20 березня 2023 року № 320/11950/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Київській області, ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01 грудня 2019 року без обмеження її максимальним розміром у розмірі її фактичного нарахування;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без застосування обмеження максимальним розміром у розмірі її фактичного нарахування та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправне обмеження відповідачем максимального розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01 грудня 2019 року на підставі довідки щодо грошового забезпечення відповідно до судового рішення, оскільки новий порядок призначення та виплати пенсій не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія до набрання ним чинності, відповідно, до спірних відносин підлягають застосування норми Закону в редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та вказана редакція Закону звужує права в частині розміру нарахування пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На виконання ухвали від 02 січня 2023 року про залишення позовної заяви без руху позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року відкрито провадження у справі №320/11950/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження); запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено наслідки неподання відзиву.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується звітом про доставку від 12 січня 2023 року.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 27 січня 2023 року.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) 01 вересня 2011 року.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахунку пенсії за вислугу років від 01 червня 2022 року, розрахунку на доплату (виплату, утримання), протоколу за пенсійною справою від 09 серпня 2022 року пенсії ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з грудня 2019 року за рішенням суду, основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення (вислуга років 32) у розмірі з урахуванням індексації 22741,89 грн, підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру - 19340,00 грн.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 320/13513/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії згідно довідки від 07 травня 2021 року №37, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області, станом на 19 листопада 2019 року, та зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки від 07 травня 2021 року №37, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», з урахуванням виплачених сум.
Інформаційним запитом від 17 червня 2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області про здійснення перерахунку та виплати пенсії за рішенням суду у розмірі її фактичного нарахування.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 22 червня 2022 року №1000-0203-8/56073 на інформаційний запит позивача повідомлено про нарахування та виплату пенсії згідно чинного законодавства.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VIвнесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ(у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI(у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд вважає, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20, від 25 листопада 2022 року справа № 520/3668/17, від 08 листопада 2022 року справа №580/6636/21.
Тому дії ГУ ПФУ щодо виплати з 01 грудня 2019 року пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, з обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність), є протиправним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VIзі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
При цьому, суд не враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 554/8997/16-а, оскільки станом на дату прийняття рішення існує стала практика Верховного Суду у даній категорії справ та відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 застосуванню підлягає саме остання правова позиція Верховного Суду.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при здійсненні перерахунку та виплаті позивачу пенсії, підлягають задоволенню й похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію в повному розмірі, без обмеження максимальним розміром з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 грудня 2019 року та зобов'язання відповідача здійснити з 01 грудня 2019 року позивачу перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції про сплату від 27 грудня 2022 року №1085127974, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 грудня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 20.03.2023
Суддя Панченко Н.Д.