Рішення від 21.03.2023 по справі 320/6270/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року № 320/6270/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської

області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату,

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 із позовом до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2021 №454/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 3 наказу); направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (ч. 4 наказу); визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 29.01.2021 №360/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 3 наказу); визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.04.2021 №1320/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 3 наказу); визнання протиправним та скасування подання Міністерства юстиції України, яке видане на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2021 №454/5, про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 28.07.2008 №6997; визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 28.07.2008 №6997 ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 19.04.2021 №1424/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 »; визнання протиправним та скасування наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.04.2021 №451/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1»; зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.

Мотивуючи позовні вимоги позивач стверджує про протиправність спірних наказів. Зауважує, що скасовані Наказом від 05.12.2021 №454/5 рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав було проведено на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2020 у справі №757/50784/20-к. Скасовані Наказами від 29.01.2021№360/5 та від 09.04.2021 №1320/5 рішення від 06.01.2021 було прийнято на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 19.11.2020. Відтак, у відповідності до приписів статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Міністерства юстиції України була відсутня компетенція щодо розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відносно спірного майна.

Щодо нерухомого майна, яке було предметом розгляду скарг ОСОБА_3 , зокрема, земельні ділянки №3220882600:04:006:0287 та №3220882600:04:006:0290 ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26.12.2019 було вжито заходи забезпечення позову в межах справи №376/56/19.

Оскільки пунктом 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 передбачено обов'язок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановити належність до компетенції суб'єкта розгляду питань, порушених у скарзі, - то на підставі пункту 1 частини 2, пункту 9 часини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у задоволенні скарги мало бути відмовлено.

Поряд із іншим, позивачем наголошено на неналежне повідомлення приватного нотаріуса про розгляд скарги, що вказує на прийняття Міністерством юстиції України рішення без урахування права особи на участь у процесі його прийняття.

Також, позивач зауважив, що як висновки колегії, так і спірні накази не містять відомостей про негативні наслідки, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності, а тому оскаржувані накази прийнято Міністерством з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем - Міністерством юстиції України подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що Міністерство юстиції України під час винесення спірних наказів діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України. Зауважує, що приватним нотаріусом як на підставу державної реєстрації вказано ухвали суду щодо обтяжень, а саме арешту, відтак, у Міністерства юстиції України були відсутні підстави для застосування до спірних відносин пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка визначає відсутність компетенції Міністерства юстиції України для розгляду поданих скарг. Проте, відповідач наголошує, що оскільки приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію обтяжень, Міністерством юстиції України було правомірно розглянуто скарги на такі реєстраційні дії.

Відповідач зауважу, що приватний нотаріус, встановивши наявність в Єдиному державному реєстрі поданих судових рішень одночасно з наявним записом у єдиному державному реєстрі судових рішень «Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», повинна була отримати копії ухвал від 17.11.2021 у справі №757/50184/20-к та від 19.11.2020 у справі №757/50479/20-к Печерського районного суду міста Києва для встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду, втім, вказані вимоги законодавства позивачем виконано не було.

Крім того, відповідачем зазначено, що Міністерством юстиції України здійснено підготовку до розгляду скарг у сфері державної реєстрації та їх розгляд у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи.

Додатково зауважено, що за повідомленнями Державного підприємства «Національні інформаційні системи» оголошення про засідання Колегії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України 25.01.2021 о 16:18, за посиланнями: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-28-sichnya-2021-roku, 29.01.2021 о 16:46 за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-02-lyutogo-2021-roku та 11.03.2021 о 17:31 за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-16-bereznya-2021-roku в строки, встановлені чинним законодавством України.

Поряд із цим, відповідачем зазначено, що і розгляд Подання було здійснено у відповідності до імперативних норм чинного законодавства, адже приватний нотаріус ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення засідання Комісії, шляхом надсилання повідомлень за підписом секретаря Комісії засобами поштового зв'язку, шляхом надсилання інформації в електронній формі, а також телефонним зв'язком.

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) у поданому відзиві відзначив, що в межах наданих йому чинним законодавством України повноважень забезпечив виконання наказів Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач жодним чином не обґрунтував неможливості застосування до позивача більш м'якого заходу дисциплінарної відповідальності, як того прямо вимагає закон. Зазначене у сукупності (враховуючи очевидне порушення процедури прийняття рішення) свідчить про певну упередженість відповідача під час розгляду скарги на дії позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Київським окружним адміністративним судом встановлено таке.

ОСОБА_4 , є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

18.11.2008 ОСОБА_4 отримала реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.

29.12.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 55992422, 55993123 щодо цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1356592080000.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивача про вчинення ним реєстраційних дій, Товариство з обмежено відповідальністю «ВТК КАШТАН» звернулось зі відповідною скаргою від 21.01.2021 до Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду скарги, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції зроблено висновок від 02.02.2021, яким рекомендовано: задовольнити частково скаргу ТОВ «ВТК КАШТАН» від 21.01.2021, скасувати рішення від 29.12.2020 №№ 55992422, 55993123 прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_1, анулювати доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру прав, направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватному нотаріусу, в іншій частині вимог відмовити.

Наказом Міністерства юстиції України від 05.02.2021 №1154/5 « Про задоволення скарги» наказано:

- скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «ВТК КАШТАН» від 21.01.2021 задовольнити частково;

- скасувати рішення від 29.12.2020 №№ 55992422, 55993123 прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_1;

- анулювати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 ;

- в іншій частині вимог відмовити, оскільки розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України;

- виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;

- виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи»;

- виконання пункту 4 наказу покласти на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

На виконання пункту 4 Наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2021 №454/5 Департаментом нотаріату та державної реєстрації було направлено подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1.

Також, на підставі рішення №56086075 від 06.01.2021 приватним нотаріусом ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію арешту земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:0287 на підставі копії ухвали Печерського районного суду від 19.11.2020 у справі №757/50479/20-к.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивача про вчинення ним реєстраційних дій, ОСОБА_5 звернувся з відповідною скаргою від 20.01.2021 до Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2021 №360/5 «Про задоволення скарги» наказано:

- скаргу ОСОБА_5 від 20.01.2021 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення від 06.01.2021 №56086075, прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_1;

- виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;

- виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Крім того, на підставі рішення №56086552 від 06.01.2021 приватним нотаріусом ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію арешту земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:0290 на підставі копії ухвали Печерського районного суду від 19.11.2020 у справі №757/50479/20-к.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивача про вчинення ним реєстраційних дій, ОСОБА_5 звернувся з відповідною скаргою від 26.02.2021 до Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.04.2021 №1320/5 «Про задоволення скарги» наказано:

- скаргу ОСОБА_5 від 26.02.2021 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення від 06.01.2021 №56086552 прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_1;

- виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;

- виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Наказом Міністерства юстиції України від 19.04.2021 №1424/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 » відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.04.2021 №3 та на підставі підпункту «і» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв'язку з неодноразовим порушенням нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України наказано анулювати свідоцтво про право на зайняття діяльністю, видане Міністерством юстиції України 28.07.2008 за №6997 ОСОБА_1 .

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.04.2021 №451/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області наказано припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 з 21.04.2021.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністертсва юстиції України №3 від 05.04.2021 вирішено анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 28.07.2008 №6997 на ім'я ОСОБА_1 , на підставі підпункту «і» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Не погоджуючись із прийнятими за результатами розгляду скарг товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК КАШТАН» та ОСОБА_5 наказами та з усіма прийнятими на виконання наказу №454/5 спірними рішеннями, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92). Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відтак, прийняті на підставі висновку колегії- суб'єктом розгляду скарги, рішення у формі наказу мають відповідати критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, для встановлення обставин протиправності спірних наказів необхідним є перевірка судом таких рішень на відповідність критеріям встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV визначено загальні засади державної реєстрації прав, якими є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

У статті 6 Закону 1952-IV визначено систему органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. Згідно з її положеннями, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації); державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). До державних реєстраторів віднесено зокрема нотаріусів (пункт 2 частини першої статті 10 Закону № 1952-IV).

Згідно статті 7 Закону № 1952-IV встановлено, що Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав має повноваження, зокрема, забезпечувати доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймати рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймати обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор здійснює зокрема такі повноваження: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно частини 1 статті 11 Закону №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 2 статті 18 Закону №1952 перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації (частина третя статті 12 Закону №1952).

Відповідно до частин 8-9 статті 18 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Згідно частини 13 статті 18 Закону №1952 датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до статті 23 Закону № 1952-IV передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013.

Однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав, згідно статті24 Закону № 1952-IV є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно. При цьому, в силу пункту 7 частини четвертої цієї статті відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 1952-IV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав встановлено статтею 37 Закону № 1952-IV.

Відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Пунктом 5 частини 5 статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити, зокрема: відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Згідно частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (далі - Порядок № 1128) (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 р. № 71/5 затверджено Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Положення № 71/5).

У пункті 2 розділу І Положення № 71/5 визначено, що колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - скарги). Мін'юстом створюються центральна Колегія та регіональні Колегії. Центральна Колегія Мін'юсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мін'юсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної Колегії Мін'юсту.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 71/5 Колегії складаються зі співголів (не менше двох), секретарів та інших її членів, чисельність яких визначається Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.

Згідно з розділом ІІІ Положення № 71/5 формою роботи Колегій є засідання. Дата, час і місце проведення засідання Колегії, перелік членів Колегії, які беруть у ньому участь, визначаються Мін'юстом чи відповідним територіальним органом (пункт 1). Колегія уповноважена розглядати скарги у разі участі у відповідному засіданні не менш як п'яти членів Колегії, у тому числі співголови та секретаря Колегії (осіб, які виконують їх обов'язки) (пункт 2).

Розгляд скарги Колегією здійснюється в такій послідовності (пункт 4 Положення № 71/5): 1) доповідь посадової особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги, відповіді на питання членів Колегії; 2) надання усних пояснень по суті скарги скаржником, державним реєстратором, іншими особами, запрошеними на засідання Колегії, а також представниками неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, у тому числі представниками Ради бізнес-омбудсмена, відповіді на питання членів Колегії; 3) обговорення Колегією скарги; 4) винесення членом Колегії на голосування проєкту рішення за результатом розгляду скарги; 5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги.

Особи, запрошені на засідання Колегії, а також представники неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, мають право бути присутніми на засіданні Колегії виключно під час надання усних пояснень по суті такої скарги.

За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.

Висновок Колегії має містити: дату та місце проведення засідання Колегії; перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги; реквізити та суть скарги; рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги; мотиви рішення Колегії у стислому викладенні; мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються; результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.

Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу 2 пункту 9 Положення № 71/5 для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.

Згідно пункту 3 Порядку № 1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Пунктом 4 Порядку № 1128 визначено, що розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян". Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення (у тому числі скарги) розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації скарги Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні (оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу), а також на предмет пересилання її за належністю Мін'юсту чи іншому територіальному органу (пункт 5 Порядку № 1128).

Згідно пункту 8 Порядку № 1128 у разі коли під час розгляду скарги Мін'юстом чи відповідним територіальним органом не виявлено підстав для відмови в задоволенні чи підстав для пересилання скарги за належністю (відповідно до пункту 5 цього Порядку), Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються. Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Порядком № 1128 передбачено, що для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (пункт 10). Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел) (пункт 11). Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально. При цьому визначено, що у разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення (пункт 12).

Згідно пункту 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику (пункт 14 Порядку № 1128).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1128 рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду.

Як зазначено вище, оскаржуваними наказами Міністерства юстиції України анульовано позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту спірних наказів вбачається, що підставою для їх прийняття є висновки колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за результатами розгляду скарг.

Так, колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів у висновку від 28.01.2021 за результатом розгляду скарги ОСОБА_5 від 20.01.2021 встановлено, що на підставі рішення від 06.01.2021 №56086075, прийнятого приватним нотаріусом Обухівського районного територіального округу Київської області ОСОБА_1 було проведено державну реєстрацію арешту земельної ділянки на підставі копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №757/50479/20-к.

Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністартсва юстиції у висновку від 02.02.2021 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК КАШТАН» від 21.01.2021 встановлено, що на підставі рішень від 29.12.2020 №55992422, 55993123 прийнятих ОСОБА_6 , було проведено державну реєстрацію арешту земельної ділянки на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2020 у справі №757/50184/20-к.

Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів у висновку від 16.03.2021 за результатом розгляду скарги ОСОБА_5 від 26.02.2021 встановлено, що на підставі рішення від 06.01.2021 №56086552 прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію арешту земельної ділнки на підставі копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №757/50479/20-к.

У вказаних висновках колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів дійшла висновку про порушення приватним нотаріусом вимог Закону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що у Міністерства юстиції України відсутня компетенція щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з мотивів набуття права на підставі судового рішення, оскільки позивачем проведено саме державну реєстрацію обтяжень.

Не підтвердились в процесі розгляду справи також твердження позивача про наявність спору про право щодо нерухомого майна, з огляду на таке.

Як встановлено судом та вбачається з висновків комісії, в провадженні Сквирського районного суду Київської області перебувала справа №376/56/19 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою суду від 26.12.2019 забезпечено позов у цивільній справі № 376/56/19 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності - ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:0287; земельну ділянку, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:0290; земельну ділянку, площею 0,2399 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:0292; земельну ділянку, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:0291; гараж, загальною площею 18 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, «Ластівка» кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів, гараж НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ; гараж, загальною площею 18,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, «Ластівка» кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів, гараж НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , будь-яке інше рухоме та нерухоме майно в межах ціни позову. Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності - ОСОБА_5 .

Відтак, зазначений судовий спір стосується повернення заборгованості за договором позики та є заходом забезпечення виконання договірних зобов'язань та не стосується спору щодо нерухомого майна.

Разом із тим суд зауважує, що на час розгляду скарги колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг 02.02.2021 та прийняття наказу від 05.02.2021 №454/5 спір по справі №910/22198/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан-оптіма» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельна компанія «Каштан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонбудсервіс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забавської Наталії Володимирівни про визнання недійсним договору іпотеки № 1456 від 08.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В. та визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію договору іпотеки, серія та номер 1456 від 08.08.2017 - було вирішено.

Суд також критично ставиться до тверджень позивача в частині долучення заявником ухвал Печерського районного суду, зокрема про те, що запис у Єдиному державному реєстрі судових рішень значиться як «інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», оскільки такий запис не свідчить про фактичну відсутність ухвал Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі № 757/50184/20-к та від 19.11.2020 року у справі № 757/50479/20-к в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Частиною 1 статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Водночас, пунктом 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.10.2016 №1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» встановлено, що:

до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов'язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відтак, приватний нотаріус, встановивши наявність в Єдиному державному реєстрі поданих судових рішень одночасно з наявним записом у Єдиному державному реєстрі судових рішень «Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» повинен був отримати копії ухвал від 17.11.2021 у справі № 757/50184/20-к та від 19.11.2020 у справі №757/50479/20-к від Печерського районного суду міста Києва для встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду.

Втім, вказані вимоги законодавства приватним нотаріусом виконано не було, що було покладено в основу висновків колегії Мінстерства юстиції України

При цьому, суд наголошує, що позивачем не надано доказів направлення запиту до суду для встановлення наявності вказаних ухвал та з'ясування їх змісту.

Щодо посилань позивача про порушення відповідачем процедури розгляду скарги через не направлення їй копії скарги та додатків до неї, неповідомлення про розгляд скарги - суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідач посилався на розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, яке заздалегідь перебувало у загальному доступі, а також на те, що позивач був додатково повідомлений у спосіб, зазначений вищенаведеним Порядком № 1128, шляхом здійснення телефонограми.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи наявні повідомлення Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про оголошення засідання Колегії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України 25.01.2021 о 16:18, за посиланнями: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-28-sichnya-2021-roku, 29.01.2021 о 16:46 за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-02-lyutogo-2021-roku та 11.03.2021 о 17:31 за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-16-bereznya-2021-roku про розгляд скарг ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК КАШТАН».

Суб'єктом оскарження зазначено приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області.

Суд зауважує, що вищезазначені оголошення опубліковано в строки, встановлені чинним законодавством України.

За наведеного судом відхиляються аргументи позивача щодо не вчинення Міністерством юстиції України дій з повідомлення приватного нотаріуса про розгляд скарги у строки та способом, передбачених Порядком.

При цому суд зауважує, що встановлені комісією завершені факти порушень законодавства у сфері державної реєстрації, а саме Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2015 №1127, знайшли своє беззаперечне підтивердження та відображення у реєстрі, що унеможливило їх заперечення та спростування поясненнями та доводами позивача у випадку її присутності на засідання комісії.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач видав накази, якими належним чином вмотивував на якій підставі прийнято саме таке рішення у вигляді скасування незаконних рішень про державну реєстрацію прав та анулювання доступу позивача до Державного реєстру речових прав.

Також, не знайшли підвердження в процесі розгляду судом справи обґрунтування позивача в частині неналежного повідомлення про розгляд Подання Міністерства юстиції України, яке видано на підставі наказу від 05.02.2021 №454/5 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 28.07.2008 №6997.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення засідання Комісії шляхом надсилання повідомлення за підписом секретаря Комісії від 22.03.2021 № 1034/19.1.5/34-21, № 1037/19.1.5/34-21 засобами поштового зв'язку, шляхом надсилання інформації в електронній формі, а також телефонним зв'язком.

Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що відповідачем не зазначено підстав та мотивів прийняття оскаржувних наказів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги або про задоволення (повне чи часткове) скарги.

Згідно пункту 9 розділу ІІІ Положення № 71/5 висновок Колегії має містити зокрема: мотиви рішення Колегії у стислому викладенні; мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема, відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.

З аналізу висновків Колегії від 02.02.2021, 28.01.2021, 16.03.2021, останні містять усі визначені пунктом 9 розділу ІІІ Положення № 71/5 відомості, у тому числі щодо мотивів прийняття рішення.

Так, у висновку Колегії від 02.02.2021 визначено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 при прийнятті оскаржуваних рішень від 29.12.2020 №55992422,№55993123 було порушено вимоги пунктів 1,2 частини 3 статті 10, статті 18, частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 13 Порядку №1127.

З висновків Колегії від 28.01.2021 та 16.03.2021 за результатами розгляду скарг ОСОБА_5 вбачається, що рішення від 06.01.2021 №56086075 та №56086552 прийняті з порушенням вимог статтей 10,18, 311 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відтак, уповноваженим органом Міністерства юстиції України було виявлено порушення, визначено їх ступінь та надано рекомендацію щодо задоволення скарг.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 73).

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

В розрізі наведених висновків, у їх сукупності, суд констатує, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення Міністерством юстиції України її прав за спірними наказами.

При цьому, суд акцентує на наявність у Міністерства юстиції України повноважень щодо розгляду скарги 21.01.2021 товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК КАШТАН» в площині питань правомірності прийнятих позивачем відповідних реєстраційних рішень.

За наведених висновків, суд зауважує на невмотивованості аргументів позивача щодо неможливості Міністерством юстиції України здійснювати розгляд поданих скаржниками скарг та прийняття, за результатами такого розгляду, на підставі висновків Колегії, оскаржуваних наказів.

Крім цього, з висновків Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність вбачається про прийняття до уваги адміністративним органом обставин щодо неправомірності відповідних реєстраційних дій позивача, а відповідно наявності підстав для анулювання приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру прав в розрізі прийняття юридично допустимого рішення за відповідних обставин.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так у цій справі бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (пункти 11, 12 та 45), яка виходить з того, що у першій половині ХХ ст. верховенство права стало надзвичайно спірною концепцією тому, що архітектори «держави загального добробуту» тлумачили заперечення дискреційних повноважень влади, як заперечення ними державного втручання. В умовах суспільства, що стає все складнішим, дискреція розглядається як необхідний чинник прийняття рішень. Від середини ХХ ст. досягнуто порозуміння між концепцією верховенства права та питанням дискреційних повноважень. Дискрецію як таку було сприйнято. Проте її слід обмежувати буквою та метою закону, яким повноваження надаються, а так само іншими елементами верховенства права, приміром, шляхом забезпечення кожному доступу до справедливих процедур у безсторонньому та незалежному суді та шляхом застосування закону послідовно і однаково до всіх і у спосіб, позбавлений свавільності та не позбавлений здорового глузду.

Європейська комісія за демократію через право зауважує, що застосовуючи формулу «accordance to the law» («відповідність закону»), ЄСПЛ загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму, існуючий зв'язок між демократією та верховенством права гарантував те, що певні дискреційні повноваження держави щодо обмеження прав людини були визначені законом (див. Case of Iordachi and Others v. Moldova, № 25198/02).

Також Європейська комісія за демократію через право виходить з того, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

У Рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (пункт 84 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 155 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2003 року у справі «Полторацький проти України», заява № 38812/97).

ЄСПЛ також відзначав, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06).

Разом з тим, Європейським Судом з прав людини у своїх рішеннях (у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" від 31.07.2008, у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" від 22.11.1995, у справі "Сігма радіо телевіжн ЛТД проти Кіпру" від 21.07.2011, у справі "Путтер проти Болгарії" від 02.12.2010) вироблено позицію, що суди при здійсненні судового контролю за дискреційними адміністративними актами повинні встановити, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів та у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Так, беручи до уваги протиправність проведених приватним нотаріусом реєстраційних дій при прийнятті рішень від 29.12.2020 №55992422, №55993123, від 06.01.2021 №56086075, №56086552, з огляду на наявність викладення у висновках Колегією відповідних мотивів для анулювання приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зважаючи на прийняття відповідачем викладених у висновках сутнісних мотивів при прийнятті ним наказів №454/5 від 05.02.2021, №360/5 від 29.01.2021, №1320/5 від 09.04.2021, суд не вбачає підстав для задоволення позову у вказаних межах.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 28.07.2008 №6997 ОСОБА_1 , то суд зазначає таке.

Закон України «Про нотаріат» № 3425-XII від 2 вересня 1993 року (далі по тексту - Закон № 3425-XII) встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.

Відповідно до підпункту 69 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 Мін'юст здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема здійснює контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності уповноважених осіб, перевіряє організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, видає та анулює в установленому законом порядку свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та інше.

Згідно статті 10 Закону № 3425-XII для вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату (далі - ВККН, Комісія), персональний склад якої затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Завдання, функції та порядок діяльності ВККН встановлені Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 923 (далі по тексту - Положення).

Механізм здійснення Міністерством, територіальним органом Міністерства юстиції перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання держеними і 10 приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначено Порядком проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженим наказом Міністерства від 17.02.2014 № 357/5 (далі по тексту - Порядок № 357/5).

Пункт 2 Порядку № 357/5 встановлює такі види перевірок:

- планова перевірка - комплексна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил нотаріального діловодства;

- позапланова перевірка - не запланована Міністерством, територіальним органом Міністерства комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5 передбачено, що подання Мін'юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату не пізніше тридцяти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.

Подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити:

- інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону;

- зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом;

- пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

До Подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства,і прокуратури, суду тощо; засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції про направлення до Комісії Подання, яке прийняте відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або Закону України «Про державну реєстрацію і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Пунктом 4 Порядку внесення подання встановлено, що перелік документів, які додаються до Подання, визначається Мін'юстом, територіальним органом Міністерства юстиції залежно від підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ.

Відповідно до пунктів 12, 14 вказаного Порядку внесення подання, за результатами розгляду подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. На підставі рішення ВККН про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.

Міністерством юстиції України внесено подання про аналювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю позивача до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві Юстиції України згідно зі статтею 10 Закону України «Про нотаріат» з підстав, передбачених підпунктами «е» та «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону.

Зі змісту подання та рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві Юстиції України № 3 від 05.04.2021 року вбачається інформація про діяльність нотаріуса протягом здійснення ним нотаріальної діяльності, а саме, порушення нотаріусом вимог законодавства, які встановлені за результатами проведеної камеральної перевірки 13.10.2017, неодноразових звернень та скарг на дії позивача, а також неодноразових порушень законодавства у сфері державної реєстрації, у зв'язку з чим подана велика кількість скарг на його дії.

Згідно з пілпунктом «і» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону № 3425-XII свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів у випадку неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 5 Закону № 3425-XII нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат» наказом Міністерства юстиції України від 04.10.2013 № 2104/05 затверджено Правила професійної етики нотаріусів України (далі по тексту - Правила), які визначають принципи професійної етики нотаріуса, якими нотаріус має керуватися у відносинах з державними органами, фізичними та юридичними особами, іншими нотаріусами.

Згідно пункту 2 розділу ІІІ Правил у своїй професійній діяльності нотаріус зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, застосовувати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Правил зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків нотаріуса, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, глибоке знання фундаментальних і спеціальних положень чинного законодавства, вміння застосовувати їх на практиці, опанування тактики, методів і процесуальних прийомів нотаріальної діяльності. Нотаріус зобов'язаний надавати правову допомогу фізичним та юридичним особам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування. Нотаріус має постійно працювати над вдосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою для вчинення нотаріальних дій інформацією про зміни у чинному законодавстві.

Згідно пункту 1 розділу Правил нотаріус має дотримуватися таких морально-етичних зобов'язань: захищати інтереси людини, суспільства і держави, дотримуватися вимог закону; сприяти утвердженню в суспільстві віри у закон і справедливість; не вчиняти в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб дій, які могли б поставити під сумнів неупередженість і незалежність нотаріальної діяльності, скомпрометувати нотаріуса у суспільній думці, заподіяти шкоду авторитету професії нотаріуса; ставитися до колег по юридичній професії в дусі поваги і доброзичливого співробітництва; підтримувати сприятливий морально-психологічний клімат у нотаріальній конторі і в нотаріальній спільноті в цілому, уникати проявів шкідливих звичок і особливостей поведінки, що можуть ображати людську гідність і негативно сприйматися суспільством; постійно підвищувати свій професійний рівень, технічну компетентність, вивчати чинне законодавство і нотаріальну практику; зберігати професійну таємницю; нести повну особисту і майнову відповідальність за дотримання вимог законодавства; забезпечувати у своїй діяльності високі критерії і вимоги культури спілкування, в будь-якій ситуації прагнути зберегти витримку й особисту гідність.

Враховуючи встановлені під час перевірки порушення, відповідач прийшов до правомірного висновку про неодноразове порушення позивачем Правил професійної етики нотаріусів України та, як наслідок, прийняла рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Щодо правових підстав прийняття Наказу №451/6 Центральним міжрегіональним управліннням Міністерства юстиції України, то суд зазначає, що останній прийнято на виконання наказу Міністерства юстиції України від 19.04.2021 №1424/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 ».

В частині вимог про зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України, суд враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів та похідний характер вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 22.01.2021 (справа № 420/4262/19).

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених судом висновків в цілому, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.

Попередній документ

109682820

Наступний документ

109682822

Інформація про рішення:

№ рішення:	109682821
№ справи:	320/6270/21
Дата рішення:	21.03.2023
Дата публікації:	23.03.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; нотаріату

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (21.03.2023)
Дата надходження:	26.05.2021
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії

Учасники справи:

суддя-доповідач:

КОЛЕСНІКОВА І С

3-я особа:

Державне підприємство "Національні інформаційні системи"

відповідач (боржник):

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату

Міністерство юстиції України

Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м.Київ

позивач (заявник):

Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна

представник позивача:

Скирда Владислав Євгенович