Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 березня 2023 року справа №460/26107/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою Головного управління ДПС у Рівненській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 14 888,40 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Дудар О.М.
На виконання частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, Рівненським окружним адміністративним судом до Управління ДМС у Рівненській області (вулиця 16-го Липня, 6, місто Рівне, 33028) направлено запит щодо доступу до персональних даних відповідача у даній справі.
Управлінням ДМС у Рівненській області направлено на адресу Рівненського окружного адміністративного суду відповідь від 25.08.2022 №460/26107/22/12440/22 у якій зазначено, що відповідач у даній справі був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та знятий з реєстраційного обліку 05.09.2005 до міста Харкова.
Рівненським окружним адміністративним судом до Управління ДМС у Харківській області (вулиця Римарська, 24, місто Харків, 61057) направлено запит щодо доступу до персональних даних відповідача у даній справі.
Управління ДМС у Харківській області направлено на адресу Рівненського окружного адміністративного суду відповідь від 07.09.2022 №79950/22 у якій зазначено, що місце реєстрації відповідача у даній справі є - АДРЕСА_2 .
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 у справі №460/26107/22 адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу передано на розгляд Харківському окружному адміністративному суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Копію вказаної ухвали суд надіслав на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, однак поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначенням Укрпошти про його повернення до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Положеннями частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких підстав повістка вважається врученою відповідачу.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи відповідно до положень статей 124-131 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
Приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 14888,40 грн. виник у позивача у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, донарахованих на підставі:
- податкового повідомлення-рішення від 10.02.2021 №0013704-2408-1709 на суму 4881,22 грн. (за 2020 рік);
- податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020 №0079687-5305-1709 на суму 4312,80 грн. (за 2019 рік);
- податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 №0270664-5013-1709 на суму 3847,72 грн. на суму 3847,72 грн. (2018 рік);
- податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0213051-5002-1709 на суму 992,16 грн. (2017 рік);
- податкового повідомлення-рішення від 23.06.2017 №186037-13 на суму 854,50 грн. (за 2016 рік).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою заборгованості позивач на адресу відповідача направив податкову вимогу форми «Ф» від 10.01.2019 №1655-50, яка направлена позивачу, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.
Відповідач добровільно суму податкового боргу не сплатив, що стало підставою звернення контролюючим органом з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту- ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Обов'язок сплати податків платником передбачений підпунктами 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 статті 14 ПК України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункт 14.1 статті 14 ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункт 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно пункту 36.1. статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.5. статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Враховуючи, що податкове зобов'язання визначене контролюючим органом та позивачем не використана процедура адміністративного оскарження, таке зобов'язання вважається узгодженим після спливу 10 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Із матеріалів справи встановлено, що на адресу відповідача направлена податкова вимога форми «Ф» від 10.01.2019 №1655-50 на суму 1846,66 грн., та податкові повідомлення-рішення від 10.02.2021 №0013704-2408-1709, від 15.04.2020 №0079687-5305-1709, від 17.05.2019 №0270664-5013-1709, від 18.04.2018 №0213051-5002-1709, від 23.06.2017 №186037-13.
За змістом пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Відповідно до пункту 42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За змістом пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Враховуючи викладене, контролюючий орган виконав обов'язок щодо направлення на адресу відповідача податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення, які не вручені відповідачу з незалежних від контролюючого органу причин, отже у відповідності до пункту 42.4 статті 42 ПК України вважаються врученими належним чином.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Враховуючи відсутність доказів оскарження податкової вимоги та/або податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, визначена сума грошового зобов'язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 у справі №560/2080/20 (адміністративне провадження №К/9901/28936/20).
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За приписами пункту 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі №560/2080/20 (адміністративне провадження №К/9901/28936/20), від 19.05.2020 у справі №826/8231/15 (касаційне провадження №К/9901/24864/18).
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі №910/8428/18 зазначив, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг виник на підставі податкової вимоги форми «Ф» від 10.01.2019 №1655-50 на суму 1846,66 грн., та податкових повідомлень-рішень від 10.02.2021 №0013704-2408-1709, від 15.04.2020 №0079687-5305-1709, від 17.05.2019 №0270664-5013-1709, від 18.04.2018 №0213051-5002-1709, від 23.06.2017 №186037-13.
Відповідно до підпункту 52-2 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» від 11.03.2020 №211 на всій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020. У подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася, в тому числі до 30.04.2023.
Відтак, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і триває до 30.04.2023 згідно з нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, станом на час звернення до суду з даним позовом, ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи викладене, перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Суд зазначає, що звернення контролюючого органу до суду з даним позовом відбулось у межах строку, встановленого ПК України, з урахуванням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі №140/12235/21.
Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
До суду не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, або свідчили про неузгодження грошових зобов'язань, зокрема, у зв'язку з оскарженням податкової вимоги, якою вони визначені.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь бюджету податкового боргу сумі 14888,40 грн. з єдиного податку з фізичних осіб.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства
Позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, Рівненська область, 33023, код ЄДРПОУ: 44070166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 14 888,40 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 40 копійок).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 21.03.2023.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА