Провадження № 2-а/760/59/23
В справі № 752/1499/22
15 березня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про визнання дій інспектора протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати дії інспектора протиправними та скасувати постанову серії ЕГА № 571984 від 31 грудня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Посилається в позові на те, що постановою інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Пітиляка Р.В. його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гр. за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП від 31 грудня 2021 року о 10 год. 42 хв. за те, що він «перебував без маски, що закриває рот та ніс».
Стверджує, що викликав поліцію за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 100 а у зв'язку із низкою порушень з боку адміністрації магазину та його працівників.
Замість того, щоб допомогти у вирішенні питання і проблеми або допомогти викликати оперативно-слідчу групу, представниками патрульної поліції його питання ігнорувалися і була винесена незаконна постанова про адміністративне правопорушення.
Вважає, що поліцейські виявили некомпетентність, оскільки він вже знаходився за межами контрольної лінії магазину, коли спілкувався з представниками патрульної поліції і вони задавали питання про наявність маски на його обличчі, в той час, коли мали з'ясовувати у нього суть конфлікту .
Вважає постанову такою, що винесена з порушенням норм законодавства, його прав, а тому просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Голосіїського районного суду м. Києва 13 січня 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 26 січня 2022 року позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Солом'янського районного суду м. Києва 06 червня 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачам копію адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі отримали копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до ст.ст. 162 КАС України, відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
07 листопада 2022 року до суду надійшов відзив від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції, в якому остання просить відмовити у задоволенні вимог позивача.
Посилається на те, що відповідно до винесеної постанови 31 грудня 2021 року о 10 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Васильківській, 100-А позивач перебував в супермаркеті Новус без вдягнутої захисної маски, що закриває ніс та рот.
Позивач не заперечує самого факту його перебування в громадському місці без захисної маски, а наголошує на тому, що дані правила порушують його конституційні права.
Зазначає, що диспозиція ст. 44-3 є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звернутись до конкретних правил і норм, які регулюють відносини щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.
Так, на час винесення оскаржуваного рішення на території України було установлено карантин згідно постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який неодноразово продовжувався і згідно постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено з 19 грудня 2020 року по 31 березня 2022 року.
З аналізу положень постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року вбачається, що крім заборони перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно на територіях закладів охорони здоров'я та освіти, є також заборона доступу до магазинів продуктів харчування.
Відповідачем була здійснена відеофіксація адміністративного правопорушення, яка є підтвердженням факту перебування позивача в магазині без вдягнутих засобів індивідуального захисту, які б закривали рот і ніс, та відмовляється припинити правопорушення.
Вважає, факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем доведеним.
Окрім цього зазначає, що позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження.
Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова винесена правомірно, у межах повноважень поліцейського і з дотриманням встановленої процедури.
Щодо понесених витрат на правничу допомогу зазначає, що вимога про стягнення 8 860, 00 гр. є безпідставною та неаргументованою та не підтверджується жодним наявним у матеріалах документом.
Позивач не надає ніяких підтверджуючих документів, які б свідчили про понесені витрати у зв'язку з оскарженням винесеної постанови.
Також необхідно враховувати, що справа відноситься до категорії справ незначної складності, по якій є стала судова практика, а тому написання позову по даній категорії справ не потребувало додаткових зусиль та знання, як наслідок сума витрат на її написання є завищеною.
Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судом встановлено, що 31 грудня 2021 року Інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Пітиляком Р.В. було винесено постанову серії ЕГА № 571984 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 31 грудня 2021 року о 10 год. 10 хв. позивач перебував у супермаркеті Новус без вдягнутої захисної маски, що закриває ніс та рот.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст. 44-3 КУпАП.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» на усій території України встановлюється карантин у певний період.
Приписами ст. 280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За змістом позову, при відвідуванні магазину у позивача виник конфлікт з працівниками, в зв'язку з чим він викликав слідчо-оперативну групу.
З працівниками поліції він спілкувався поза межами контрольної лінії магазину, а не в самому магазині, як зазначено в постанові.
Суд враховує, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі, визначеному в ст.62 Конституції України : презумпції невинуватості.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.
Разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провина позивача підтверджується лише складеною відносно нього постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, яка не може бути визнана беззаперечним доказом вини особи, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ній, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
З точки зору закону суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», викладеним у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідачів, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з цього, з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496, 20 гр., сплачений при зверненні до суду.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 860, 00 гр. на видачу довіреності на представника, 4 000, 00 гр. судових витрат, пов'язаних із залученням фахівця та 4 000, 00 гр. витрат, пов'язаних із забезпеченням представника у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги не укладався.
Справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Детального опису робіт (наданих послуг), а також доказів оплати наданих послуг у розпорядження суду надано не було.
За ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з цього, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.
Понесення позивачем витрат у розмірі 860, 00 гр. також не підтверджені документально, а тому нема підстав для задоволення вимог у цій частині.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, ч. 2 ст.44-3, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 132, 139, 242-247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 571984 від 31 грудня 2021 року, винесену Інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Пітиляком Романом Володимировичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496, 20 гр. судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ: 40108646.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А. Шереметьєва