21 березня 2023 року м. Дніпросправа № 340/3702/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року в адміністративній справі № 340/3702/22 (суддя І інстанції Черниш О.А.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача від 19.07.2022 № 311556 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в даному випадку перевозився подільний вантаж. Отже, перевізник не мав можливості отримати дозвіл на рух транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення таких вантажів дозвіл не видається, що свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 т. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також, посилається на порушення відповідачем двомісячного розгляду справи відповідно до п. 25 Порядку № 1567.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач з 07.06.1995 зареєстрований як фізична особа підприємець, основним видом його економічної діяльності є вантажний автомобільний транспорт.
Позивач використовує у господарській діяльності транспортні засоби - вантажний автомобіль н.з. BA6677BE (марка - DAF, модель - FA 95.430, тип - спеціалізований вантажний контейнеровоз), а також причіп н.з. ВА8258ХP (марка - Kogel, модель - AWE 18, тип - спеціалізований причіп), які належать громадянину ОСОБА_2 .
Посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 17.02.2022 проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автомобільній дорозі державного значення Н-23 (Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя), 227 км щодо дотримання вимог чинного автотранспортного законодавства України.
Під час рейдової перевірки проведено документальний габаритно-ваговий контроль щодо транспортного составу у складі вантажного автомобіля марки DAF н.з. НОМЕР_1 з причепом марки Kogel н.з. НОМЕР_2 , якими керував водій ОСОБА_3 , здійснюючи на підставі ТТН від 17.02.2022 № 150231 перевезення вантажу (насіння соняшника) за маршрутом: с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області - м. Южний Одеської області.
За результатами контролю складено акт від 17.02.2022 № 039617 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким встановлено перевищення вагових обмежень (фактична маса транспортного засобу становила 43,95 тон замість нормативно допустимих 40 тон). Також, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.02.2022 № 326692, яким зафіксовано перевезення подільного вантажу транспортним засобом (автопоїзд) фактична маса якого становить 43,95 т. згідно ТТН від 17.02.2022 № 150231, що перевищує вагову норму на 9, 9%, чим порушено вимоги п. 22.5 ПДР, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків при перевезенні подільного вантажу. (а.с. 39-40)
Матеріали рейдової перевірки направлені для розгляду до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті за місцезнаходженням перевізника ФОП ОСОБА_1 , зазначеного у ТТН від 17.02.2022 № 150231.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено у відділі державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 19.07.2022, про що позивача повідомлено листом від 20.06.2022, який вручений йому 24.06.2022 року. (а.с. 41-43)
Начальник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову від 19.07.2022 № 311556, якою на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 8500 грн. (а.с. 7)
Не погодившись з постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення п.п. 22.5 п. 22 Правил дорожнього руху належний позивачу транспортний состав (автопоїзд) 17.02.2022 здійснював рух автомобільною дорогою загального користування державного значення Н-23, перевозячи подільний зерновий вантаж насипом, з перевищення вагових параметрів (фактичної маси) над нормативним на 9,9%, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену пунктом 4 Правил № 30, а тому відповідачем правильно застосовано до нього штраф у розмірі 8500 грн за унормуванням абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353-ХІІ), Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353 до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
За унормуванням положень статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
За унормуванням підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком № 1567, відповідно до пунктів 2, 3, 4 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353 до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
За приписами частини другої статті 29 Закону № 3353 з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
За унормуванням статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила перевезення вантажів унормовані розділом 22 Правил дорожнього руху, згідно з пунктом 22.1 якого маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
У пункті 22.5 наведені максимальні значення зовнішніх габаритів (підпункт "а"), фактичної маси (підпункт "б"), навантаження на вісь (підпункт "в") транспортних засобів та їх составів, за умови дотримання яких допускається їх рух автомобільними дорогами. Зокрема максимальне значення допустимої фактичної маси диференційоване в залежності від типу транспортного засобу (вантажних автомобілів, комбінованих транспортних засобів та автопоїздів) та виду автомобільних доріг загального користування (дороги державного та місцевого значення).
Так, відповідно до підпункту "б" пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух автопоїзда (двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом) допускається у разі, коли його параметри фактичної маси не перевищують 40 тон - для автомобільних доріг державного значення та 24 тони - для автомобільних доріг місцевого значення.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху також визначено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Судами встановлено, що належний позивачу транспортний состав (автопоїзд) 17.02.2022 здійснював рух автомобільною дорогою загального користування державного значення Н-23, перевозячи подільний зерновий вантаж насипом, з перевищення вагових параметрів (фактичної маси) над нормативним на 9,9%, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену пунктом 4 Правил № 30.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила № 30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Пунктом 3 Правил № 30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 5 Правил № 30 визначено, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу. Відомості про маршрути руху зазначених транспортних засобів оприлюднюються Укравтодором та Національною поліцією в газеті "Урядовий кур'єр".
Згідно з пунктом 25 Правил № 30 забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила № 363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Згідно з пунктами 8.1, 8.2 Правил № 363 типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.
Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.
Відповідно до пунктів 10.12, 10.13 Правил № 363 здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній. Запис у товарно-транспортній накладній маси вантажу та способу її визначення виконується Замовником.
Пунктом 11.1 Правил № 363 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Порядок визначення ваги вантажів наведений у розділі 6 Правил № 363.
Згідно з пунктами 6.2 - 6.5 Правил №363 визначення маси вантажу провадиться технічними засобами Замовника.
При перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих Замовником, визначення маси вантажу виконується Замовником.
При навантаженні вантажу здійснюється його зважування або рахування місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки маси, якщо він поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб Замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, яку оповістив Замовник.
Визначати масу чи кількість вантажу у вантажовідправника і вантажоодержувача потрібно однаковим способом. При прийманні вантажу для перевезення за масою треба зважити весь вантаж. Визначення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється.
Масу насипних і навалочних вантажів, а також харчових наливних вантажів, які перевозять в автомобілях-цистернах, визначають, головним чином, автомобільними вагами.
Відповідно до пунктів 19.1.1, 19.1.8 Правил № 363 зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами.
Приймання та здача зерна здійснюється Перевізниками за масою. З метою встановлення маси зерна приймальні пункти та сільгоспвиробники повинні за кожною їздкою виконувати зважування рухомого складу з вантажем та без вантажу.
Відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів несе автомобільний перевізник, який повинен надавати для перевезення транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.
Під час рейдової перевірки 17.02.2022 посадовою особою Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Н-23 проведено документальний габаритно-ваговий контроль автопоїзда у складі двовісного вантажного автомобіля (тягача) (д.н.з. НОМЕР_3 ), з'єднаного з двовісним причепом (д.н.з. НОМЕР_4 ), на підставі товарно-транспортної накладної, яка супроводжувала вантаж.
Для перевірки водій ОСОБА_3 надав товарно-транспортну накладну від 17.02.2022 № 150231, зі змісту якої установлено, що автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 за замовленням ТОВ "ТД "Дельта Вілмар" надавав останньому транспортну послугу та здійснював цим автопоїздом перевезення вантажу - насіння соняшника насипом вагою 26240 кг - за маршрутом: с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області - м. Южний Одеської області. Відповідно до відомостей товарно-транспортної накладної про вантаж повна фактична маса транспортного составу склала 43950 кг.
Отже, повна фактична маса цього автопоїзда, який рухався автомобільною дорогою загального користування державного значення Н-23 (Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя), перевищила нормативно допустимий параметр фактичної маси в 40 т, установлений п. 22.5 Правил дорожнього руху, на 3,95 т, або на 9,9 %.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність зважування транспортного составу на зважувальному обладнанні, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку проведення габаритно-вагового контролю виключно шляхом зважування транспортного засобу за умови наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації.
Доводи апелянта стосовно того, що перевозився подільний вантаж, а отже перевізник не мав можливості отримати дозвіл на рух транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення таких вантажів дозвіл не видається, що свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 т. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є безпідставними з огляду на таке.
За змістом товарно-транспортної накладної від 17.02.2022 № 150231 позивач перевозив насіння соняшника, який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.
Головна мета такої заборони збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Отже, чинним законодавством дійсно встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ, (за яким на позивача накладений штраф) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ передбачено накладення штрафу при перевезенні подільного вантажу саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно, а не за перевезення такого вантажу без відповідного дозволу, як помилково вважає позивач.
Таким чином, доводи апелянта стосовно неможливості отримання дозволу на рух транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення подільних вантажів дозвіл не видається, а відповідно і про відсутність в його діях позивача правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 т. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є необґрунтованими, оскільки суперечать змісту абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин. Редакція зазначеного абзацу, на яку посилається апелянт, та стосовно якої ним в апеляційній скарзі висловлену правову позицію, є нечинною після внесення до зазначеної норми змін Законом від 03.06.2021 № 1534-IX, якими окремо встановлено відповідальність за перевезення з порушеннями габаритно-вагових норм саме подільного вантажу.
Щодо доводів апелянта стосовно порушення відповідачем двомісячного строку розгляду справи, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Водночас, за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлені ст. 60 Закону України № 2344 є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У зв'язку з цим розгляд відповідачем справи понад 2 місяці не свідчить про незаконність оскарженої постанови і не має наслідком її скасування.
Отже, доводи апелянта стосовно порушення відповідачем двомісячного строку розгляду справи правового значення для вирішення спору не мають.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що посадові особи відповідача приймаючи оскаржену постанову, діяли правомірно та відповідно до норм чинного законодавства, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого абзацем 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ.
Апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що спірна постанова є правомірною, а відповідно відсутні підстави для задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки розгляд справи здійснений за правилами спрощеного позовного провадження, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року в адміністративній справі № 340/3702/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко