Справа №760/14187/21
1-кп/760/1705/23
Про продовження строку тримання під вартою
(повний текст)
15 березня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100090000086 від 13.01.2021 клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 березня 2023 р. включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Прокурор подала клопотання, в якому просила продовжити термін перебування під вартою обвинуваченому, мотивуючи це наявністю ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, того що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказала, що існує ризик втечі обвинуваченого, оскільки він не має постійного місця проживання в м. Києві, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому існує ризик вчинення нового злочину.
Обвинувачений та його захисник проти думки прокурора заперечували.
Захисник вказав, що запобіжний захід не є мірою покарання, а тому його застосування не може бути виправданим, оскільки інший запобіжний захід, що не пов'язаний із триманням під вартою, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений подав суду письмові заперечення проти клопотання прокурора, вказав, що бажає брати участь у воєнних діях в складі Збройних сил України. Вказав, що ВЛК постановила, що він повністю відповідає вимогам для проходження військової служби в умовах воєнного стану, а тому вважає, що щодо нього треба скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачують ОСОБА_5 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до наступних висновків.
Судом враховано тяжкість та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, його вік.
На той факт, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення вказує те, що ОСОБА_5 не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані із насильством. Кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується є тяжким. Обвинувачений розуміє, що йому може загрожувати реальний термін покарання, у разі доведеності його вини, тому останній може переховуватись від суду для уникнення кримінальної відповідальності.
На той факт, що обвинувачений може переховуватись від суду вказує те, що ОСОБА_5 не має постійного місця проживання в м. Києві, будь-яких доказів, щоб підтверджували його місце проживання та сімейний стан суду не надав, дітей не має, постійного доходу не має. Будинок, в якому мешкав ОСОБА_5 , є таким, що згорів та був в непридатному для проживання стані. Факт наявності цивільної дружини сам по собі не може гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатню високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому, відсутність постійного місця проживання, роботи, сталих сімейних зв'язків та способу життя, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.
При вирішенні питання щодо зміни виду запобіжного заходу у зв'язку із висловленим бажанням обвинуваченого боронити незалежність України від збройної агресії РФ до уваги береться стаж військової служби, бойовий досвід та заслуги перед державою, а також тяжкість кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому.
Так, обвинувачений стверджував, що має військове звання лейтенант запасу, своєї військово-облікової спеціальності не пам'ятає, досвіду бойових дій та особливих заслуг перед державою не має.
Враховуючи, що бойовий досвід та заслуги перед державою у обвинуваченого ОСОБА_5 відсутні, лише бажання обвинуваченого звільнитись з-під варти не може бути підставою для зміни йому виду запобіжного заходу. Крім того, обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який призвів до смерті людини.
Крім того, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_5 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , можливість переховуватись від суду, а тому вважає, що альтернативні запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики та має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові. Враховуючи те, що судовий розгляд триває достатньо довго з об'єктивних причин, ризики із минулих судових засідань залишаються ті самі, оскільки процесуальна стадія не змінюється. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.
Дані обставини, на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, на думку суду до обвинуваченого ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із ізоляцією від суспільства.
Виходячи із зазначеного, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали до 13 травня 2023 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 20 березня 2023 р. о 14.40
Суддя ОСОБА_1