Справа № 504/3997/17
Провадження № 1-кп/504/121/23
13.03.2023 смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, клопотання захисників - адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протоколу слідчого експерименту від 27.09.2017 року за участі свідка ОСОБА_5 , диску фіксації слідчої дії такими, що проведені з істотними порушенням прав людини і основоположних свобод, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017161010000180 від 05.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
за участі прокурора- ОСОБА_8 ,
обвинувачених- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників- адвокатів - ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , -
16.11.2017 року Військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України подано до Комінтернівського районного суду Одеської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017161010000180 від 05.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Справа перебуває у теперішній час на стадії судового розгляду.
В судовому засіданні адвокати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили визнати протокол слідчого експерименту від 27.09.2017 року за участі свідка ОСОБА_5 , диск фіксації слідчої дії такими, що проведені з істотними порушенням прав людини і основоположних свобод, відповідно просили суд визнати ці докази негайно не допустимими.
Зокрема захисники вважали, що вказана слідча дія проводилась не з метою передбаченою КПК. Під час проведення цієї слідчої дії не використовувався не один з передбачених методів та не здійснювалася перевірка, не встановлювались обставини кримінального правопорушення.
У слідчому експерименті лише відображені показання підозрюваної особи та зафіксовані у протоколі та на відеоносії.
Крім того, захист вважав, що недопустимим є також доказ, що отриманий з показів свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (п.1 ч. 3 ст. 87 КПК України).
Так, ОСОБА_5 01.08.2017 року повідомлено про підозру у цьому самому кримінальному провадженні, а 30.09.2017 року повідомлено про нову підозру.
Таким чином у слідчому експерименті свідок приймав участь маючи статус підозрюваної особи.
Захисник - адвокат ОСОБА_9 також погодився з думкою адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Обвинувачені не заперечували.
Прокурор повністю заперечував проти визнання цього протоколу слідчого експерименту та диску фіксації слідчої дії не допустимими доказами, послався на практику ВС КК.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд дійшов до наступного висновку:
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. (ст. 86 КПК України).
Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч.1 ст. 65 КПК України).
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст. 87 КПК України).
Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (п.1 ч.3 ст. 87 КПК України).
В судовому засіданні встановлено, що дійсно у кримінальному провадження № 42017161010000180 від 05.05.2017 року, ОСОБА_5 органом досудового розслідування 01.08.2017 року повідомлено про підозру, а 30.09.2017 року повідомлено про нову підозру за ч.4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.
Дана обставина не заперечувалась всіма учасниками процесу, і повністю доведена змістом реєстру матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
У подальшому матеріали відносно ОСОБА_5 були виділені в окреме кримінальне провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 24.03.2021 року визнано недопустимим доказом покази ОСОБА_5 в якості свідка у цьому кримінальному провадженні з підстави очевидної недопустимості.
Припинено в судовому засіданні подальший допит ОСОБА_5 в якості свідка у цьому кримінальному провадженні з підстави очевидної недопустимості такого доказу.
Мотивом цього рішення стало те, що ОСОБА_5 допитаний в якості свідка маючи статус підозрюваної особи.
Суд виходить з того, що на час отримання показань від свідка не тільки уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, цій особі вже було повідомлено про підозру у цьому самому кримінальному провадженні, але всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття слідчий та/чи прокурор вчиняли дії, спрямовані на отримання показань від цієї самої особи.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.ч. 1, 2 ст. 89 КПК України).
Доктрина «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree) була сформована у судовій практиці США.
Також, доктрина «плодів отруйного дерева» знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gafgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» (№2). Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода».
Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
Критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (також див. постанову ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19).
Застосування доктрини «плодів отруйного дерева» вимагає здійснення логічних операцій щодо встановлення джерела походження інформації, завдяки якій було здобуто кожен доказ, яким обґрунтовується судове рішення.
Таким чином, встановивши, що у цьому самому кримінальному провадженні, ОСОБА_5 мав статус підозрюваного, і відносно нього у подальшому матеріали виділені у окреме провадження, був допитаний в якості свідка, і ці покази судом визнані не допустимими, а у подальшому ця сама підозрювана особа залучена до проведення слідчого експерименту як зі свідком у цьому кримінальному провадженні, суд вважає доцільним визнати протокол слідчого експерименту від 27.09.2017 року за участі свідка ОСОБА_5 , диск фіксації слідчої дії такими, що проведені з істотними порушенням прав людини і основоположних свобод, відповідно визнає ці докази негайно не допустимими.
Посилання прокурора на численну практику ВС КК не є релевантними у цьому випадку, оскільки мова йде про допит особи в якості свідка, яка вже мала статус підозрюваного.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 65, 84, 86, 87, 89 КПК України, суд, -
Визнати протокол слідчого експерименту від 27.09.2017 року за участі свідка ОСОБА_5 , диск фіксації слідчої дії такими, що проведені з істотними порушенням прав людини і основоположних свобод, відповідно визнає ці докази негайно не допустимими.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення на неї можуть бути подані разом із апеляційною скаргою на остаточний вирок суду.
Суддя ОСОБА_1