20 березня 2023 року Справа № 160/19849/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянув у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд полімер ЛТД” (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 74, кімн. 2-1) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень
29.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд полімер ЛТД” до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з метою оформлення товарів «полімери пропілену в первинних формах-поліпропілен марка Polypropylene HB 0356FR-22500кг за електронною митною декларацією товариством обрано основний метод - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену вартість товару, проте, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості.
Митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Позивач вважає, оскаржуване рішення протиправним, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 20 січня 2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно із ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
07 лютого 2023 року представник відповідача пода відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю (в тому числі, щодо повноти включення транспортної складової), основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору ( контракту) щодо товарів, які імпортують (вартість операції), неможливо застосувати відповідно до ч. 6 ст. 54 ст. 58 Митного кодексу України.
Також відомості щодо включення до ціни товару вартості навантажувальних робіт відсутні.
Вимога про компенсацію витрат на правничу допомогу є похідною від основної вимоги у цій адміністративній справі. До митниці надано рахунок на оплату правничої допомоги від 17.11.2022 року № 92, в якому зазначено суму 15 000,00 грн, а також платіжне доручення від 17.11.2022 року, де зазначена сума 20 000,00 грн, та відсутній детальний опис робіт та послуг, що не дає можливості упевнитись у обґрунтованості та співмірності наданих послуг.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (код ЄДРПОУ 31987126) 14.06.2002 року зареєстровано як юридичну особу.
06.08.2021 року між ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» та компанією «Balsa Gida Ins. Egt.Tem.Kuy.Elektr.Tic.ve San Ltd.Sti.» укладено контракт № 06-08/21 TR.
Відповідно до п. 1.1. контракту продавець зобов'язався передати у власність покупця, а Покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різних марок в кількості та асортименті згідно підписаних сторонами рахунків-пропозицій, які є невід'ємною частиною Контракту.
Згідно із п.3.2. контракту умови поставки зазначаються в відповідному рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за домовленістю сторін, (згідно правилам ИНКОТЕРМС 2000).
Відповідно до проформи-інвойсу BLS2022000000099 від 02.08.2022 року була погоджена умова поставки FCA KOCAELI. Також така умова поставки була зазначена в інвойсах: BLS2022000000099-1 від 05.08.2022 року; BLS2022000000099-2 від 05.08.2022 року; BLS2022000000099-3. від 05.08.2022 року.
Згідно із п.4.1 договору від 12.07.2022 №12072022, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід'ємною частино договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду експедитора.
ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» з метою митного оформлення товарів «Полімери пропілену в первинних формах-поліпропілен марка Polypropylene НВ 0356FR - 22500кг. Тип полімерізації: гомополімер, з вмістом мономерних ланок пропілену 99,9%. Без хімічної модифікації. Застосовується для виробництва волокон, мішків» (далі - товари) подало до Дніпровської митниці електронні митні декларації: №UA110130.2022.013556.001 від 16.08.2022 року; №UA110130.2022.013557.001 від 16.08.2022 року; №UA110130.2022.013558.001 від 16.08.2022 року.
На підтвердження факту поставки на умовах FCA KOCAELI товариство подало наступні документи:
- заявкою на перевезення 03/08-4 від 03.08.2022 року з виправленнями;
- рахунком-фактурою 15/08-6 від 15.08.2022 року з виправленнями;
- довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-6 від 15.08.2022 з виправленнями;
- ЦМР б/н від 06.08.2022 року з виправленнями; рахунком-фактурою 15/08-5 від 15.08.2022 року з виправленнями;
- довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08- 5 від 15.08.2022року;
- ЦМР 962763 від 06.08.2022 року з виправленнями;
- рахунком-фактурою 15/08-7 від 15.08.2022 року з виправленнями;
- довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-7 від 15.08.2022 з виправленнями.
Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» обрало основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема зовнішньоекономічний договір купівлі- продажу, проформи-інфойсти, інвойсти, ЦМР, біржеві котировки, висновок ТПП, експортні митні декларації, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати, рахунки на транспортні витрати, сертифікати про походження товару та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації.
Митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій у спосіб оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року митниця зазначила однакові підстави для невизнання митної вартості товарів та їх коригуванні.
У спірних рішеннях про коригування митної вартості UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року додатково зазначено підставу відмови: «не надано перекладу документів українською мовою, а саме: інвойс, рахунок -проформа, копія митної декларації країни відправлення».
Відповідно до ст.55 Митного кодексу України декларант згідно із листом вих. № 21/09 від 21 вересня 2022 року направив додатково:
- до рішення про коригування митної вартості UА 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року - сертифікат якості SР-023-МА-001-01 від 01.07.2022 року з виправленнями; ЦМР 962762 від 06.08.2022 року з виправленнями; заявку на перевезення 03/08-4 від 03.08.2022 року з виправленнями; рахунок-фактуру 15/08-6 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-6 від 15.08.2022 з виправленнями;
- до рішення про коригування митної вартості UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року - сертифікат якості SР-023-МА-001-01 від 01.07.2022 року з виправленнями; ЦМР б/н від 06.08.2022 року з виправленнями; заявку на перевезення 03/08-4 від 03.08.2022 року з виправленнями; рахунок-фактуру 15/08-5 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідку розрахунку транспортно- експедиційних витрат 15/08-5 від 15.08.2022 з виправленнями; переклад інвойсу ВLS2022000000099-1 від 05.08.2022 року; переклад проформи-інвойсу ВLS2022000000099 від 02.08.2022 року; переклад митної декларації країни відправлення;
- до рішення про коригування митної вартості UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року - сертифікат якості SР-023-МА-001-01 від 01.07.2022 року з виправленнями; ЦМР 962763 від 06.08.2022 року з виправленнями; заявку на перевезення 03/08-4 від 03.08.2022 року з виправленнями; рахунок-фактуру 15/08-7 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-7 від 15.08.2022 з виправленнями; переклад інвойсу ВLS2022000000099-3 від 05.08.2022 року; переклад проформи-інвойсу ВLS2022000000099 від 02.08.2022 року; переклад митної декларації країни відправлення.
З урахуванням положень ч. 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущено у вільний обіг за митними деклараціями UA 110130/2022/013711 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/013719 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/013720 від 18.08.2022 року.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року; UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.
Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із ч.1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст.55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару, та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України .
Як видно з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 Митного кодексу України.
Стосовно не погодження митним органом із заявленим позивачем рівнем транспортної складової митної вартості у розмірі 10 3000,00 грн, судом встановлено таке.
Відповідно до рахунку компанії ФОП ОСОБА_1 від 15.08.2022 року № 15/08-6 вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Стамбул - м. Дніпро складає 185 851,00 грн.
Відповідно до проформи-інвойсу BLS2022000000099 від 02.08.2022 року була погоджена умова поставки FCA KOCAELI. Така ж умова поставки була зазначена в інвойсах: BLS2022000000099-1 від 05.08.2022 року; BLS2022000000099-2 від 05.08.2022 року; BLS2022000000099-3. від 05.08.2022 року.
Факт поставки на умовах FCA KOCAELI підтверджується: заявкою на перевезення 03/08-4 від 03.08.2022 року з виправленнями; рахунком-фактурою 15/08-6 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-6 від 15.08.2022 з виправленнями; ЦМР б/н від 06.08.2022 року з виправленнями; рахунком-фактурою 15/08-5 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08- 5 від 15.08.2022року; ЦМР 962763 від 06.08.2022 року з виправленнями; рахунком-фактурою 15/08-7 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-7 від 15.08.2022 з виправленнями.
Cудом з'ясовано, що вартість транспортно-експедиційних послуг за кожною поставкою з KOCAELI (Туреччина) -п/п Рені з завантаженням складає 103 000,00 грн, а з п/п Рені до Дніпра (Україна) з розвантаженням складає 82 851 грн.
У рахунках фактурах, заявці, довідках розрахунку транспортно-експедиційних витрат зазначена вартість транспортно-експедиційних послуг до кордону України та на території України, яка повністю співпадає та не містять розбіжностей.
Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару на предмет його відповідності закону, суд зробив такий висновок.
З матеріалів справи видно, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 Митного кодексу України.
06.08.2021 року між ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» та компанією «Balsa Gida Ins.Egt.Tem.Kuy.Elekt.Tic.ve San.Ltd.Sti.» було укладено контракт №06-08/21 TR (далі за текстом - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. контракту продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різних марок в кількості та асортименті згідно підписаних сторонами рахунків-пропозицій, які є невід'ємною частиною контракту.
Згідно із п.3.2. контракту умови поставки зазначаються в відповідному рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за домовленістю сторін (згідно із правилам ИНКОТЕРМС 2000).
Відповідно до проформи-інвойсу BLS2022000000099 від 02.08.2022 року була погоджена умова поставки FCA KOCAELI. Також така умова поставки була зазначена в інвойсах: BLS2022000000099-1 від 05.08.2022 року; BLS2022000000099-2 від 05.08.2022 року; BLS2022000000099-3 від 05.08.2022 року.
Факт поставки на умовах FCA KOCAELI підтверджується: заявкою на перевезення 03/08-4 від 03.08.2022 року з виправленнями; рахунком-фактурою 15/08-6 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-6 від 15.08.2022 з виправленнями; ЦМР б/н від 06.08.2022 року з виправленнями; рахунком-фактурою 15/08-5 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08- 5 від 15.08.2022року; ЦМР 962763 від 06.08.2022 року з виправленнями; рахунком-фактурою 15/08-7 від 15.08.2022 року з виправленнями; довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат 15/08-7 від 15.08.2022 з виправленнями.
Згідно із п.4.1 договору від 12.07.2022 №12072022, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід'ємною частино договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду експедитора.
З вищезазначених документів видно, що вартість транспортно-експедиційних послуг за кожною поставкою з KOCAELI (Туреччина) -п/п Рені з завантаженням складає 103 000грн, а з п/п Рені до Дніпра (Україна) з розвантаженням складає 82 851 грн. У рахунках фактурах, заявці, довідках розрахунку транспортно-експедиційних витрат зазначено вартість транспортно-експедиційних послуг до кордону України та на території України яка повністю співпадає та не містять розбіжностей.
У строки передбачені cт. 55 Митного кодексу України були надані сертифікати якості, які підписані виконавцями, а також переклади проформи-інвойсів, інвойсів та митних декларації країни відправлення.
Необхідно зазначити, що відповідно до cт. 53 Митного кодексу України декларація країни відправлення не є обов'язковим документом необхідним для митного оформлення декларант не відповідає за відомості які в ній зазначаються.
Суд звертає увагу, що довідкова інформація станом на 29.07.2022, 22.07.2022 , на яку посилається Дніпровська митниця у відношенні поліпропілени - Asia CIF Одеса, яка складала 1300 - 1400 дол США/m, не може застосовуватися до поставок позивача, оскільки вони були здійснені на інших умовах, що впливає безпосередню на вартість.
Надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів позивачем було виконано обов'язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.
При цьому оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить доводів відповідача, яким чином певні недоліки, які, на його думку, є в прайс-листах, можуть вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару. Відсутність або наявність певної інформації або реквізиту в документі - ніяким чином не впливає на митну вартість товарів.
Відтак висновки митниці, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності.
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.
Згідно із частин першої, другої статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та відповідно до положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданими позивачем документальними доказами.
Згідно із ч.3 ст.335 Митного кодексу України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3) транспортні (перевізні) документи;
4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;
8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.
Жодних інших порушень митного законодавства позивачем судом не встановлено.
Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 Митного кодексу України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Зворотного суду не доведено.
Слід зазначити, що рішенням у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно із ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Усе вищевикладене доводить, що відповідач не довів суду обов'язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації від митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставини, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що митним органом оспорюване рішення прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, зокрема, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому таке рішення підлягає скасуванню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 15 000грн, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За змістом приписів ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
До позовної заяви представник позивача подав копію договору про надання правничої допомоги № 52 від 01.11.2022 року, копію свідоцтва ДП № 2834 від 21.08.2014 року, копію ордеру АЕ № 1163146 від 01.11.2022 року, копію рахунка № 92 від 17.11.2022 року, копію платіжного доручення № 3160 від 17.11.2022 року.
З наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено, що 01.11.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» та адвокатським бюро «Майя Сергєєвна та партнери» укладений договір № 52 про надання правничої допомоги.
Відповідно до п.1.1. договору товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року.
Згідно із п. 1.2 зазначеного договору для реалізації зобов'язань, передбачених п. 1.1. цього договору, адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту протягом строку дії цього договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформацію, консультації і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах підчас здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін.
Відповідно до п.2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 52 від 01.11.2022 року гонорар доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості Дніпровської митниці, а саме: UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року в суді першої інстанції та складає 15 000 грн.
Сума відповідно до рахунку на оплату № 92 від 17.11.2022 року за договором № 52 від 01.11.2022 року складає 15000 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 3160 від 17.11.2022 року ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» сплачено на користь адвокатському бюро «Майя Сергєєвна та партнери» 20 000 грн.
Стосовно тверджень відповідача щодо незрозумілості суми гонорара (в рахунку № 92 - 15000 грн, в платіжному дорученні № 3160 від 17.11.2022 року 20000 грн.), слід звернути увагу, що в платіжному дорученні № 3160 від 17.11.2022 року зазначено, що ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» сплачено на користь адвокатського бюро «Майя Сергєєвна та партнери» оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів згідно із рахунками № 92 та № 93 від 17.11.2022 року, у зв'язку з чим, можна зробити висновок, що сума 20000 грн сплачена позивачем за різні рахунки (№ 92 та № 93), проте, в даному судовому рішенні позивач просить стягнути суму відповідно до договору № 52 від 01.11.2022 року та рахунка № 92 від 17.11.2022 року у розмірі 15 000 грн.
Також відповідач звертає увагу, що представником позивача не надано ні специфікації, ні акту здачі-приймання наданих послуг, а тому не можливо перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та зазначенню справи.
Проаналізувавши твердження відповідача, суд зазначає, що норма 134 КАС України яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в даному випадку не застосовується, оскільки в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, зокрема, представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, всі копії документів завірені представником відповідача з дотриманням положень статті 94 КАС, копія платіжного доручення № 3160 від 17.11.2022 року підтверджує сплату витрат правничої допомоги.
Відповідна правова позиція міститься у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Доводів митного органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не містить.
Відтак, вимога про відшкодування судових витрат в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 15000,00 грн.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3099 від 01.11.2022 року, у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3096 від 01.11.2022 року, у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3097 від 01.11.2022 року.
Оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд полімер ЛТД” (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 74, кімн. 2-1) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задоволити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці UA 110130/2022/000130/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000131/1 від 18.08.2022 року, UA 110130/2022/000132/1 від 18.08.2022 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд полімер ЛТД” (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 74, кімн. 2-1) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2481,00 грн відповідно до платіжного доручення № 3099 від 01.11.2022 року, у розмірі 2481,00 грн відповідно до платіжного доручення № 3096 від 01.11.2022 року, у розмірі 2481,00 грн відповідно до платіжного доручення № 3097 від 01.11.2022 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд полімер ЛТД” (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 74, кімн. 2-1) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) сплачені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук