Справа № 758/9807/21
Категорія 36
(ЗАОЧНЕ)
01 березня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,-
У липні 2021 року позивач ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з нього на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 13986,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 квітня 2018 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ТОВ «Епсілон-інвест» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №28-2803-18-00026, за яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 09 квітня 2019 року близько 13 год. 11 хв. в с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована в АТ «ПРОСТО-страхування» за полісом № АМ6747549, та транспортного засобу марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , який в результаті ДТП отримав механічні пошкодження. На підставі розрахунку суми страхового відшкодування АТ «ПРОСТО-страхування» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 59912,75 грн. Проте згідно рахунків наданих ТОВ «Саміт Моторз Україна» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу склала 73899,05 грн., тому залишкова сума відшкодування, у розмірі 13986,30 грн. (різниця між сумою страхового відшкодування у розмірі 73899,05 грн. та частковою виплатою АТ «ПРОСТО-страхування» у розмірі 59912,75 грн.), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2021 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою судді від 01 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, відповідачу надано строк для подачі відзиву, а позивачу відповіді на відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 квітня 2018 року між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ТОВ «Епсілон-інвест» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №28-2803-18-00026, за яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
09 квітня 2019 року близько 13 год. 11 хв. в с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .
Зазначені обставини та вина відповідача підтверджена постановою Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 06 травня 2019 року у справі № 369/5403/19, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення.
Постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили.
У відповідності до ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
10 квітня 2019 року генеральний директор ТОВ «Епсілон-інвест» Єремілов С.Ф. подав до ПрАТ «СК «Українська страхова група» заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 10 квітня 2019 року зафіксовано назву деталей та опис пошкоджень автомобіля марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно розрахунку-фактури №СМУ00010863 від 14 квітня 2019 року, виданого ТОВ «Саміт Моторз Україна», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 71743,45 грн., що також підтверджується звітом № ДККА-65422 від 15 квітня 2019 року та ремонтною калькуляцією.
Крім того, відповідно до розрахунку-фактури № СМУ00014685 від 17 травня 2019 року, виданого ТОВ «Саміт Моторз Україна», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 2155,60 грн., що також підтверджується ремонтною калькуляцією від 20 травня 2019 року.
Приватним акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» було складено страхові акти № ДККА-65422 від 19 квітня 2019 року та № ДККА-65422/1 від 21 травня 2019 року, якими визначено суму страхового відшкодування, що підлягає до виплати ТОВ «Саміт Моторз Україна», у загальному розмірі 73899,05 грн., а саме: за страховим актом № ДККА-65422 - 71743,45 грн. та за страховим актом № ДККА-65422/1 - 2155,60 грн.
Вказану суму страхового відшкодування ПрАТ «СК «Українська страхова група» було перераховано ТОВ «Саміт Моторз Україна», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 9718 від 19 квітня 2019 року на суму 71743,45 грн. та № 12327 від 21 травня 2019 року на суму 2155,60 грн.
Встановлено також, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов'язкового страхування № АМ6747549 в АТ «ПРОСТО-страхування».
З метою компенсації страхового відшкодування представник ПрАТ «СК «Українська страхова група» Шаталова Т.В. 17 серпня 2019 року звернулася до АТ «ПРОСТО-страхування» із заявою на виплату страхового відшкодування в результаті ДТП, що мала місце 09 квітня 2019 року з участю ТЗ «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 та «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 73899,05 грн.
У відповідь на заяву АТ «ПРОСТО-страхування» перерахувало позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 59912,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15137 від 28 серпня 2019 року.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі. До збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування.
Згідно з положеннями п. 22.1. ст. 22 Закону №1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, Законом покладається обов'язок страховика по відшкодуванню шкоди третім особам у межах обумовлених сум страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 29 Закону №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, страховик несе відповідальність в межах ліміту з вирахуванням франшизи та значення коефіцієнте фізичного зносу.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, межах фактичних виплат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
В даному випадку позивач здійснював виплату страхового відшкодування на підставі умов договору добровільного страхування.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-69ІЦСІ5 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фактичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими вії страхового відшкодування (страхової виплати)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 17 лютого 2020 року по справі № 648/4308/16-ц.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин стороною відповідача до суду не надано.
При цьому судом враховується, що згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Із урахуванням встановлених вище обставин справи, суд вважає доведеними твердження позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, та вбачає достатність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 13986,30 грн., що становить різницю між сумою страхового відшкодування у розмірі 73899,05 грн. та частковою виплатою, здійсненою АТ «ПРОСТО-страхування», у розмірі 59912,75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 47546 від 22 червня 2021 року.
З огляду на наведене, вказана сума судового збору з відповідача на користь позивача підлягає стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» суму страхового відшкодування у розмірі 13 986 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524;
- відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О. О. Ковбасюк