15 березня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2023 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023231040000151, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2023 року у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12023231040000151 - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Прокурор стверджує, що арешт майна необхідний з метою забезпечення належного, повного та всебічного проведення досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, а, незастосування вказаного заходу може призвести до знищення, втрати, підміни або пошкодження майна, що перешкодить кримінальному провадженню.
Апелянт зазначає, що на даний час слідчим готується постанова про проведення експертизи стосовно вилученого предмету схожого на запал.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
31.01.2023 р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали справи з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного 20.01.2023 р. огляду ОСОБА_6 , а саме предмет схожий на запал (підривач) до ручної гранати УЗРГМ-2 з маркуванням 171-78-583, який вилучено в присутності понятих та упаковано в сейф-пакет.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя, врахувавши положення ст. ст. 98, 132, 167, 170, ч. 7 ст. 237 КПК України, зазначив, що ані у клопотанні, ані у доданих до нього матеріалах не міститься даних про те, що вилучений предмет, на який прокурор просить накласти арешт, є майном в розумінні ст. ст. 167, 170 КПК України, та не доведено ризиків його приховування, пошкодження, псування зникнення втрати знищення, використання, перетворення, псування.
Крім цього, слідчий суддя зазначив, що саме по собі припущення про те, що предмет схожий на підривач до ручної гранати УЗРГМ, не має будь-якого значення та відповідно до положень ч. 7 ст. 237 КПК України, в разі підтвердження цього, виключає можливість вважати його тимчасово вилученим майном.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали, надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до положень ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що ухвала слідчим суддею постановлена 06.02.2023 р., строк її оскарження, з урахуванням вихідних днів становить - до 13.03.2023 р., проте апеляційна скарга прокурором подана 14.03.2023 р., тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, зважаючи на відсутність в матеріалах провадження даних на підтвердження направлення та отримання прокурором копії ухвали слідчого судді, невеликий строк пропуску прокурором на апеляційне оскарження - 1 день, апеляційний суд вважає за можливе поновити прокурору строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.02.2023 р.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно вилучене під час огляду місця події у ОСОБА_6 слідчий суддя зазначив, що предмет, на який прокурор просить накласти арешт, не є майном в розумінні ст. ст. 167, 170 КПК України та у разі підтвердження того, що вказаний предмет є бойовим припасом, це виключає можливість вважати його тимчасово вилученим майном.
З такими висновками слідчого судді, апеляційний суд погоджується частково виходячи з наступного.
За змістом ч.1 ст. 237 КПК України огляд місцевості, приміщення, речей та документів проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Проведення огляду особи положеннями цієї статті не передбачено.
При цьому, підставою для проведення огляду місцевості слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається. Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 07.06.2018 р. у справі № 740/5066/15-к.
Відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Згідно із вимогами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 208 КПК України, уповноважена особа має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, якщо цю особу застали на місці вчинення злочину, та має право здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України
За вимогами ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема порушення права особи на захист та отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давань показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
Мотивуючи необхідність накладення арешту на майно прокурор у клопотанні послався на те, що 20.01.2023 р., близько 13.20 год. на вулиці біля буд. № 9 по пров. Готельний в м. Херсоні виявлено ОСОБА_6 , у якого, в ході поверхневого огляду виявлено предмет, схожий на запал (підривач) до ручної гранати УЗРГМ-2 з маркуванням 171-78-583, який вилучено в присутності понятих.
До клопотання долучені:
- витяг є ЄРДР про внесення до нього відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;
- протокол огляду місця події від 20.01.2023 р., за змістом якого на відкритій ділянці місцевості біля входу до будинку АДРЕСА_1 виявлено ОСОБА_6 , який повідомив, про наявність у нього предмету схожого на запал (підривач) до ручної гранати УЗРГМ-2 з маркуванням 171-78-583, який в подальшому вилучено;
- постанова слідчого про визнання речовим доказом предмету схожого на запал (підривач) до ручної гранати УЗРГМ-2 з маркуванням 171-78-583.
Зміст клопотання прокурора та долучені до нього документи свідчать про те, що предмет, на який просить накласти арешт прокурор, вилучений співробітниками поліції у ОСОБА_6 під час особистого обшуку, проте, за результатами слідчої дії - складений протокол огляду місця події, тобто слідча дія проведена з порушенням вимог ст. 208, 223, 236 КПК України та з істотним порушенням права ОСОБА_6 на захист.
Крім наведеного, інформація, яка б була підставою для проведення огляду ділянки місцевості біля входу до будинку АДРЕСА_1 , де виявлено ОСОБА_6 - відсутня в матеріалах клопотання прокурора.
Отже, вказана слідча дія проведена з істотним порушенням прав ОСОБА_6 та вимог кримінального процесуального закону, а відтак доказ, отриманий внаслідок проведення вказаної слідчої дії, не може бути використаний при прийнятті судом процесуального рішення і на нього не може бути накладено арешт, з метою забезпечення його збереження.
За наведених обставин, апеляційний суд доходить висновку, що рішення слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання прокурора є законним та обґрунтованим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Слід зазначити, що мотивуючи вимоги апеляційної скарги прокурор абсолютно недоречно послався на те, що в ухвалі слідчий суддя зробив певні висновки стосовно вилученого під час огляду місця події - згортку з речовиною рослинного походження, в той час, як в ухвалі таких даних не зазначено, і, предметом розгляду справи був предмет схожий на запал (підривач) до ручної гранати, а не згорток з речовиною рослинного походження.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
поновити прокурору строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2023 року.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2023 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023231040000151 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3