ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.03.2023Справа № 910/12606/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання П'янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/12606/22
за позовом іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (ідентифікаційний код: 32265502; вул. Промислова, буд. 1/154, м. Житомир, 10025)
до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ідентифікаційний код: 36483471, вул. В. Васильківська, 45, м. Київ, 03150)
про стягнення заборгованості ,
за участю представників:
позивача: Камінський А.Ф. (самопредставництво);
відповідача: Півак О.А. (довіреність від 21.12.2022).
Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 1 360 580,72 грн та 226 530,84 грн пені за договором поставки від 17.05.2021 №17/052021 [далі - Договір] (з протоколом узгодження розбіжностей). За прострочення грошового зобов'язання пред'явлено до стягнення - 102 92,80 грн 3% річних та 54 655,62 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач просив визнати недійсною Додаткову угоду від 17.05.2021 про внесення змін у п.3.5 Договору № 17/05/2021 від 17.05.2021.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав обов'язок з оплати отриманого товару.
Графік погашення заборгованості від 22.02.2022 не реалізований. Претензія від 29.08.2022 залишена без реагування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/12606/22; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.12.2022.
20.12.2022 позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій Підприємство просило суд стягнути: 1 322 387,50 грн боргу; 327 122,54 грн пені; 16 328,30 грн 3% річних та 98 432,30 грн інфляційних втрат. Також, позивач просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 17.05.2021 до Договору.
У підготовчому засіданні 20.12.2022 було оголошено перерву до 24.01.2023.
22.12.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву.
28.12.2022 позивач подав суду відповідь на відзив.
03.01.2023 позивач подав суду заперечення на відповідь на відзив.
10.01.2023 позивач подав суду клопотання про долучення доказів до справи.
24.01.2023 відповідач подав суду клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.
10.01.2023 позивач подав суду клопотання про долучення доказів до справи.
У підготовчому засіданні 24.01.2023 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.02.2023.
20.02.2023 позивач подав суду клопотання про долучення доказів.
21.02.2023 відповідач подав суду пояснення.
21.02.2023 судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 повідомлено сторони про призначення судового засідання на 16.03.2023.
16.03.2023 позивач подав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди від 17.05.2021 до Договору.
16.03.2023 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи та поновлення строку на подання доказу, у задоволенні якого судом відмовлено на підставі статей 13, 14, 80, 91 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 16.03.2023 було оголошено перерву до 21.03.2023.
Крім того, позивач просив визнати недійсною Додаткову угоду від 17.05.2021 про внесення змін у п.3.5 Договору № 17/05/2021 від 17.05.2021.
21.03.2023 відмову від позовної вимоги визнати недійсною Додаткову угоду від 17.05.2021 про внесення змін у п.3.5 Договору № 17/05/2021 від 17.05.2021 прийнято.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.
Суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 21.03.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.05.2021 Товариством (покупець) і Підприємством (постачальник) укладено Договір з протоколом розбіжностей, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товари народного споживання (прасувальні дошки, чохли, сушарки, драбини), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах визначених Договором (пункт 1.1 Договору);
- постачальник протягом семи календарних днів з моменту затвердження заявки Покупця здійснює безпосередню поставку відповідно до документів і розпорядження покупця (пункт 2.3 Договору);
- покупець оплачує кожну партію товару роздрібному споживачу, але в кожному разі не раніше отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в пункті 2.9 Договору. Форма оплати - безготівковий рахунок (пункт 3.5 Договору у редакції додаткової угоди від 17.05.2021);
- постачальник гарантує поставити товар 12.01.2022. За погодженням з покупцем товар може бути поставлений раніше (пункт 2.2 Договору);
- право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання відвантажувальних накладних (видаткових накладних, ТТН) покупцем. До моменту підписання покупцем відвантажувальних документів на товар, всі ризики, пов'язані з пошкодженням або втратою товару несе постачальник (пункт 2.8 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє до 31.12.2022 (пункт 9.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку вказаний правочин не оспорено та не визнано недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено товар, що підтверджується такими видатковими накладними:
- від 12.11.2021 №4407 на суму 623 668,86 грн;
- від 02.12.2021 №4710 на суму 136 535,88 грн;
- від 13.12.2021 №4873 на суму 387 905,76 грн
- від 28.12.2021 №5110 на суму 64 173,60 грн;
- від 13.01.2022 №113 на суму 239 486,46 грн;
- від 31.01.2022 №414 на суму 108 901,98 грн;
- від 09.02.2022 №531 на суму 91 164,96 грн;
- від 09.06.2022 №1048 на суму 74 885,70 грн;
- від 29.07.2022 №1372 на суму 61 806,78 грн.
Вказані накладні підписані повноважними представниками та скріплені печатками без зауважень.
У свою чергу, відповідач частково оплатив отриманий товар внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 322 387,50 грн.
Товариство надало Підприємству графік погашення заборгованості від 22.02.2022, водночас відповідач не сплачував заборгованість у визначені ним строки.
Позивач звертався до відповідача з претензією, яка була залишена без відповіді та реагування.
Також, сторонами 27.10.2022 було оформлено та підписано і скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого Товариство визнало заборгованість у розмірі 1 422 387,50 грн.
Станом на день подання заяви про збільшення позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 322 387,50 грн.
Однак 10.02.2023 відповідач перерахував на рахунок позивача 20 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.02.2023 №003767110.
Таким чином, відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 20 000 грн основного боргу слід закрити.
Що ж до стягнення основного боргу у розмірі 1 302 387,50 грн, то слід зазначити таке.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Товариство, зокрема, посилалося на настання форс-мажорних обставин, знищення складів, на яких перебував товар, окупацію деяких магазинів відповідача.
Разом з тим, товар за накладними було передано за період з 12.11.2021 по 29.07.2022, тобто більшість товару передана до початку повномасштабного вторгнення і доказів того, що саме цей товар не було реалізовано до 24.02.2022 суду не подано.
Крім того, в силу приписів пункту 2.8 Договору Товариство несе всі ризики за втрату отриманого ним товару.
Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 1 302 387,50 грн підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач заявив до стягнення 98 432,30 грн втрат від інфляції, 16 328,30 грн 3 % річних і 327 122,54 грн пені.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.
Що ж до стягнення пені, то слід зазначити таке.
Позивачем визначено період нарахування пені з 27.10.2022 по 20.12.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення.
Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, але не більш 20 % від вартості поставленої партії товару.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Водночас, у пункті 7.6 Договору вказано, що сторони не несуть відповідальності, у разі настання форс-мажорних обставин.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває і на даний момент.
Вказана обставина є загальновідомою та не потребує доказування.
У даному випадку суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19 такого змісту:
- єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»;
- разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.
Дійсно відповідачем не подано відповідний сертифікат про настання форс-мажору саме стосовно Договору, однак, визначені Товариством обставини як форс-мажор є загальновідомими та не потребують доказування.
Крім того, відповідач подав суду низки сертифікатів, які підтверджують настання форс-мажорних обставин, зокрема, стосовно оренди магазинів.
Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В силу приписів частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 24.02.2022. Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком.
На офіційному сайті Торгово-промислова палата України вказано повідомлення такого змісту:
«З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується».
Отже, у даному конкретному випадку відсутні підстави для стягнення пені.
Що ж до решти доводів і тверджень сторін, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 130, 231, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі в частині стягнення 20 000 грн основного боргу закрити.
2. Позов іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» задовольнити частково.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ідентифікаційний код: 36483471, вул. В. Васильківська, 45, м. Київ, 03150) на користь іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (ідентифікаційний код: 32265502; вул. Промислова, буд. 1/154, м. Житомир, 10025): 1 302 387 (один мільйон триста дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 50 коп. боргу; 16 328 (шістнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн 30 коп. 3 % річних; 98 432 (дев'яносто вісім тисяч чотириста тридцять дві) грн 30 коп. інфляційних втрат і 21 257 (двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят сім) грн 22 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.03.2023.
Суддя Ігор Курдельчук