Справа № 500/387/23
14 березня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок і виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і здійснити перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 21.10.1947 до 16.08.1954 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 була примусово виселена з 21.10.1947 до 16.08.1954 на спецпоселення. Вказує, що на неї розповсюджується дія Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років" і вона як особа, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, повинна отримувати підвищення до пенсії передбачене п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а її стаж має обраховуватися у потрійному розмірі у відповідності до ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, за результатами розгляду звернення, відповідач відмовив позивачу у здійснення перерахунку пенсії та стажу. Позивач вважає вказану відмову протиправною, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання вимог вказаної ухвали, 24.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн. Виплата підвищення членам сімей репресованих, яких було примусово переселено проводиться позивачу відповідно до вимог чинного законодавства в сумі 43,52 грн. Також в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували, що позивачка була репресована, тому для зарахування до стажу роботи у потрійному розмірі періоду перебування па спецпоселенні підстав немає. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. як член сім'ї реабілітованої особи на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654.
Відповідно до свідоцтва про народження від 16.01.1976 року ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Шибалин, Бережанського району, Тернопільської області. Згідно свідоцтва про шлюб від 24.01.1956 року ОСОБА_2 одружилася із ОСОБА_3 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки Управління міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області від 26.02.2020 року №42-Ч-1/2020 ОСОБА_2 , 1934 р.н. разом із сім'єю на підставі наказу МДБ СРСР № 00386 від 20.10.1948 року рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як сім'ю пособника учасникам ОУН, 13 травня 1950 року було виселено з с. Шибалин Бережанського району Тернопільської області на спецпоселення в Томську область з конфіскацією майна.
Виселення затверджено Особливою Нарадою при МДБ СРСР від 07.06.1950 р., протокол № 24. На поселенні під наглядом спецкомендатури ОСОБА_2 перебувала до 14 липня 1958 року. Звільнена з обліку спецпоселенців на підставі Указу ПВР СРСР № 103/15 від 19.05.1958 року та наказу МВС СРСР № 0180 від 22.05.1958 року. На підставі Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» - ОСОБА_2 - РЕАБІЛІТОВАНА.
Позивачу видано посвідчення серії № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
19 вересня 2022 року ОСОБА_5 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, щодо перерахування підвищення у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст.47, п.”г”ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 05.05.2018 року та здійснити перерахунок стажу роботи згідно з ст.58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 05.05.2018р., як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі ст.6 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” №2325-7111 від 13.03.2018 р., оскільки такі нарахування відсутні у розрахунку пенсії ОСОБА_1 .
Однак, 22 вересня 2022 року листом ГУ ПФУ в Тернопільській області №3324-5606/ Ф-02/8-1900/22 було відмолено у здійсненні такого перерахунку, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008, установлено, що з 1 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні, а також те, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутні документи у яких зазначено дані про період роботи, протягом якого ОСОБА_1 перебувала під вартою, у місцях позбавлення волі та засланні або період перебування на спецпоселенні, а тому зарахувати стаж у потрійному розмірі немає правових підстав
Не погоджуючись з такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (ст.1 доповнено ч.3 згідно із Законом №2353-XII від 15.05.1992).
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон № 2325-VIII) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінена назва закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону N 962-XII, визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 15, ст. 88).
Зміни набули чинності 05.05.2018.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом N 962-XII.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII (надалі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону №962-XII передбачено "поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей".
Згідно з п.2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України N 22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Приписами п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не пп.2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а.
Аналізуючи співвідношення пп.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 та п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Суд встановив, що згідно з довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 26.02.2020 №42-Ч-1/2020 позивача реабілітовано та визнано реабілітованою особою. Відповідно до посвідчення серії № НОМЕР_1 позивач має право на пільги і компенсації.
Зі змісту листа відповідача від 22.09.2022 з'ясовано, що позивач відповідно постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 отримує підвищення до пенсії в сумі 43,52 грн.
Оскільки з 05.05.2018 Законом №962-XII розширено коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, право на перерахунок підвищення до пенсії виникло з 05.05.2018.
Відтак суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, згідно п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.09.2022.
Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі, відповідно до вимог ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає таке.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Відповідно до ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Згідно визначення, яке міститься у ст.1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.
Суд встановив, що позивач був примусово виселений на спецпоселення з конфіскацією майна, тобто відповідно до ст.1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" перебував у засланні, а відтак, має право на зарахування часу його заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до вимог ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тому, як наслідок, позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити зарахування часу заслання позивача з 21.10.1947 до 16.08.1954 до стажу у потрійному розмірі, відповідно до вимог ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , підлягає задоволенню.
Що стосується дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням вищевикладених обставин, то суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 84 Закону №1788-XII перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.
Відтак, оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону №1788-XII та перерахунку стажу відповідно до статті 58 цього ж Закону 16.09.2022, такий перерахунок слід здійснити з 01.10.2022.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому ст. 47, п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку стажу роботи, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 47, п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.10.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно зі ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.10.2022 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 21.10.1947 до 16.08.1954 на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №2325-VIII від 13.03.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 березня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Шибалин,Тернопільський район, Тернопільська область,47521 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.