Справа № 320/14964/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
20 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області № 12/85 від 26.08.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 гектара на території Гатненської територіальної громади;
- зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 гектара на території Гатненської територіальної громади, згідно клопотання 22.07.2021 (вх. №2291 від 27.07.2021).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача від 26.08.2021 року №12/85 є протиправним та необґрунтованим, посилаючись на те, що зазначена у спірному рішенні підстава для відмови у задоволенні клопотання має суто інформаційний характер без вказівки на конкретний документ і норму чинного законодавства, які давали б підстави органу місцевого самоврядування для прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Відстрочено виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Не погодившись з рішенням суду, Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що, згідно даних містобудівної документації с. Віто-Поштова, вказана у клопотанні позивача земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту. При цьому, апелянт зазначає, що усі землі та земельні ділянки за межами населених пунктів перейшли в комунальну власність із моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», тобто, з 27.05.2021 року. Також, апелянт вказує, що Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області розпочала роботу з розробки комплексного плану територій.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 16 березня 2023 року.
Від позивача 23.02.2023 року до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що ним виконано усі визначені законом умови для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що встановлено судом першої інстанції. Також просить суд апеляційної інстанції стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000, 00 грн.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача - адвокат О.В.Дубовий звернувся до Гатненської сільської ради з клопотанням №2291 від 27.07.2021 року, в якому просив надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 га на території Гатненської територіальної громади.
До вказаного клопотання додано графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001258 від 15.01.2020.
Однак, рішенням Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 26.08.2021року №12/85 позивачу відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 га, яка розташована на території Гатненської територіальної громади Фастівського району Київської області, у зв'язку з невідповідністю місця розташування бажаної земельної ділянки містобудівній документації.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
У силу вимог статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За приписами ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом положень п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути у місячний строк.
В силу вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 26.08.2021 року №12/85 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 га, яка розташована на території Гатненської територіальної громади Фастівського району Київської області, з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам містобудівної документації.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у свої постановах, зокрема, від 13.04.2022 у справі № 0640/4468/18, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 19.08.2021 у справі № 0640/3492/18, від 28.09.2021 у справі №462/4395/17, неодноразово наголошував на тому, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Матеріали справи свідчать, в оскаржуваному рішенні відповідача від 26 серпня 2021 року №12/85 в якості підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначено, що заявлена ініціатива суперечить містобудівній документації, що суперечить чинному законодавству, враховуючи висновок постійній комісії з питань земельних відносин, містобудування, архітектури, капітального будівництва, агропромислового комплексу, охорони навколишнього середовища та екології.
Водночас, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що, згідно даних містобудівної документації с. Віто-Поштова, вказана у клопотанні позивача земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту.
При цьому, апелянт зазначає, що усі землі та земельні ділянки за межами населених пунктів перейшли в комунальну власність із моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», тобто, з 27.05.2021 року.
Також, апелянт вказує, що Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області розпочала роботу з розробки комплексного плану територій, це підтверджує прийняте рішення від 10 лютого 2022 року № 19/30 «Про внесення змін в рішення 14 сесії Гатнеснької сільської ради 8 скликання від 04.11.2021 року № 14/52, в якому вирішили розробити комплексний план просторового розвитку територій Гатненської територіальної громади Фастівського району Київської області.
Отже, з вищевказаного вбачається, що відповідач не заперечує наявність у нього повноважень на розпорядження запитуваною земельною ділянкою, а лише зазначає про не розроблення містобудівної документації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність мотивована не «невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку», як це передбачено статтею 118 Земельного кодексу України, а відсутністю комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, який до теперішнього часу не розроблений.
Однак, вищевказана підстава для відмови не передбачена положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність розробленого комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади не може бути перешкодою для реалізації громадянами України їхнього права на отримання земельної ділянки у власність.
При цьому, матеріали справи свідчать, що Гатненською сільською радою Фастівського району Київської області під час розгляду даної справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт існування тих обставин, які були покладені відповідачем в якості підстави для прийняття спірного рішення надано не було.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, наявні підстави для визнання протиправним і скасування рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 26.08.2021 №12/85 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
Розглядаючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 гектара на території Гатненської територіальної громади, згідно клопотання від 22.07.2021 (вх. № 3314 від 27.07.2021), колегія суддів зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
При цьому, повноваження адміністративного суду визначені у статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У силу вимог частини четвертої цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Крім того, у постанові від 05 травня 2018 року у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зазначив, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У контексті обставин цієї справи, передумовою прийняття відповідачем рішення є не лише отримання заяви позивача, але й її розгляд.
Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи, що відповідач жодних дій щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач не вчинив, то належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2021 (вхідний №2291 від 28.07.2021) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 гектара на території Гатненської територіальної громади Київської області.
З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що Законом України від 24.03.2022 №2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Відповідно до пп. 5, 23 п. 27 «Перехідних положень» ЗК України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан. У зв'язку з цим у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду у зобов'язальній частині, а тому відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.
Також щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення з відповідача на користь позивача частини судових витрат на правову допомогу в розмірі 3400 грн., оскільки сума є максимально завищена і не є співмірною у даному випадку, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев'ятої 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським бюро «Олександра Дубового» 21.07.2021 укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого перелік, об'єм та вартість правової допомоги за цим Договором, визначається за згодою сторін в актах наданої правової допомоги, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами Договору.
Зі змісту акта наданої правової допомоги від 11.11.2021 вбачається, що розмір витрат на правову допомогу складається із:
1 700, 00 грн. - вартість послуг по наданню правової інформації, усних консультацій і роз'яснень з правових питань, щодо оскарження протиправного рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області №12/85 від 26.08.2021 року;
3 400, 00 грн. - вартість послуг по збору та підготовці позовних матеріалів, складання позовної заяви за позовом клієнта до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання протиправним рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області №12/85 від 26.08.2021 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з актом наданої правової допомоги від 11.11.2021, сторони погодили, що клієнт зобов'язаний сплатити вартість правової допомоги, що визначена в цьому акті, протягом шести місяців після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті.
Дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 4000, 00 грн.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, наявний в матеріалах справи акт щодо наданої правової допомоги не містить зазначення кількості часу, витраченого адвокатом на вчинення кожної з визначених послуг, що, у свою чергу, унеможливлює визначити обґрунтованість заявлених до відшкодування розмір понесених позивачем витрат.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу під час розгляду в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000 грн., колегія суддів зазначає, що наданий представником позивача разом із відзивом на апеляційну скаргу акт наданої правової допомоги від 17.02.2023 року також не містить зазначення кількості часу, витраченого адвокатом на вчинення кожної з визначених послуг, що, у свою чергу, унеможливлює визначити обґрунтованість заявлених до відшкодування розмір понесених позивачем витрат.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення судових витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області №12/85 від 26.08.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 гектара на території Гатненської територіальної громади.
Зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2021 року (вх.№2291 від 27.07.2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 гектара на території Гатненської територіальної громади.
Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов'язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (08160, Київська область, Фастівський район, с. Гатне, вул. Київська, буд.138, код ЄДРПОУ 39817550).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко