печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34510/22-ц
Категорія 17
15 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Литвинової І. В.,
за участі секретаря судових засідань Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території у розмірі - 38 960, 00 грн, інфляційних втрат - 6 780, 44 грн, 3 % річних - 1 645, 70 грн, пені - 2 056, 27 грн, судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що відповідачу на праві приватної власності належать машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 (автопаркінг). Після введення автопаркінгу в експлуатацію, його було прийнято на обслуговування ТОВ «Автопаркінг-Сервіс». 03 листопада 2016 року сторонами укладено договір № 03-11-28,28А-2/ЛУ7Б про надання послуг по утриманню будівлі і споруд, у тому числі машиномісця у підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , послуг по забезпеченню пропускного режиму (у тому числі з використанням систем контролю та управління доступом) до паркінгу, та здійснення функцій управління. Згідно з укладеним договором, власник зобов'язується виконувати умови договору належним чином та оплачувати послуги у порядку та на умовах, визначених договором.
Проте, відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати за послуги за утримання автостоянки, у зв'язку з чим виникла заборгованість за спожиті згідно з договором послуги. Також позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції.
Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
30 листопада 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
07 грудня 2022 року надано відповідь щодо адреси реєстрації місця проживання відповідача на запит суду, скерованого згідно з частиною шостою статті 187 ЦПК України /а. с. 25-27/.
13 грудня 2022 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін /а. с. 28-29/.
15 березня 2023 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, не заперечує проти постановлення заочного рішення.
У судове засідання представник позивача не з'явився, враховуючи подану заяву від 15 березня 2023 року, відповідач та / або її представники не з'явилася у судове засідання, про яке повідомлялася належним чином, окрім вищевказаних, заяви по суті та / або з процесуальних питань до суду не надходили.
На підставі частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень позивача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є власником машиномісць № НОМЕР_1 , НОМЕР_2, площею 23, 50 кв м і 19, 30 кв м, які розташовані у підземній автостоянці по АДРЕСА_1 , згідно із свідоцтвами про право власності від 15 жовтня 2010 року, виданого на підставі наказів Головного управління житлового забезпечення від 15 жовтня 2010 року № 1359-С/НП від 11 жовтня 2010 року /а. с. 12, 13, 14, 15/.
03 листопада 2016 року сторонами укладено договір № 03-11-28,28-А-2/ЛУ7Б про надання послуг по утриманню будівлі і споруд, у тому числі машиномісця у підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , послуг по забезпеченню пропускного режиму (у тому числі з використанням систем контролю та управління доступом) до паркінгу, та здійснення функцій управління. Згідно з укладеним договором, власник зобов'язується виконувати умови договору належним чином та оплачувати послуги у порядку та на умовах, визначених договором. Згідно з пунктом 4.8 договору, розмір щомісячної плати за надання послуг (частка власника у витратах) на дату укладення цього договору становить 340, 00 грн, а за два місця 680, 00 грн /а. с. 6/.
Відповідно до пункту 5.3 договору, у випадку порушення зобов'язання щодо внесення платежів у строки та у розмірі, передбаченому договором, власник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання до дати повного погашення заборгованості. У випадку прострочення виконання зобов'язання щодо внесення платежів у строки та в розмірі, передбаченому договором, більше, ніж на 3 місяці. Власник, крім пені (додатково), сплачує виконавцю штраф у розмірі 10 % від простроченої суми за кожен місяць прострочення платежу.
01 липня 2021 року додатковою угодою до договору № 03-11-28,28-А-2/ЛУ7Б від 03 листопада 2016 року доповнено розділ 4 договору, згідно з чим, з 01 липня 2021 року розмір щомісячної плати за надання послуг (частка власника у витратах) становить 770, 00 грн за обслуговування одного машиномісця. Разом за два машиномісця становить 1 540, 00 грн /а. с. 7/.
Починаючи з 01 листопада 2019 року по 01 листопада 2022 року відповідач не сплачує за надані послуги по утриманню паркомісць № НОМЕР_3, через що утворилася заборгованість у розмірі 38 960, 00 грн.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.
Зміст договору, відповідно до частини першої ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, та обставина, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, знайшла своє підтвердження, тому вимоги позивача про сплату заборгованості у розмірі 38 960, 00 грн, інфляційних втрат - 6 780, 44 грн, 3 % річних - 1 645, 70 грн, пені - 2 056, 27 грн, доказані, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви стороною позивача сплачено судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 322, 360, 627-629, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс» (вул. А. Ахматової, буд. 3, м. Київ, 02095, код ЄДРПОУ 36628351) суму заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території у розмірі - 38 960, 00 грн, інфляційних втрат - 6 780, 44 грн, 3 % річних - 1 645, 70 грн, пені - 2 056, 27 грн, судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова