з метою заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, штовхнув ОСОБА_8 на підлогу та наніс хрестовою викруткою понад п'ять ударів в область голови, шиї та тулубу потерпілого. В результаті протиправних дій ОСОБА_10 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, множинні забійні рани голови, шиї, обох кистей, що відноситься до категорії легких та тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 указав на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що суд призначаючи покарання ОСОБА_10 не у повній мірі врахував обставини, що пом'якшували його покарання, серед яких щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, а також дані про його особу, який є учасником бойових дій, має державні нагороди, позитивно характеризувався та раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Просив вирок змінити в частині призначеного покарання та звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника та обвинуваченого, які апеляційну скаргу захисника підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;
прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважали її доводи необґрунтованими та просили вирок залишити без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції щодо обставин кримінального провадження, докази стосовно яких судом першої інстанції, за згодою учасників судового розгляду не досліджувались і щодо яких не надійшло апеляційних скарг, апеляційним судом не перевірялися. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги, відповідно до положень ч.2 ст. 404 КПК України, колегія суддів не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині незаконності призначеного покарання, то на думку колегії суддів вони ґрунтуються як на вимогах закону, так і на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 65 КК України при призначенні покарання враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Цих вимог закону суд першої інстанції при вирішенні питання про покарання обвинуваченого у повній мірі не дотримався.
Так, призначаючи ОСОБА_10 покарання суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, сприяв органу досудового розсування у розкритті кримінального правопорушення, є учасником бойових дій, має державні нагороди, позитивно характеризується командиром частини, у 2015 році за станом здоров'я визнаний непридатним до військові служби, не одружений, не працює. Крім цього суд врахував те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, добровільне відшкодування рідними обвинуваченого потерпілому коштів на лікування, характер та тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, а також позицію потерпілого, який не має до обвинуваченого претензій. При цьому, у якості обставин, які відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_10 , суд визнав щире каяття обвинуваченого та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілому шкоди. Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_10 , - органом досудового розслідування не встановлено.Сукупність указаних обставин привела суд першої інстанції до переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із реальним відбуванням призначеного покарання. Висновок про відсутність підстав, для застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції мотивував виключно тим, що призначене ОСОБА_10 покарання у виді 5 років позбавлення волі є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується як із висновком суду першої інстанції, так і з мотивами цього висновку щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому покарання, а саме 5 років позбавлення волі. При цьому, колегією суддів звертається увага на те, що стороною захисту вирок в частині виду та розміру призначеного покарання не оспорюється.
Щодо висновків суду в частині фактичної відмови у застосуванні положень ст. 75 КК України, то ці висновки зроблені без врахування фактичних обставин справи, у тому числі і даних які характеризують особу обвинуваченого, всупереч положенням ст. 75 КК України та без наведення належних мотивів даного рішення.
За змістом положень ч.1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, про особу винного та на інших обставинах кримінального провадження.
Як вбачається із вироку обвинуваченому ОСОБА_10 призначене покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, що відповідає одній із умов, передбачених ч.1 ст. 75 КК України. Щодо другої умови, яка надає можливість звільнення особи від відбування покарання із випробуванням, то колегією суддів враховується сукупність усіх даних про особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, його процесуальна поведінка у ході досудового слідства та судового розгляду. Колегією суддів окрім позитивної характеристики обвинуваченого враховується те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є людиною молодого віку, має постійне місце проживання. Колегією суддів звертається увага на те, що обвинувачений усвідомив сутність вчиненого ним злочину, розкаявся у його вчиненні. Так у ході досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений забезпечив свою належну процесуальну поведінку, у ході судового розгляду визнав вину у вчиненні злочину, приніс вибачення потерпілому, щиро покаявся у вчиненому. Колегією суддів враховується і те, що потерпілій у добровільному порядку відшкодована частина завданої шкоди та він не має претензій до обвинуваченого. Аналіз указаних даних у їх сукупності дає підстави стверджувати те, що каяття обвинуваченого у вчиненні злочину дійсно є щирим і дійсно відображає його внутрішнє ставлення до вчиненого злочину та його наслідків.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що обвинувачений ОСОБА_10 є учасником бойових дій, має державні нагороди, позитивно характеризується командиром частини. У ході апеляційного розгляду виявив бажання брати участь у воєнних діях по обороні України. Колегія суддів у цій частині враховує прагнення ОСОБА_10 , які з огляду на його воєнний досвід є вкрай актуальними у час збройної агресії РФ.
Колегія суддів враховує те, що у ході судового розгляду не було встановленого жодної негативної чи несприятливої для обвинуваченого обставини, яка би указувала на неможливість застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України.
Сукупність наведених вище факторів та обставин призводять колегію суддів до переконання про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 без відбування покарання. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням, встановити йому іспитовий строк тривалістю в два роки, що на думку колегія суддів буде достатнім для подальших висновків про звільнення обвинуваченого від покарання чи направлення його для реального відбування покарання, та покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України. На думку колегії суддів покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із звільненням від відбування цього покарання із випробування є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_10 та попередження нових кримінальних правопорушень.
У зв'язку із викладеним, вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року щодо ОСОБА_10 підлягає зміні в зазначеній вище частині.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 рокущодо ОСОБА_10 - змінити в частині призначеного покарання.
ОСОБА_10 на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у виді позбавлення волі строком на п'ять років із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в два роки.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Обвинуваченого ОСОБА_10 із-під варти звільнити в залі суду негайно.
Врешті вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
____________________ _________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4