Провадження № 11-кп/803/968/23 Справа № 204/9222/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
особи, щодо якої застосовуються примусові заходи медичного
характеру (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_9 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року, якою змінено примусові заходи медичного характеру відносно ОСОБА_8 і переведено останнього до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, -
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року змінено примусові заходи медичного характеру, застосовані ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 06 вересня 2013 року щодо ОСОБА_8 , і для подальшого застосування примусових заходів медичного характеру переведено останнього до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що згідно із висновком комісії лікарів-психіатрів внаслідок лікування психічний стан хворого покращився, відмічається позитивна динаміка, маячні ідеї впливу щодо потерпілої втратили актуальність, з липня 2022 року сформувались стійкі лікувальні настанови на майбутнє. Судом зазначено, що на теперішній час пацієнт особливої небезпеки для оточуючих не становить та застосування примусових заходів в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом не потребує.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року скасувати.
В обґрунтування своїх вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_8 вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений ст. 115 КК України, страждає на стійке хронічне психічне захворювання у формі параноїдної шизофренії з вираженим дефектом особистості, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Також судом не надано належної правової оцінки попередньому висновку №4344 від 29.04.2022 року, згідно із яким ОСОБА_8 вкрай неповно усвідомлює прояви хвороби, не усвідомлює необхідність прийому лікування. Вважає, що позитивна динаміка в анамнезі ОСОБА_8 є нетривалою, через що не можна зробити висновок про те, що у останнього сформувалась формальна критика свого хворобливого стану та скоєного та стійкі лікувальні настанови на майбутнє.
Заслухавши суддю-доповідача; особу, щодо якої застосовуються примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_8 , та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали суду; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив оскаржувану ухвалу суду скасувати; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Згідно із ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Згідно із ч. 2 ст. 95 КК України особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру.
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Як вбачається з наданих матеріалів, суд першої інстанції, проаналізувавши висновок комісії лікарів-психіатрів № 1049 від 25 жовтня 2022 року щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, дійшов висновку про недоцільність продовження застосування таких заходів до ОСОБА_8 у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом та про можливість переведення останнього до відділення з посиленим наглядом закладу з наданих психіатричної допомоги.
Вказаний висновок суду колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни застосованих до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в у вжитті комплексу заходів соціальної реабілітації, з медикаментозним й іншим медичним впливом на їх здоров'я, або захворіли на такі психічні розлади після вчинення вказаних діянь. Згідно ч. 2 ст. 514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється у разі, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру. Таким чином, примусові заходи медичного характеру не можуть бути застосовані, а раніше застосовані - не можуть бути продовжені за відсутності медичних показників для цього.
У висновку № 1049 від 25 жовтня 2022 року комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, у розділі динаміки перебігу стану особи в закладі охорони здоров'я вказано, що з липня 2022 року у ОСОБА_8 сформувались стійкі позитивні настанови на продовження лікування в майбутньому під наглядом лікаря - психіатра, соматичний та неврологічний стан без негативної динаміки.
У п. 27 висновку комісії лікарів-психіатрів в обґрунтування необхідності зміни застосованих примусових заходів медичного характеру зазначено, що:
- внаслідок медикаментозної терапії у поєднанні з реабілітаційними заходами з липня 2019 року в стані хворого відмічені покращення, а саме маячні ідеї переслідування, збитку на адресу колишнього сусіда втратили актуальність;
- з травня 2021 року намітилась позитивна динаміка: маячні ідеї впливу на адресу потерпілої втратили актуальність, відносились пацієнтом до подій минулого, психопродуктивна симптоматика не поновлювалась, емоційно-вольові розлади компенсувались, агресивних, конфліктних тенденцій не виявляв;
- з липня 2022 року сформувались стійкі лікувальні настанови та за таким станом у теперішній час пацієнт особливої небезпеки для оточуючих не становить, примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом не потребує.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, вказаний висновок комісії лікарів-психіатрів не містить відомостей, які підтверджували б об'єктивну необхідність продовження застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Таке обгрунтування узгоджується з підставами для зміни примусових заходів медичного характеру і підтверджує їх наявність, оскільки лікарями-психіатрами не наведено об'єктивних даних про такий психічний стан ОСОБА_8 який потребував би його подальшого утримання у закладі з надання психіатричної допомоги саме із суворим наглядом. Натомість наведені відомості свідчать про поступове та послідовне, на протязі тривалого часу, покращення його психічного стану.
Колегія суддів зважає і на те, що ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 у справі «Заїченко проти України №2» пп.96, 97 констатовано, що тримання під вартою особи, яка вважається психічно хворою, має відповідати цілям п. 1 ст. 5 Конвенції, що полягає у запобіганні позбавленню осіб свободи у свавільний спосіб, а також відповідати цілям обмеження, зазначеного в підпункті «е». У зв'язку з останнім ЄСПЛ наголошує, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавленою свободи, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості захворювання (п.39 рішення від 24.10.79 у справі «Вінтерверп проти Нідерландів»).
Тримання особи у психіатричному закладі з суворим наглядом без достатніх на те підстав є позбавленням свободи у значенні пп.«е» п. 1 ст. 5 Конвенції (п.67 рішення від 5.06.2014 у справі «Акопян проти України», п.105 рішення від 17.04.2014 по справі «Руденко проти України». Поняття позбавлення свободи поєднує у собі як об'єктивний елемент, а саме тримання особи в обмеженому просторі протягом значного періоду часу, так і суб'єктивний елемент, тобто відсутність достовірної згоди особи на таке тримання (пп. 71 і 74 рішення від 16.06.2005 у справі «Шторк проти Німеччини»).
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для продовження примусових заходів медичного характеру повинні існувати вагомі підстави у виді психічного розладу, який обумовлює примусове тримання особи в медичному закладі із саме таким видом нагляду, та необхідність її подальшого лікування, і ці обставини мають бути підтверджені поза розумним сумнівом висновком комісії лікарів-психіатрів, що відносно ОСОБА_8 не має місця.
Доводи апеляційної скарги прокурора, які полягають у посиланні на те, що на даний час через свій клінічний стан ОСОБА_8 потребує нагляду в закладі психіатричної допомоги із суворим наглядом, є припущенням та спростовуються матеріалами справи, зокрема висновком комісії компетентних спеціалістів - лікарів-психіатрів, які констатують позитивну динаміку у неврологічному стані останнього. Крім того, на час апеляційного розгляду ОСОБА_8 переведений до закладу з посиленим наглядом та лікарями-психіатрами та прокурором не надано медичних даних щодо негативної динаміки у поведінці останнього.
На підставі викладеного, враховуючи вказані вимоги закону, беручи до уваги, що доводи прокурора не містять переконливих та об'єктивних даних про те, що за станом психічного здоров'я та рівнем суспільної небезпечності ОСОБА_8 потребує подальшого продовження примусових заходів медичного характеру саме у закладі з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 503,514, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року, якою змінено застосовані примусові заходи медичного характеру відносно ОСОБА_8 і переведено останнього до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту постановлення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4