14 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1255/22
Провадження № 22-ц/4820/559/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представниці відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2022 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» (далі - ТОВ «Енерго Лайн») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_2 зазначив, що з 25 січня 2022 року він працював на посаді електромонтажника силових мереж та устаткування ТОВ «Енерго Лайн».
Наказом від 8 квітня 2022 року №26-К позивача звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за прогул без поважних причин, а саме за відсутність на роботі в період з 1 по 4 березня 2022 року включно, з 9 по 12 березня 2022 року включно, з 14 по 18 березня 2022 року включно, з 21 по 25 березня 2022 року включно, з 28 березня по 1 квітня 2022 року включно, з 4 по 8 квітня 2022 року включно.
Це звільнення є незаконним, оскільки з перших днів введення воєнного стану на території України позивач перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони м. Старокостянтинова Хмельницької області, тобто він був відсутній на роботі з поважних причин. До застосування дисциплінарного стягнення відповідач не зажадав від нього письмових пояснень, а при обранні стягнення - не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Незаконне звільнення позивача призвело до його вимушеного прогулу та моральних страждань. Для захисту своїх законних прав та інтересів позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд:
визнати нечинним і скасувати наказ від 8 квітня 2022 року №26-К «Про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогул»;
поновити його на посаді електромонтажника силових мереж та устаткування ТОВ «Енерго Лайн»;
стягнути з ТОВ «Енерго Лайн» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн і витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5 500 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Енерго Лайн» №26-к від 8 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Поновлено ОСОБА_2 з 8 квітня 2022 року на посаді електромонтажника силових мереж та електроустаткування ТОВ «Енерго Лайн».
Стягнено з ТОВ «Енерго Лайн» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 85 721 грн 10 коп., з яких підлягають відрахуванню податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнено з ТОВ «Енерго Лайн» на користь ОСОБА_2 3 000 грн моральної шкоди, а також 297 грн 72 коп. судового збору.
Стягнено з ТОВ «Енерго Лайн» на користь держави 1 984 грн 80 коп. судового збору.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі допущено до негайного виконання.
Суд керувався тим, що з 1 березня по 8 квітня 2022 року ОСОБА_2 був відсутній на роботі з поважних причин, а відповідачем порушено строк і порядок застосування до нього дисциплінарного стягнення. У зв'язку з цим позивача слід поновити на посаді, стягнути з ТОВ «Енерго Лайн» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду. ОСОБА_2 не довів належними доказами обсяг наданих йому адвокатом юридичних послуг, їх вартість та оплату, а тому у стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Енерго Лайн» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні належні та допустимі докази перебування ОСОБА_2 у складі добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади, тому в указаний період він був відсутній на роботі без поважних причин. Відповідачем вжито заходів для з'ясування обставин відсутності ОСОБА_2 на роботі та дотримано строки для застосування до нього дисциплінарного стягнення. Водночас ОСОБА_2 не довів завдання йому моральної шкоди. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд неправильно обчислив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 не подав відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не дотримався норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), який підлягав застосуванню.
У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Наказом №9-К від 24 січня 2022 року ОСОБА_2 з 25 січня 2022 року прийнято на роботу на посаду електромонтажника силових мереж та електроустаткування ТОВ «Енерго Лайн».
У період з 1 по 4 березня 2022 року включно, з 9 по 12 березня 2022 року включно, з 14 по 18 березня 2022 року включно, з 21 по 25 березня 2022 року включно, з 28 березня по 1 квітня 2022 року включно, з 4 по 8 квітня 2022 року включно ОСОБА_2 був відсутній на роботі впродовж усього робочого дня.
Наказом №26-К від 8 квітня 2022 року ОСОБА_2 звільнено з роботи згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо поновлення на роботі
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року №3933-ХІІ (далі - Конвенція).
За змістом статті 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
В силу статей 8 і 9 Конвенції працівник, який вважає, що його звільнили необґрунтовано, має право оскаржити це рішення, звернувшись до такого безстороннього органу, як суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет чи до арбітра.
Щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості: а) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві; b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Частиною першою статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до статті ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Із положень статті 149 КЗпП України слідує, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України)
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 2021 року №1702-ІХ «Про основи національного спротиву» (далі - Закон №1702-ІХ): національний спротив - комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України (пункт 8); територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (пункт 16); добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (пункт 2);
За змістом статті 3 Закону №1702-ІХ складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву. Цією нормою встановлені завдання територіальної оборони.
Як передбачено статтею 9 Закону №1702-ІХ громадяни України зараховуються до складу військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
В силу пунктів 16, 19, 20, 21, 22 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1449, членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони (пункт 16).
Особа, яка виявила бажання стати членом добровольчого формування, подає заяву на ім'я командира добровольчого формування (пункт 19).
Командир добровольчого формування ухвалює рішення про зарахування до членства у добровольчому формуванні протягом семи робочих днів або надає особі обґрунтовану відмову в зарахуванні до членства на підставі критеріїв, визначених пунктами 16 та 17 цього Положення (пункт 20).
Контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони (пункт 21).
Облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ведеться територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за територіальним принципом. Командир добровольчого формування веде іменний список добровольчого формування (пункт 22).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зміст конституційного права на працю включає відповідні гарантії захисту працівника від незаконного звільнення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
У пункті 22 цієї постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Отже, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають його вину.
Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і з поданих доказів.
До порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов'язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку поданим доказам.
Водночас правило статті 81 ЦПК України, за яким кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, діє, якщо матеріальним законом не передбачено перерозподіл обов'язків доказування.
До фактів, які підлягають доказуванню у справах про поновлення на роботі слід віднести правомірність (законність) припинення трудових відносин між роботодавцем і працівником. При цьому саме роботодавець повинен довести наявність указаних обставин, які дають підстави для звільнення працівника.
Докази у справі вказують на те, що в період з 1 по 4 березня 2022 року включно, з 9 по 12 березня 2022 року включно, з 14 по 18 березня 2022 року включно, з 21 по 25 березня 2022 року включно, з 28 березня по 1 квітня 2022 року включно, з 4 по 8 квітня 2022 року включно ОСОБА_2 був відсутній на роботі впродовж усього робочого дня.
Ці обставини сторонами не оспорюються.
Разом із тим, контракт добровольця територіальної оборони, укладений 10 березня 2022 року між командиром добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади №1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 12-13); посвідчення члена добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади №207 на ім'я ОСОБА_2 , якому видавалася зброя АК-74 № НОМЕР_1 (а.с. 9); довідки командира добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади №1 ОСОБА_3 від 30 липня 2022 року №68 і від 17 червня 2022 року №187 про участь ОСОБА_2 у територіальній обороні (а.с. 97, 99), - свідчать про те, що в період з 28 лютого по 28 червня 2022 року ОСОБА_2 перебував у складі добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади №1 і приймав участь у національному спротиву військовій агресії російської федерації.
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в період з 1 березня по 8 квітня 2022 року ОСОБА_2 був відсутній на роботі з поважних причин, а тому його не може бути звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Посилання ТОВ «Енерго Лайн» на вчинення ОСОБА_2 прогулу без поважних причин не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Надані ТОВ «Енерго Лайн» письмові докази, в тому числі: відповідь Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 4 травня 2022 року №6/1253 (а.с. 67); відповідь Хмельницького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 4 травня 2022 року №2076 (а.с. 68); відповідь Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10 травня 2022 року №837 (а.с. 69), - не містять достатню інформацію щодо неперебування ОСОБА_2 у складі добровольчого формування територіальної оборони. У зв'язку з цим, суд першої інстанції правомірно визнав названі довідки неналежними доказами та не взяв їх до уваги.
Доводи апеляційної скарги про неправильну оцінку судом зібраних доказів є безпідставними.
Крім того, у справі встановлено, що ТОВ «Енерго Лайн» не відібрало у ОСОБА_2 письмові пояснення щодо відсутності на роботі.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що відповідачем порушено порядок застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.
Отже, висновок суду про скасування оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 і поновлення його на роботі відповідає фактичним обставинам справи та є правильним.
ОСОБА_2 ставився у провину прогул без поважних причин у період з 1 березня до 8 квітня 2022 року, тобто дисциплінарний проступок, який має триваючий характер. У зв'язку з цим, 8 квітня 2022 року ТОВ «Енерго Лайн» наклало на позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
Суд першої інстанції помилково керувався тим, що ТОВ «Енерго Лайн» пропустило строк застосування дисциплінарного стягнення. Водночас з метою уникнення формалізації цивільного судочинства суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на вказану обставину та не скасовувати (не змінювати) правильне по суті і справедливе за змістом рішення місцевого суду про поновлення на роботі.
б) щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до Порядку.
За змістом Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (абзац перший пункту 2).
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата (абзац третій пункту 2).
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абзац четвертий пункту 2).
При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (абзац перший пункту 3).
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (абзац другий пункту 4).
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (абзац перший пункту 5).
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8).
За змістом указаних правових норм у разі поновлення працівника на роботі йому виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого визначається з урахуванням норм Порядку.
При цьому середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівника було звільнено. Водночас при обчисленні середньої заробітної плати не враховується виплата допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Суд першої інстанції не звернув увагу на положення Порядку та обчислив середній заробіток ОСОБА_2 виходячи з фактично відпрацьованого ним періоду у лютому 2022 року, але з урахуванням суми виплаченої йому допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
З урахуванням того, що у березні 2022 року ОСОБА_2 не працював, то середня заробітна плата має обчислюватися виходячи з розміру його заробітку за два попередні місяці (січень, лютий 2022 року).
Із табелів обліку робочого часу за січень, лютий 2022 року (а.с. 142, 143) і довідок про заробітну плату за 2022 рік (а.с. 47, 146-147) вбачається, що у січні, лютому 2022 року ОСОБА_2 відпрацював 16 робочих днів (5+11), внаслідок чого йому була нарахована заробітна плата в сумі 5 533 грн. 54 коп. (1790,79+3742,75).
Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 протягом указаних місяців становила 345 грн 85 коп. (5533,54:16).
Вимушений прогул ОСОБА_2 у період з 9 квітня по 8 грудня 2022 року тривав 174 робочих дні (15+22+22+21+23+22+21+22+6), тому його середній заробіток за цей період становить 60 177 грн 90 коп. (345,85?174).
В цій частині рішення суду слід змінити.
У справі відсутні достатні дані про те, що у 2022 році ОСОБА_2 проходив службу в Збройних Силах України, внаслідок чого з 19 липня 2022 року за ним не зберігався середній заробіток за місцем роботи. Тому посилання ТОВ «Енерго Лайн» на тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_2 з 9 квітня по 18 липня 2022 року є необґрунтованим.
в) щодо відшкодування моральної шкоди
В силу статті 237-1 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Аналіз указаної правової норми дає підстави для висновку, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оскільки незаконне звільнення ОСОБА_2 призвело до порушення його трудових прав і душевних страждань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок неправомірних дій ТОВ «Енерго Лайн» позивачеві завдано моральної шкоди, розмір якої з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимог розумності та справедливості слід визначити у сумі 3 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність завдання ОСОБА_2 моральної шкоди є необґрунтованими.
3. Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права та визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 неправильно, тому в цій частині ухвалене ним рішення має бути змінене.
З ТОВ «Енерго Лайн» на користь ОСОБА_2 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 60 177 грн 90 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Щодо судового збору за подання апеляційної скарги
Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Енерго Лайн» в частині оскарження однієї з вимог майнового характеру задоволено на 25 543 грн 20 коп. (85721,10-60177,90), тобто на 29,8% (25543,20?100:85721,10), а ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то ТОВ «Енерго Лайн» слід повернути з Державного бюджету України 443 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (992,4?150%?29,8%).
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2022 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» (місцезнаходження - 21036, місто Вінниця, вулиця Данила Галицького, 29, офіс 207; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40334879) на користь ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 60 177 гривень 90 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).
В решті рішення залишити без змін.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» (місцезнаходження - 21036, місто Вінниця, вулиця Данила Галицького, 29, офіс 207; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40334879) з Державного бюджету України 443 гривні 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 березня 2023 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Сагайдак І.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 54