21 березня 2023 року
м. Київ
справа №813/1194/18
адміністративне провадження № К/9901/1725/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (колегія у складі суддів Носа С. П., Кухтея Р.В., Шевчук С. М.)
у справі № 813/1194/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів на відшкодування коштів.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області, Миколаївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником яких є Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області), в якому, просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська з 01.01.2011 по 31.07.2014, Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області з 01.08.2014 по 30.03.2017, Миколаївського об'єднаного управління Львівської області з 31.03.2017 по 05.02.2018 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 06.02.2018 по дату прийняття рішення у справі, щодо нарахування і виплати пенсії з порушенням положень статті 21, частин другої і третьої статті 22, частин першої і другої статті 24 Конституції України, частини першої статті 58 Конституції України, статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та абзаців шостого і сьомого частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на його користь кошти у розмірі 45627,05 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями територіальних управлінь Пенсійного фонду України з 01.01.2011 по 30.09.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.10.2017 здійснити перерахунок і виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2016 році, та величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, а також з урахуванням підвищення пенсії з 01.05.2011 на 100 грн з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» з урахуванням непроведених виплат.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги за період за період з 01.01.2011 по 31.07.2014, з 01.08.2014 по 30.03.2017 та з 31.03.2017 по 26.09.2017 включно - залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
4. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до матеріалів електронної справи з 10.12.2009 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальний стаж роботи становить 41 рік 04 місяці 12 днів. Індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії - 1,37479. Для обчислення пенсії враховано заробіток з 01.02.1986 по 31.01.1991 та з 01.07.2000 по 31.12.2009. Для розрахунку пенсії взято середню заробітну плату за 2009 рік, яка становила - 1650,43 гривень. Коефіцієнт стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 становив 0,59738. Індивідуальний коефіцієнт заробітку після перерахунку пенсії з 01.10.2014 - 1,38954.
7. Також встановлено, що станом на 01.10.2017 розмір пенсії позивача становив 2411,83 грн, в тому числі: 2179,51 грн - основний розмір пенсії за віком у відповідності до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; 232,32 грн - доплата за понаднормативний стаж.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Позивач покликався на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 за №2148-VIII проведена пенсійна реформа. На думку позивача, законодавець застосував зворотну дію закону у часі, оскільки застраховані особи, яким пенсію призначено до 01.01.2012, при визначенні розміру пенсії набули права на застосування: середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за один календарний рік та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Також позивач вказує, що пенсіонери, які мають однакову тривалість страхового стажу, і пенсія яким призначена у 2017 році, отримують пенсію у розмірі, що на 35% перевищує розмір пенсії пенсіонерів, яким пенсія призначена до 01.01.2017. На думку позивача, має місце дискримінація застрахованих осіб, пенсія яким призначена до 01.01.2017.
9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (із внесеними змінами та доповненнями) пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки і становить - 3764,40 грн із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі - 1%. При такому осучасненні пенсій застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 грн, який становить - 1452,00 гривень.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» розділом II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» підпунктом 7 пункту 35 передбачений коефіцієнт оцінки величини страхового стажу в розмірі - 1,2 а з 01.10.2008 в розмірі - 1,35.
Законом України від 03.10.2017 №2148-11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV (із внесеними змінами та доповненнями), а саме величина оцінки одного року страхового стажу з 01.10.2017 становить - 1. Згідно з ст. 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії позивача зріс на - 721,87 грн і станом на 01.10.2017 становив - 2411,83 грн, в тому числі: 2179,51 грн - основний розмір пенсії за віком у відповідності до ст.27 Закону №1058-IV; 232,32 грн - доплата за понаднормативний стаж.
Перерахунок пенсії здійснено з врахуванням документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, які є у електронній пенсій справі на час перерахунку та відповідають вимогам законодавства, що діяло на час призначення пенсії або перерахунку.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що захисту у судовому порядку підлягає право особи, яке зазнало порушення з боку суб'єктів владних повноважень, зокрема органу Пенсійного фонду України.
Позивачем не наведено, а судом не встановлено порушень відповідачем чинного законодавства при здійсненні перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із прийняттям змін до пенсійного законодавства України.
При цьому, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б в конкретному випадку вказували на те, що у зв'язку із здійсненням перерахунку пенсії права останнього були порушені, а він - дискримінований.
Стосовно доводів позивача про невідповідність норм Закону України від 03.10.2017 за №2148-11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» положенням Конституції України, то, з врахуванням повноважень суду, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, суд не вправі оцінювати закони України щодо їх відповідності Конституції України.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, залишаючи позовні вимоги в частині без розгляду та відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Пенсію було призначено позивачу відповідно до положень Закону № 1058-IV до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим підлягала перерахунку з 01 жовтня 2017 року з врахуванням ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Крім того, позивач не вказує на будь-які порушення закону при здійсненні перерахунку його пенсії з боку органу Пенсійного фонду України. Вимоги обґрунтовує невідповідністю Закону України від 03.10.2017 за №2148-11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» положенням Конституції України, що, на думку позивача, призвело до дискримінації застрахованих осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності зазначеним законом.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі позивач покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
13. Скаржник вважає, що суди порушили ч. 4 ст. 9 КАС України, оскільки вирішили справу, не перевіривши дії органів Пенсійного фонду при перерахунку його пенсії з 01.10.2017 та нарахуванні і виплаті за минулий час сум пенсії на відповідність статтям 21, 22, 24 Конституції України, внаслідок чого не з'ясували усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
14. Судом апеляційної інстанції не оцінений ключовий доказ, а саме діаграма, яка переконливо доказує, що у період з 01.01.2011 по дату прийняття рішення у цій справі він отримував пенсію у значно меншому розмірі, ніж інші застраховані особи, яким пенсія призначена після 01.01.2011 і які в період роботи мали однакові тривалість страхового стажу та заробітну плату.
15. Покликається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки вимога про визнання дій територіальних управлінь Пенсійного фонду при нарахуванні і виплаті пенсії у період з 01.01.2011 по дату прийняття рішення у справі пов'язана з вимогою про стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями Пенсійних органів, яка фактично є стягнення недоотриманих сум пенсій за минулий час.
16. Зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахування компенсації втрати частини доходів.
17. Також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, згідно яких у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких складових , може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
18. Рішення судів попередніх інстанцій не містять висновків про наявність або відсутність звуження обсягу конституційного права позивача на пенсійне забезпечення та про застосування або незастосування відповідачем зворотної дії закону при нарахуванні, виплаті і перерахунку пенсії у період з 01.01.2011 по дату прийняття рішення у цій справі, що свідчить про незастосування судами положень ч.3 ст. 22 та ч.1 ст. 58 Конституції України.
19. Крім того, при перерахунку пенсії з 01.10.2017 відбулося скасування важливих елементів його конституційного права на пенсійне забезпечення, а саме скасування права на застосування середньої заробітної плати в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за один календарний рік, що передує року, в якому обчислюється розмір пенсії позивача та величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, а також його права на підвищення розміру пенсії на 100 грн згідно постанови КМ України від 23.04.2012 № 327.
20. Також позивачем подано клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, покликаючись на те, що не узагальнена судова практика застосування статті 122 КАС України до правовідносин щодо виплати сум пенсії за минулий період та не забезпечення єдності судової практики при вирішенні справ, в яких пенсіонери звертаються до суду за захистом конституційного права на пенсійне забезпечення безпосередньо на підставі норм прямої дії статей 21, 22, 24 Конституції України та статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, тобто оскаржують дії пенсійних органів при призначенні, перерахунку, нарахуванні і виплаті пенсії за минулий період.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
22. Щодо вимог, які залишено без розгляду з мотивів пропуску строків звернення до суду, то Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду:
"... для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.
колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами".
23. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
24. Судом апеляційної інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 було відомо про неналежне (на його думку) нарахування і виплату пенсії, що підтверджується неодноразовим поданням ним заяв та звернень до територіальних органів Пенсійного фонду.
25. Крім того, пенсія є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.
26. Враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовних вимог за період з 01.01.2011 по 31.07.2014, з 01.08.2014 по 30.03.2017 та з 31.03.2017 по 26.09.2017 без розгляду.
27. Отже, оцінка доводам скаржника щодо частини позовних вимог, які залишено без розгляду, Судом не надається.
28. Щодо посилання скаржника на положення статті 46 Закону № 1058-IV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. У спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
29. Щодо позовних вимог за період з 27.09.2017, а саме щодо зменшення величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, колегія суддів зазначає наступне.
30. 01.01.2014 набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду України.
31. 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесено зміни, зокрема до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.
32. Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
33. Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
34. Позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, у зв'язку з чим така підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
35. При цьому, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
36. Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
37. Верховний Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.
38. Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
39. У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
40. Натомість жодним доказом у справі не підтверджується, що за наслідками проведеного з 01.10.2017 перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача зменшився.
41. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, пенсія призначена позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII. Відтак, остання підлягає перерахунку з 01.10.2017 з врахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
42. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17, від 27.04.2021 у справі №200/2266/19-а та від 29.12.2021 у справі №620/1492/19.
43. Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки під час перерахунку пенсії з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%, відповідач діяв правомірно.
44. Також вищезазначене спростовує доводи скаржника про те, що при перерахунку пенсії з 01.10.2017 відбулося скасування важливих елементів його конституційного права на пенсійне забезпечення, а саме скасування права на застосування середньої заробітної плати в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за один календарний рік, що передує року, в якому обчислюється розмір пенсії позивача та величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%. Право на підвищення розміру пенсії на 100 грн згідно постанови КМ України від 23.04.2012 № 327, не було предметом спору у цій справі.
45. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач не вказує на будь-які порушення закону при здійсненні перерахунку його пенсії з боку органу Пенсійного фонду України, а вимоги обґрунтовує невідповідністю Закону України від 03.10.2017 за №2148-11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» положенням Конституції України, що, на думку позивача, призвело до дискримінації застрахованих осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності зазначеним законом.
46. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
47. Пунктом 8 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
48. Отже, захисту у судовому порядку підлягає право особи, яке зазнало порушення з боку суб'єктів владних повноважень, зокрема органу Пенсійного фонду України. Позивач не довів порушення його прав.
49. Щодо доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не оцінений ключовий доказ, а саме діаграма, то колегія суддів звертає увагу на те, що в силу положень ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
50. Безпідставними є доводи скаржника про те, що суди не перевірили дії органів Пенсійного фонду при перерахунку пенсії з 01.10.2017 на відповідність статтям 21, 22, 24 Конституції України, оскільки, зважаючи на вищенаведене, не вбачається звуження прав позивача та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.
51. Щодо доводів скаржника про те, що у період з 01.01.2011 по дату прийняття рішення у цій справі судами не застосовано положення ст. 58 Конституції України, колегія суддів зазначає, що оцінка доводам скаржника щодо частини позовних вимог, які залишено без розгляду, Судом не надається.
52. Щодо зворотної дії в часі пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у зв'язку із цим порушення статті 58 Конституції України, Суд відхиляє.
53. Конституційний Суд України в Рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
54. Перерахунок пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що виключає зворотну дію закону в часі.
55. Щодо передачі справи на розгляд на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, то враховуючи наявність усталеної практики щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у соціальних, про що зазначено вище, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на судової палати.
56. Крім того, вимога заявника касаційної скарги (відповідача) про скасування, крім постанови суду апеляційної інстанції, постанови суду першої інстанції - є безпідставною, оскільки така скасована судом апеляційної інстанції з прийняттям нової постанови.
57. Враховуючи зазначене вище, доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, який вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
58. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №813/1194/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб