Справа № 159/4385/22 Провадження №11-кп/802/245/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.4 ст.185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
16 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
особи, щодо якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_7 ,
законного представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030550000723 від 19.08.2022 року, за апеляційними скаргами прокурора Ковельської окружної прокуратури - прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 року визнано доведеним, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, із середньою спеціальною освітою, пенсіонер, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, перебуваючи у стані неосудності, вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 24.08.2022 року, на майно - планшет марки Samsung Galaxy» сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 .
Речовий доказ: планшет марки Samsung Galaxy» сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , який зберігається у камері схову речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, повернуто власнику - ОСОБА_11 .
Згідно ухвали суду, ОСОБА_7 о 10 годині 09 хвилин 16.08.2022 року в умовах воєнного стану, що діє на підставі Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 року, перебуваючи у магазині «Комп'ютерний всесвіт» за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою збагачення, шляхом вільного доступу, з полиці вітрини магазину таємно викрав планшет марки «Samsung Galaxy» сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , вартістю 4130 гривень, чим спричинив підприємцю ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму; викраденим майном розпорядився на власний розсуд (а.с.86-87).
У поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію суспільно небезпечного діяння ОСОБА_7 , щодо якого вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, зазначає, що апеляційна скарга подається у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (п.п.3, 4 ч.1 ст.409 КПК України).
Місцевим судом не враховано, що осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст.19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
В той же час, судом установлено, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №249 від 03.10.2022 року ОСОБА_7 на момент скоєння інкримінованих йому дій, виявляв ознаки після травматичної деменції, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. У зв'язку із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст.24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину. Тому, висновки суду першої інстанції про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння у формі умислу, мотиву та мети не ґрунтується на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що беззаперечно є свідченням неправильного застосування такого закону.
Просить ухвалу змінити та виключити із мотивувальної частини ухвали суду посилання на визнання доведеним наявності умислу, мотиву і мети в діянні ОСОБА_7 при формулюванні обставин вчинення суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у стані неосудності. В решті ухвалу залишити без змін (а.с.92-95).
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконного та необгрунтованою. Вказує на те, що з даною ухвалою суду не згідні, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині невідповідності визначеного виду примусових заходів медичного характеру тяжкості вчиненого ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння через суворість. Вважає, що були усі підстави для застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Правильність кваліфікації суспільно небезпечного діяння вчиненого ОСОБА_7 не оскаржується.
Місцевим судом не було враховано, що ОСОБА_7 ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику, має місці соціальні зв'язки, сам видав працівникам поліції викрадений ним планшет, щиро розкаявся у вчиненому, критично ставиться до вчиненого ним суспільного небезпечного діяння, з першого дня досудового розслідування визнав свою провину та сприяв слідству. Вважає, що було призначено тяжкий вид примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_7 та є невідповідність визначеного виду примусових заходів медичного характеру тяжкості вчиненого ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння та особі яка вчинила дане діяння.
Просить скасувати ухвалу в частині застосованого виду заходу медичного характеру та ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (а.с.99-100).
В судове засідання не з'явилася потерпіла ОСОБА_11 , хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від неї на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з'явилися в судове засідання, не заперечували щодо продовження розгляду справи у відсутності потерпілої ОСОБА_11 .Її неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг; міркування прокурора, яка просила задовольнити їх апеляційну скаргу, а в задоволенні апеляційної скарги захисника відмовити за безпідставністю; думку ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_9 та його законного представника ОСОБА_8 ,які визнали доводи апеляційної скарги прокурора та не заперечували щодо її задоволення, свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задоволити; перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який відносно нього застосовано примусові заходи медичного характеру, обґрунтовано зроблений судом першої інстанції, що по суті в апеляційних скаргах не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України є правильною і також не оскаржується.
Що стосується твердження прокурора в апеляційній скарзі про виключення із мотивувальної частини ухвали суду посилання на визнання доведеним наявності умислу, мотиву і мети в діянні ОСОБА_7 при формулюванні обставин вчинення суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у стані неосудності, то вони є слушними та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, що ОСОБА_7 о 10 годині 09 хвилин 16.08.2022 року в умовах воєнного стану, що діє на підставі Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 року, перебуваючи у магазині «Комп'ютерний всесвіт» за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою збагачення, шляхом вільного доступу, з полиці вітрини магазину таємно викрав планшет марки «Samsung Galaxy» сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , вартістю 4130 гривень, чим спричинив підприємцю ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму.
Так, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Відповідно до ст.ст.23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі № 185/67/18, усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення. Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність. Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Разом з тим, особа може бути позбавлена здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Такий стан особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за визначеними у ч.2 ст.19 КК України критеріями визначає неосудність особи та виключає притягнення її до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №249 від 03.10.2022 року ОСОБА_7 в період інкримінованих йому дій, виявляв і виявляє на час дослідження, ознаки після травматичної деменції, що позбавляло його і позбавляє на час дослідження здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними. Вираженість емоційно-поведінкових розладів, повна некритичність під експертного, прогресуючий характер захворювання обумовлюють суспільну небезпечність ОСОБА_7 .
У зв'язку із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст.24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину.
Тому висновки суду першої інстанції про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння у формі умислу, мотиву та мети не ґрунтується на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що беззаперечно є свідченням неправильного застосування такого закону.
Таким чином апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу прокурора. При цьому виключає із мотивувальної частини ухвали суду посилання на визнання доведеним наявності умислу, мотиву і мети в діянні ОСОБА_7 при формулюванні обставин вчинення суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у стані неосудності, не скасовуючи, а змінюючи ухвалу суду.
Що стосується твердження захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 про наявність підстав застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, то вони є безпідставними та необгрунтованими.
На думку апеляційного суду суд першої інстанції зробив вірний висновок, що ОСОБА_7 потребує госпіталізації до психіатричного закладу, врахувавши при цьому висновок судово-психіатричної експертизи, психічний стан ОСОБА_7 , характер вчиненого ним суспільно небезпечного діяння та правильно застосував примусові заходи медичного характеру у вигляді лікування в психіатричній лікарні із звичайним наглядом.
Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи №249 від 03.10.2022 року в період інкримінованих дій, ОСОБА_7 виявляв і виявляє на час дослідження, ознаки після травматичної деменції. Зазначене психічне захворювання позбавляло його і позбавляє на час дослідження здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними. Вираженість емоційно-поведінкових розладів, повна некритичність під експертного, прогресуючий характер захворювання обумовлюють суспільну небезпечність ОСОБА_7 , у зв'язку із чим він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом (а.с.68-70).
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру, зокрема: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом
Згідно ч.2 ст.94 КК України надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги
Щодо виду примусового заходу медичного характеру, застосованого до ОСОБА_7 судом першої інстанції, то дане рішення було прийняте у відповідності до вимог ч.3 ст.94 КК України, згідно якої, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Колегія суддів погоджується із визначеним місцевим судом видом примусових заходів медичного характеру відповідного виду щодо ОСОБА_7 . Судом першої інстанції взято до уваги характер скоєного діяння, клінічну форму психічного захворювання особи, яка передбачає постійний прийом ліків, динаміку змін у поведінці ОСОБА_7 , визначену ступінь суспільної небезпечності, а також погіршення стану здоров'я, ухилення від прийму ліків в домашніх умовах, поведінку ОСОБА_7 під час розгляду справи, яка свідчить про небажання добровільно проходити курс стаціонарного лікування.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду в частині застосування примусового заходу у виді госпіталізації до медичного закладу з надання психіатричної допомоги із звичним наглядом є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Ковельської окружної прокуратури - прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити із мотивувальної частини ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року посилання на визнання доведеним наявності умислу, мотиву і мети в діянні ОСОБА_7 при формулюванні обставин вчинення суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у стані неосудності.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: