Справа № 504/903/23
Провадження № 1-кс/504/84/23
13.03.2023 смт. Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах АТ «Сенс Банк» про скасування арешту накладеного 17 лютого 2010 року на належне власнику нерухоме майно в межах кримінального провадження за правилами КПК України (1960 року),-
Заявник звернувся до суду в порядку кримінального судочинства із клопотанням про скасування арешту з будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою від 17.02.2010 року слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3 в межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року.
Вирішуючи питання юрисдикції цієї справи суддя виходить з наступного:
Відповідно до ст. 126 КПК України (в ред. 1960 року), який був чинний на момент прийняття рішення про накладення арешту, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії.
Згідно з ч. 5 ст. 404 КПК України (в ред. 1960 року), якщо у виправданого, чи особи, стосовно якої справа припинена, були вилучені документи, цінності чи інші предмети, або накладений арешт на майно, копія відповідного рішення суду направляється відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей чи інших предметів, а також для зняття арешту з майна.
Частиною 1 ст. 409 КПК України 1960 року визначено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства», у порядку, передбаченому ст.411 КПК України, суди вправі вирішувати питання про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову, якщо вироком ці заходи не скасовані.
Відповідно до п.9 розділу11 Перехідних положень КПК України 2012 року, арешт майна, застосований під час досудового слідства до дня набрання чинності КПК 2012 року, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності КПК України 2012 року.
Постанова про накладення арешту на майно ухвалена органом досудового слідства 17.02.2010 року, тобто до набрання чинності новим КПК України.
Отже, виходячи із п.9 розділу 11 Перехідних положень КПК України 2012 року, постанова про арешт майна продовжує свою дію до цього часу.
Проте положеннями КПК України ( в ред. 1960 року) передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).
Крім цього, у межах кримінальної справи, що розслідувалася, власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.
Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України 1960 року не містив.
Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.
Згідно зі статтею 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому у застосуванні відповідного заходу відпала потреба.
Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України 2012 року.
Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження КПК України не передбачає.
За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.
Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу Україні, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Так, арешт на спірне нерухоме майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній на підставі положень КПК України 1960 року, оскільки постанова слідчим була винесена 17.02.2010 року, а новий КПК набрав чинності 13.04.2012 р.
Таким чином, спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа, або господарського судочинства, якщо стороною є юридична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відтак, якщо арешт майна було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року і при цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, то розгляд справи повинен відбуватися в порядку цивільного судочинства.
Такий правовий висновок узгоджуються з правовою позицією ВСУ у постановах від 24.04.2019 № 2-3392/11, від 15.05.2019 року у справі № 372/2904/17-ц та від 15.05.2013 року № 6-26цс13, а також постанови Великої Палати Верховного суду № 727/2878/19 від 30 червня 2020 року.
Позиція Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикційної підсудності щодо зняття арешту з майна накладеного в рамках кримінального провадження залишається не змінною - розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, навіть за умови, що особа (власник) не є учасником кримінального провадження якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, а не КПК України 2012 p., то спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду України викладеного у справі №911/1247/18 від 21.08.2019 року, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.
Захист майнового права фізичною чи юридичною особою відповідно до вимог ЦПК України може здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт майна, про скасування якого просить адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах АТ «Сенс Банк» був застосований під час досудового слідства до набрання чинності КПК України 2012 року, враховуючи, що такі процесуальні рішення уповноважених посадових осіб органу досудового розслідування щодо арешту майна, про які зазначено в клопотанні, не можуть бути на даний час предметом розгляду, а скасування арешту, накладеного у такий спосіб, не відноситься до повноважень слідчого судді у розумінні положеньст.174 КПК України, а також те, що Перехідними положеннями чинного КПК України чітко визначено порядок вирішення питань про скасування арешту майна, у зв'язку з чим суддя дійшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження за клопотанням про скасування арешту майна.
Враховуючи вищенаведене, оскільки вимоги адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах АТ «Сенс Банк» про зняття арешту з майна ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, такі підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а не в порядку, передбаченому ст.ст.409,411 КПК України(в редакції 1960 року), тому слід відмовити у відкритті провадження за клопотанням.
Разом з тим, заявнику слід роз'яснити, що він не позбавлений права звертатися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту в цивільно-правовому порядку, з урахуванням правових позицій, наведених у постанові Верховного Суду України від 15.05.2013р. за результатом розгляду цивільної справи № 6-26 цс13.
На підставі наведеного, керуючись, ст.ст.273, 409, 411 (в редакції 1960 року) КПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 в інтересах АТ «Сенс Банк» про скасування арешту накладеного 17 лютого 2010 року на належне власнику нерухоме майно в межах кримінального провадження за правилами КПК України (1960 року).
Роз'яснити, що даний спір належить до господарської юрисдикції.
На постанову може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1