Справа №760/8637/21
26 грудня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - ТОВ «ФК «Фінанс Інновація»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 09 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1321, на підставі якого стягнутоз неї заборгованість на користь відповідача в сумі 15 969,73 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 11 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64799278 на підставі вищевказаного виконавчого напису.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з неї боргу, зокрема первинних бухгалтерських документів та оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору. Крім того, жодних листів, вимог щодо необхідності повернення заборгованості або претензій від кредитора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», вона не отримувала. Також, позивач зазначає, що нарахування передбачених договором процентів відповідачем здійснено після спливу визначеного договором строку кредитування, що свідчить про незаконність та протиправність таких дій.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 26 квітня 2021 року позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
04 серпня 2021 року до суду, засобами поштового зв'язку, надійшов відзив відповідача, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що відповідно до укладеного договору від 23 серпня 2020 року № 200823-24180-1 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 остання отримала кредит у розмірі 3 000 грн, строком на 14 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на вебсайті в мережі Інтернет https://monetka.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 416777, який направлявся позивачу шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер НОМЕР_2 . Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме, 23 серпня 2020 року надав позивачу кредит у розмірі 3 000 грн шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Позивач, у свою чергу, не повернула своєчасно відповідачу суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, чим не виконала зобов'язання за вказаним договором. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач подав до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. заяву про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за Договором від 23 серпня 2020 року № 200823-24180-1 з позивача. Вказує, що позивач у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому виконавчий напис підлягає виконанню.
Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених нею витрат.
11 серпня 2021 року до суду, засобами поштового зв'язку, надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що відповідачем не спростовано доводи наведені в позові, а правомірність укладення кредитного договору в електронному вигляді не є предметом розгляду в цій справі, тому просить позов задовольнити.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суд установив, що 23 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_2 укладено договір № 200823-24180-1, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 3 000 грн. Строк надання кредиту та строк дії Договору становить 14 днів.
Після одруження прізвище ОСОБА_2 (позивача) - « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29 грудня 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 1321 про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2020 року № 200823-24180-4 у сумі 15 019,73 грн.
24 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Д. О. винесено постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 64799278, відкритого на підставі виконавчого напису № 1321, виданого 09 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» заборгованості в сумі 15 969,73 грн, з урахуванням суми, сплаченої за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначала, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, посилаючись на те, що заборгованість не є безспірною, оскільки наданий відповідачем кредитний договір не посвідчений нотаріально, відповідачем не надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження наявності заборгованості, та нарахування передбачених договором процентів відповідачем здійснено після спливу визначеного договором строку кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису від 09 березня 2021 року № 1321 з ОСОБА_5 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2020 року № 200823?24180-4 у сумі 15 969,73 грн, яка утворилася за період з 11 жовтня 2020 року по 25 лютого 2021 року та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2 989 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 12 030,73 грн, а також плати за вчинення виконавчого напису - 950 грн.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Отже, відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу договору позики та розрахунку заборгованості, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Крім того, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази того, що укладений між відповідачем та позивачем договір позики, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц).
Також, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази надсилання вимоги від стягувача про виконання умов договору позики від 23 серпня 2020 року № 200823?24180-1 позивачу, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, позивач, не будучи повідомлена про намір вчинення виконавчого напису, була позбавлена можливості заперечувати проти вимоги відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Крім того, обґрунтованими є посилання позивача на те, що нарахування передбачених договором процентів відповідачем здійснено після спливу визначеного договором строку кредитування, з огляду на наступне.
З оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що сума заборгованості в тому числі за процентами визначена за період з 11 жовтня 2020 року по 25 лютого 2021 року. Водночас, договором від 23 серпня 2020 року № 200823-24180-1 визначено строк надання кредиту та дії договору 14 днів (пункт 1.3. цього договору).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження - № 14-10 цс 18).
З огляду на викладене ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», відповідно до статті 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 05 вересня 2020 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що також свідчить про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані Товариством документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 1 362 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то позивач не позбавлена змоги подати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки в позовній заяві наводила попередній розрахунок витрат, пов'язаних із правничою допомогою, а також до закінчення розгляду справи зазначила, що відповідні докази будуть надані до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18. 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни від 09 березня 2021 року зареєстрований за № 1321.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанса Інновація» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 грн.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», код ЄДРПОУ 41146462, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, оф. 520;
треті особи:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 172, оф. 65.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна