печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1584/21-ц
14 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
за участі представників позивача ОСОБА_4. і ОСОБА_1 , представника відповідача Солдатенка А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, датовану 20 вересня 2022 року, стягнути з відповідача суму пені у розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення зобов'язання по день фактичного виконання зобов'язання, але не більше 10 % суми переказу, що складає 37 999, 60 грн, і судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову вказано, що 22 червня 2015 року на підставі укладеного між АТ «Ощадбанк» та позивачем договором про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжних карток, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 у ТВБВ 10004/0149 філії Донецького обласного управління відповідача. Відкриття рахунку було обумовлено необхідністю отримання позивачем оплати за виконану роботу від ТОВ «Синтоп». У серпні 2015 року на зазначений рахунок від ТОВ «Синтоп» надійшли грошові кошти у розмірі 379 996, 00 грн, однак 25 серпня 2015 року, згідно із листом Управління фінансового моніторингу Ощадбанку № 40/1-14/449-8991, були зупинені всі видаткові операції по рахунку позивача, а 09 вересня 2015 року Державна служба фінансового моніторингу України своїм рішенням також зупинила всі фінансові операції по рахунку і передала матеріали до правоохоронних органів.
Наприкінці вересня 2015 року ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на кошти на рахунку позивача у межах кримінального провадження.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року у справі № 761/32089/18, який набрав законної сили, скасовано арешт усіх без виключення грошових коштів, що знаходилися на рахунку позивача, відкритому у філії ТВБВ 10004/0149.
02 жовтня 2018 року позивач через представника звернувся до Донецького обласного управління Ощадбанку із заявою про здійснення безготівкового переказу коштів на ім'я третьої особи, на що листом АТ «Ощадбанк» від 19 жовтня 2018 року отримав відмову з посиланням на те, що банком проведено оцінку ризиків за операціями, оскільки контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму, банк змушений вжити всіх можливих заходів щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму.
29 липня 2019 року позивач повторно подав до філії відповідача заяву на безготівковий переказ коштів, у задоволенні якої листом банку від 06 серпня 2019 року відмовлено.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року, залишеним у цій частині без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року та постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, стягнуто з АТ «Ощадбанк» на його користь кошти у розмірі 379 996, 00 грн.
Лише після набрання законної сили рішенням суду банк виконав розпорядження представника позивача і 17 січня 2020 року здійснив безготівковий переказ грошових коштів за реквізитами, вказаними у заяві.
Таким чином, невиконання банком розпорядження клієнта з переказу коштів за заявою від 29 липня 2019 року свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також сплати пені за частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про переказ коштів до дня фактичної видачі.
Відповідач позов не визнав, у відзиві та поясненнях на позов представник зазначав, що заява представника позивача від 29 липня 2019 року не відповідала вимогам до розрахункового документа, оскільки заява складена самостійно від руки і заповнена представником клієнта, не містила всіх обов'язкових реквізитів касового документа. Крім цього, за пунктом 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року (із змінами та доповненнями), відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Відповідно до п. 2.5 глави 2 Інструкції № 22, якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 7 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції.
Зміст поданої представником позивача 29 липня 2019 року заяви про переказ вкладу свідчить, що вказана заява не містить зазначеного вище реквізиту «сума», а тому вказана заява не заповнена з дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ щодо реквізитів касового / розрахункового документа. Також представник зауважив, що між сторонами у справі виникли відносини договору банківського рахунку, у той час як представником позивача було подано заяву про переказ вкладу, у якій зазначено про необхідність перерахування всієї суми вкладу з процентами. Враховуючи відсутність в банку на рахунку № НОМЕР_1 будь-якого вкладу позивача, заява представника позивача про переказ вкладу взагалі не могла бути виконана. Викладене, на переконання представника відповідача, не могло призвести до порушення банком зобов'язань по договору банківського вкладу, які між сторонами відсутні, та не може бути підставою для нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання зобов'язання з переказу (повернення) відсутнього вкладу.
Представник відповідача стверджує, що переказ коштів відбувався 16 січня 2020 року за заявою від 16 січня 2020 року, котра відповідала вимогам, а не за заявою від 29 липня 2019 року, на рахунок позивача в іншій банківській установі. Що стосується пені, то вона більш ніж в 5 разів перевищує суму грошових кошті, які містились на рахунку позивача в АТ «Ощадбанк», що явно не відповідає принципам розумності та справедливості, і свідчить про намагання позивача збагатитись за рахунок іншої особи.
У своїх поясненнях на позов представник відповідача зауважив, що норми статті 625 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини, оскільки зобов'язання з переказу коштів не є грошовим, а відповідальність за його порушення передбачена умовами договору та спеціальним Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 470/493/17, від 07 квітня 2021 року № 569/8539/17. Що стосується стягнення з відповідача пені на підставі частини п'ятої ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», то норма цієї статті також не підлягає застосуванню, оскільки відповідальність за обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів застосовується згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умовами укладеного сторонами договору.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
14 січня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю Писанця В. А. та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
15 січня 2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі для розгляду у загальному порядку /а. с. 62/.
08 липня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті /а. с. 74/.
26 квітня 2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позов /а. с. 76-91/.
01 жовтня 2021 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 336 від 01 жовтня 2022 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, та 01 жовтня 2022 року передано судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом /а. с. 93, 94-96/.
Відповідно до положень абзацу другого частини дванадцятої статті 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
29 листопада 2021 року до суду засобами поштового зв'язку надійшли письмові пояснення представника відповідача /а. с. 98-104/.
22 вересня 2022 року представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог, а саме просила стягнути з відповідача суму пені у розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення зобов'язання по день фактичного виконання зобов'язання, але не більше 10 % суми переказу, що складає 37 999, 60 грн, і судові витрати покласти на відповідача /а. с. 122-135 «б»/.
11 жовтня 2022 року на електронну поштову скриньку суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення на заяву сторони позивача про зменшення позовних вимог, яка надійшла засобами поштового зв'язку до суду 03 листопада 2022 року /а. с. 138-141, 152-157/.
13 жовтня 2022 року суд, ухвалою постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутнього представника відповідача, внесеною до протоколу судового засідання, прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог /а. с. 142/.
Також 13 жовтня 2022 року суд ухвалою закрив підготовче провадження у справі і призначив до розгляду по суті /а. с. 143-144/.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали і просили задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у заявах по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.
Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
19 червня 2015 року АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір 2615764 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжних карток, за умовами пунктів 1.1.1, 1.1.2 якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 /а. с. 85-86/.
У серпні 2015 року на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я позивача, надійшли грошові кошти у розмірі 397 996, 00 грн.
25 серпня 2015 року листом № 40/1-14/449-8991 Управління фінансового моніторингу у АТ «Ощадбанк» зупинено всі видаткові операції за вказаним рахунком.
09 вересня 2015 року згідно з рішенням № 2218-РЗ/2015 Державної служби фінансового моніторингу України також зупинено всі фінансові операції за вказаним рахунком і передано матеріали до правоохоронних органів.
У межах кримінального провадження ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва на грошові кошти позивача на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 у АТ «Ощадбанк», накладено арешт.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року у справі № 761/32089/18, який набрав законної сили, ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 14, частиною другою статті 258-5 КК України, а також вирішено долю речових доказів, у тому числі скасовано арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року на грошові кошти у сумі 379 996, 00 грн, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 в АТ Ощадбанк, у частині зупинення видаткових операцій по зазначеному рахунку.
02 жовтня 2018 року представник ОСОБА_2 звернулася до філії № ТВБВ 10004/0149 філії Донецького обласного управління відповідача - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою, в якій просила повідомити, чи може вона на підставі наданих довіреностей замовити основну на ім'я власника рахунку та додаткову на її ім'я картки, отримати готівкові кошти через касу банку, а також здійснити безготівковий переказ коштів на ім'я третьої особи.
У відповідь на вказану заяву АТ «Ощадбанк» листом від 04 жовтня 2018 року попросив надати банку: документи на підтвердження трудових відносин з ТОВ «Синтоп» (копію трудової книжки, копії наказів про призначення на посаду та звільнення з посади, копію трудового договору тощо); довідку форми № 1ДФ з органів фіскальної служби; інформацію (персоніфікацію) з органів ПФ України, а листом від 19 жовтня 2018 року повідомив, що проведено оцінку ризиків за операціями, які повірений має намір здійснити, враховуючи той факт, що рахунки, право розпоряджатись якими надано їх власниками відповідно до нотаріально засвідчених довіреностей, не обслуговувалися більше 3-х років (відсутній рух коштів), а також те, що контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму (в рамках якої, у тому числі, мали місце обмеження), банк змушений вжити всіх можливих заходів, щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму. У зв'язку з цим виникла необхідність у проведенні уточнення інформації щодо ідентифікації, верифікації та вивчення зазначених фізичних осіб шляхом особистого їх звернення до установи банку.
29 липня 2019 року представник ОСОБА_2 повторно подала до філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заяву про здійснення безготівкового переказу коштів з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» /а. с. /.
06 серпня 2019 року АТ «Ощадбанк» надало відповідь, що розрахунково-касове обслуговування рахунку буде проведено після надання до банку всіх документів/відомостей, що вимагаються банком, та після особистої явки власників рахунків до установ банку для проведення верифікації і уточнення інформації про клієнта, оскільки частково надана інформація клієнтів є сумнівною і потребує уточнення, що зазначалося у листі банку від 25 січня 2019 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 757/30819/19-ц стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 379 996, 00 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , інфляційні втрати у розмірі 28 163, 42 грн, 3 % річних у розмірі 7 714, 44 грн, пеню у розмірі 3 % за кожний день прострочення у розмірі 2 815 770, 36 грн /а. с. 16-23/.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені, нарахованої на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», відмовлено у задоволенні вимог позову у цій частині. В іншій частині вимог - рішення залишено без змін /а. с. 24-31/.
Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін /а. с. 32-51/.
17 січня 2020 року АТ «Ощадбанк» здійснив безготівковий переказ грошових коштів ОСОБА_2 у розмірі 379 996, 00 грн з рахунку в № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» /а. с. 87, 88/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Судом установлено, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між сторонами 19 червня 2015 року договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку і пов'язані із відмовою банку здійснити безготівковий переказ грошових коштів на рахунок в іншій банківській установі.
Спеціальним законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів та встановлює відповідальність суб'єктів переказу, є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що вказано у його преамбулі.
Відповідно до п.1.24 ст. 1 цього Закону переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статі 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Споживач фінансових послуг - це фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (пункт 7-1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Пунктами 32.1 та 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк, що обслуговує платника (отримувача), несе перед ним відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0, 1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Такі ж положення щодо розміру відповідальності банку за порушення строків переказу містять Правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), які згідно з пунктом 4.2 укладеного між сторонами договору банківського рахунку є його невід'ємною частиною.
Відповідно до Правил здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (чинних на час виникнення спірних правовідносин) Особлива частина, розділ ХХ «Умови договору банківського рахунку», глава 12 «Відповідальність сторін», пункт 12.4 - за несвоєчасне (пізніше наступного банківського дня після отримання розрахункового документа) або помилкове з вини банку здійснення переказу коштів з карткового рахунку, за несвоєчасне зарахування на картковий рахунок суми, яка переказана клієнту, банк сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 процента від суми відповідного переказу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 процентів суми переказу.
З урахуванням наведених норм, якими передбачено правовий механізм та вид відповідальності у разі порушень прав контрагента за договором банківського рахунку, виходячи з правової природи укладеного між сторонами договору і умови, які становлять його зміст, банком допущено порушення умов договору, що є підставами для відповідальності відповідача за обмеження прав позивача щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів, яка має застосовуватись згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та з урахуванням умов укладеного між сторонами договору.
Відповідно до укладеного сторонами договору (договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки), зобов'язання АТ «Ощадбанк» полягає у виконанні банком доручення про перерахування коштів, які надходять клієнту. Так, відповідне зобов'язання не полягає у передачі позивачу власного майна банку, зокрема належних йому грошових коштів, оскільки його змістом є виконання доручення щодо зарахування майна - грошових коштів, які належать клієнту і знаходяться у його вільному розпорядженні на його поточному рахунку.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором банківського рахунку щодо переказу коштів згідно із заявою представника позивача від 29 липня 2019 року за дорученням позивача банк зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10 % від суми переказу відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Встановивши, що пеня за один рік (0, 1 % від суми переказу за кожен день становить 379, 99 грн х 365 днів) значно перевищує 10 % суми переказу, тому стягненню підлягає максимально встановлений законом та договором розмір пені у сумі 37 999, 60 грн, що складає 10 % від суми затриманого переказу.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 3 799, 90 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід Держави.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 509, 1066, 1074 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення зобов'язання по день фактичного виконання зобов'язання, але не більше 10 % від суми переказу, що складає 37 999, 60 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в дохід Держави судовий збір у розмірі 3 799, 90 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 березня 2023 року.
Суддя І. В. Литвинова