іменем України
17 березня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/8471/22
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/430/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: держава Україна в особі Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь 20 000 грн компенсації на відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівські області та з 30 січня 2018 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 30 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія» від 16.02.2018 № 197/184 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу проведено перерахунок пенсії. Однак сума доплати за період з січня 2018 року до листопада 2019 року, яка склала 33241 грн. 50 коп., позивачу не виплачена.
22 вересня 2022 року за заявою позивача відкрито виконавче провадження № 69899702 із виконання судового рішення в справі № 825/2280/18.
Позивач зазначає, що протиправними діями відповідача, що виразилися у безпідставній відмові у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, а також бездіяльністю, що виразилася у тривалому невиконанні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 825/2280/18, йому заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях через порушення пенсійних прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір пенсійного забезпечення. Крім того, моральна шкода полягає в душевних стражданнях через порушення звичайного способу його життя, адже йому довелося неодноразово письмово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії, а потім виконання рішення суду щодо отримання доплати за період з січня 2018 року до листопада 2019 року.
Оскільки невиконання судового рішення триває більше трьох років, спричинену моральну шкоду оцінює у розмірі 20 000 грн, який, на його думку, відповідає вимогам розумності та справедливості.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2022 року, з урахуванням виправленої ухвалою цього ж суду від 29 грудня 2022 року описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6000 грн у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу під час сигналу «повітряна тривога» та без участі сторін грубо порушив законодавство у сфері цивільного захисту та процесуальні норми в частині дотримання прав учасників процесу на участь в судовому засіданні.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, причинного зв'язку між неналежним (на його думку) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує.
Виплата коштів на виконання рішень суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення виплат в порядку черговості. Головним управлінням було включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та постановлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії. В подальшому заборгованість, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії позивача, була зарахована на банківський рахунок позивача 09.11.2022, що судом першої інстанції залишено поза увагою.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України (далі по тексту - Казначейство) просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що жодного доказу на підтвердження факту душевних страждань, позивачем надано не було, а такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення.
Заявник зазначає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення не проаналізовано, чи дійсно позивачеві заподіяно страждання (фізичні, душевні або психічні) не досліджено характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення).
Уважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає критеріям розумності та справедливості, оскільки має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілого.
У відзиві на апеляційну скаргу Казначейства Мазур Г.А. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вважаючи її доводи необґрунтованими.
Зазначає, що ним доведено наявність всіх умов необхідних для застосування до спірних правовідносин ст. 1173 ЦК України, визначений судом розмір грошового відшкодування моральної шкоди не суперечить засадам розумності та справедливості.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з доведеності факту завдання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з не включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, і виплати її у заниженому розмірі, тривалим невиконанням судового рішення, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.
Суд вважав належною сатисфакцією понесених моральних страждань суму 6 000 грн, виходячи з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, з урахуванням принципів розумності, справедливості і співмірності.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року в справі № 825/2280/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням щомісячної додаткової матеріальної винагороди (60%) та винагороди за участь в антитерористичній операції.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової матеріальної винагороди (60%) та винагороди за участь в антитерористичній операції.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 8-11).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 825/2280/18 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задоволено частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року - скасовано.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 30.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія» від 16.02.2018 № 197/184 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 12-13).
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі №825/228018/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року по справі № 825/2280/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 14-15).
15 вересня 2022 року на виконання вказаного судового рішення Чернігівським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 825/2280/18, який він пред'явив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
22 вересня 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Євгенієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69899702 з виконання виконавчого листа № 825/2280/18 (а.с. 16).
Згідно витягу з електронного сервісу Пенсійного Фонду за даними пенсійної справи ОСОБА_1 09.11.2022 йому перераховано 32 466 грн 44 коп. як виплату за виконання рішень комісії (а.с. 111).
Відповідно до Інформації про виконавче провадження станом на 15.03.2023 воно є відкритим, сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за грошовим документом - 0 грн (а.с. 131-132).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.
За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40). У пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі «Лізанец проти України» (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v .Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).
У пунктах 35, 38, 82 справи «Бурмич та інші проти України» Європейський суд вказує на справу «Бурдов проти Росії» (№2), в якій зокрема вказано: «У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу».
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.
За таких обставин основною умовою відшкодування, зокрема, моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позову, ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що факт неправомірної бездіяльності відповідача встановлено судовим рішенням, а тривале, впродовж понад два роки, невиконання судового рішення завдало йому моральних страждань.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року в справі № 825/2280/18, в подальшому частково скасованою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 30 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія» від 16.02.2018 № 197/184 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області проведено позивачу перерахунок пенсії. Сума доплати за період з січня 2018 року до листопада 2019 року склала 33241 грн. 50 коп.
Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду щодо перерахунку пенсії позивачу довгий час не виплачували 33241 грн. 50 коп., виконання зазначеного рішення, було гарантовано державою, однак воно не було виконано вчасно через бездіяльність державних органів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача морального відшкодування у розмірі 6 000 грн з Державного бюджету України.
Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ України в Чернігівській області про те, що розглядаючи справу під час сигналу «повітряна тривога» та без участі сторін суд грубо порушив законодавство у сфері цивільного захисту та процесуальні норми в частині дотримання прав учасників процесу на участь в судовому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки вказані процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Посилання в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Чернігівській області на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою зарахування на банківський рахунок позивача 09.11.2022 суми заборгованості, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії позивача, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки виконання рішення суду тривало майже 3 роки (з 12.11.2019 по 09.11.2022).
Доводи апеляційної скарги Казначейства про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає критеріям розумності та справедливості, також не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на обставини даної конкретної справи, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 6 000 грн є адекватною її сатисфакцією.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року) зауважив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.
Як зазначено у частині другій статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно статті 43 Бюджетного кодексу України безпосереднє обслуговування державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.
Отже, шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження 12-110гс18.
За таких обставин, навіть за відсутності бездіяльності Державної казначейської служби України щодо виконання рішень суду, ухвалених на користь позивача, наявні підстави для стягнення з держави, як гаранта виконання судових рішень та виконавчих документів, заподіяної позивачу тривалим невиконанням судового рішення моральної шкоди.
Доводи апеляційних скарг щодо відсутні належних та допустимі доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, недоведеності причинного зв'язку між неналежним (на думку позивача) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів щодо їх оцінки.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягають залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2022 року - залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В.Шитченко