Справа № 500/313/23
07 березня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо непроведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії та зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 73% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку, зазначеного у довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії за вислугу років, виходячи з грошового забезпечення з відсоткового значення основного розміру пенсії 73 % від відповідних сум грошового забезпечення, зазначених в оновленій довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 10.11.2022 у справі №500/3180/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неперерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, скерованій супровідним листом №5к/вих./7.2/1514 від 04.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 04.03.2022 №5к/вих./7.2/1514 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пенсії позивача.
Однак при здійсненні вказаного перерахунку відповідачем було зменшено розмір пенсії позивача за вислугу років до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, що слугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 07.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 24.02.2023. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
02.03.2023 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пенсія позивачу призначена виходячи із 73 % сум грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 10.11.2022 у справі №500/3180/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неперерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, скерованій супровідним листом №5к/вих./7.2/1514 від 04.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 04.03.2022 №5к/вих./7.2/1514 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пенсії позивача.
На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пенсії позивача.
При проведенні вказаного перерахунку відповідач визначив розмір пенсії з розрахунку, що не перевищує 70% грошового забезпечення.
Представник позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести перерахунок його пенсії з урахуванням розміру 73% відповідних сум грошового забезпечення, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовило у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами суд виходив з наступного.
Згідно частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивача, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в наступній редакції: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.06.2018 по справі №583/2264/17.
Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що перерахунок пенсії позивача з урахуванням 70% грошового забезпечення звужує його права, а тому такі дії відповідача є протиправними.
Оскільки при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону №2262-XII в редакції Закону, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії передбачав не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії, тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням розміру пенсії 73% грошового забезпечення із урахуванням проведених виплат.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 73% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 73% місячного грошового забезпечення, згідно оновленої довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, відповідно до квитанції від 30.01.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09 березня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.