Справа № 500/4756/22
22 березня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мельниченко Ірини Ярославівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного кадастрового реєстратора Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мельниченко Ірини Ярославівни (далі - Державний кадастровий реєстратор, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення № РВ-6100096462022 від 28.11.2022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державного кадастрового реєстратора.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до рішення сесії Орининської сільської ради від 23.12.2021 року № 224 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", та укладеного договору № 140 від 08.02.2022 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , на замовлення позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення мені земельної ділянки у власність, площею 0,5800 га, за рахунок земель комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту с. Привороття, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. 27.11.2022 через Єдиний державний портал адміністративних послуг, розробник від імені позивача подав заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, з долученим до неї проектом землеустрою в електронній формі та у формі електронного документу, тобто подав заяву про державну реєстрацію земельної ділянки. 28.11.2022 Державний кадастровий реєстратор прийняв рішення № РВ- 6100096462022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документу установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Посилаючись на пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України) із внесеними змінами згідно Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX, рекомендовано подати дану документацію на розгляд не раніше, як після скасування воєнного стану в Україні.
Проте Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19.10.2022 № 2698-IX, який набрав чинності 19.11.2022, виключено пп.6 п.27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, згідно з яким у період дії воєнного стану була заборона формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування. Стадія надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та розроблення проекту землеустрою вже відбулася до введення воєнного стану, тому пп. 5 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України не порушується.
За таких обставин, позивача вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, 23.02.2023 Державним кадастровим реєстратором подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за принципом випадковості до нього надійшла на розгляд заява про державну реєстрацію земельної ділянки від 27.11.2022 № ЗВ-9705944582022 разом з доданими до неї документами, серед яких, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,5800 га, що розташована за межами населеного пункту Привороття Кам'янець-Подільського району Хмельницької області з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства. Відповідачем здійснено перевірку поданих документів на відповідність вимогам законодавства та сформовано рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 28.11.2022 № РВ-6100096462022 а саме: невідповідність поданих документів законодавству, а саме пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України.
Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст.118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. На переконання відповідача, розроблення проекту землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, формування земельної ділянки шляхом визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру під час воєнного стану заборонено. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 27.02.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
У поясненнях Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області вказує про необґрунтованість вимог позивача, оскільки документація із землеустрою розроблялась фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 під час воєнного стану, що є порушенням пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України. Формування земельної ділянки здійснюється під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, коли визначаються її межі, площа, а кінцевою стадією є реєстрація ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєння кадастрового номера.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що рішенням Орининської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 23.12.2021 № 224 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,5800 га, за рахунок земель комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту с. Привороття, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
08.02.2022 позивачем укладено договору № 140 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.02.2019 та має кваліфікаційний сертифікат інженера- землевпорядника № 010951 (дублікат) від 19.02.2019.
На замовлення ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення мені земельної ділянки у власність, площею 0,5800 га, за рахунок земель комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту с. Привороття, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
27.11.2022 через Єдиний державний портал адміністративних послуг, розробник від імені позивача подав заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, з долученим до неї проектом землеустрою в електронній формі та у формі електронного документу.
28.11.2022 Державний кадастровий реєстратор прийняв рішення № РВ- 6100096462022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документу установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Посилаючись на пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України із внесеними змінами згідно Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX, рекомендовано подати дану документацію на розгляд не раніше, як після скасування воєнного стану в Україні.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.
Статтею 194 ЗК України визначено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст.202 ЗК України).
Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону (ст.204 ЗК України).
Водночас, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру врегульовано Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI).
Згідно із ч.4 ст.9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.21 Закону № 3613-VI відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.
Частинами 14-17 ст.21 Закону № 3613-VI передбачено, що документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель подаються державному кадастровому реєстратору разом з електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою та оцінки земель.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує семи робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення зазначених дій.
Заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, змін до таких відомостей, документація із землеустрою, документація з оцінки земель та інші документи, які відповідно до цього Закону, є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подаються до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку. Визначення державного кадастрового реєстратора, уповноваженого на розгляд таких документів та внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання мотивованої відмови у їх внесенні, здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості.
Подання Державному кадастровому реєстратору заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру разом із документацією із землеустрою чи документацією із оцінки земель здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою чи оцінки земель.
Частинами 4-6 ст.24 Закону № 3613-VI визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Системний аналіз приписів Закону України "Про Державний земельний кадастр свідчить про те, що у разі отримання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор протягом 14 робочих днів з дня прийняття такої заяви за результатами розгляду та перевірки поданих документів або вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру, або приймає мотивоване рішення про відмову у внесенні таких відомостей. Перелік підстав для такої відмови є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача від 27.11.2022 про державну реєстрацію земельної ділянки, відповідачем 28.11.2022 прийнято рішення № РВ-6100096462022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документу установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа.
Тобто, Державний кадастровий реєстратор, окрім загального посилання на невідповідність поданих документів вимогам законодавства, жодним іншим чином не мотивував рішення про відмову у внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Разом з цим, вказуючи пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України із внесеними змінами згідно Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX у спірному рішенні, відповідачем рекомендовано подати дану документацію на розгляд не раніше, як після скасування воєнного стану в Україні.
У зв'язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
На момент прийняття спірного рішення та розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
06.04.2022 опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX, який набув чинності 07.04.2022.
Цим Законом Розділ X "Перехідні положення" ЗК України було доповнено, зокрема п.27, відповідно до якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп.5);
формування земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, забороняється (пп.6).
Тобто Закон України від 24.03.2022 №2145-IX встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчиненні дій уповноваженими органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування стосовно безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.
Проте Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19.10.2022 № 2698-IX, який набрав чинності 19.11.2022, виключено пп.6 п.27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, із змінами, внесеними згідно із Законом від 12.05.2022 № 2247-IX, згідно з яким у період дії воєнного стану була заборона формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених у підпункті "а" підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, забороняється.
Отже з 19.11.2022 відсутня заборона органам державної влади та органам місцевого самоврядування вживати будь-яких заходів щодо формування земельних ділянок.
Слід зазначити, що згідно з ч.1, 3-5 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Однак при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були враховані наведені приписи ст.79-1 ЗК України.
Суд наголошує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою та розроблення проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Як слідує з матеріалів справи, дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 надано рішенням Орининської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 23.12.2021 № 224 та проект землеустрою розроблено на замовлення позивача на підставі договору від 08.02.2022 № 140, тому у спірних правовідносинах пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який діє з 07.04.2022, не порушується.
Водночас встановлення тимчасової заборони на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність за наявності встановленого факту порушення прав позивача стосовно формування бажаної ним земельної ділянки, що з 19.11.2022 не заборонено під час дії воєнного стану, не є підставою для невжиття заходів судового захисту порушених прав позивача.
За сукупністю встановлених обставин та системного аналізу наведених законодавчих норм, суд приходить до висновку, що спірне рішення № РВ-6100096462022 від 28.11.2022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, є не обгрунтованим, прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України від "Про судовий збір".
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мельниченко Ірини Ярославівни № РВ-6100096462022 від 28.11.2022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 22 березня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Державний кадастровий реєстратор Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мельниченко Ірина Ярославівна (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 );
третя особа:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лисенка, 20а,м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 39766192) .
Головуючий суддя Мандзій О.П.