Справа № 297/1078/20
Іменем України
07 березня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів: Мацунича М.В., Кожух О.А.
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2021 року у складі судді Гецко Ю.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк», змінено назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу на підставі ст.625 ЦК України,-
встановив :
У червні 2020 року Акцірнерне товариство «Альфа-Банк», змінено назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу на підставі ст.625 ЦК України.
Позов мотивовано тим, що 27.03.2008 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 08/299/19. Банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 20000,00 євро. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. 26.02.2013 року відповідно до рішення Берегівського районного суду Закарпатської області було задоволено позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в повному обсязі на суму 240359,70 грн. Проте, оскільки заборгованість за кредитним договором № 08/299/19 від 27.03.2008 року була стягнута судом станом на лютий 2013 року, а рішення суду виконано в повному обсязі 15.01.2019 року, АТ «Альфа-Банк» вважає, що за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст.625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати.
З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач АТ «Альфа-Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 63715,51 грн., а саме: - заборгованість 3% ст.625 ЦК на суму - 12993,03 грн., інфляційні витрати - 50772,48 грн.
Заочним рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 63715,51 грн., а саме: заборгованість 3% на підставі ст.625 ЦК на суму - 12993,03 грн., інфляційні втрати - 50772,48 грн. та судовий збір у сумі - 2 102,00 грн.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції стягнувши 3% та інфляційні витрати за весь період заборгованості, тобто до 2019 року, не взяв до уваги той факт, що борг було сплачено відповідачем повністю не одним платежем відразу, а декількома платежами протягом певного часу, починаючи з липня 2017 року по січень 2019 року, тому і сума 3% річних та сума інфляційних втрат відповідно повинна була розраховуватись виходячи із суми, яка залишається після кожної чергової сплати заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Разом з тим, до Закарпатського апеляційного суду надійшов письмовий виступ від представника позивача ОСОБА_3 щодо розгляду апеляційної скарги, в якому вона просить розглянути справу без участі позивача, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, заочне рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Апелянт ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що 27.03.2008 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 08/299/19, відповідно до якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 20000,00 євро.
Відповідач не виконувала належним чином умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 26.02.2013 року було задоволено позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в повному обсязі на суму 240359,70 грн.
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №52731374 від 14.01.2019 року рішення суду виконано в повному обсязі.
10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Згідно запису відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб 03.12.2019 року АТ «Укрсоцбанк» (номер запису 10681120104002827) стан суб'єкта: припинено, а АТ «Альфа-Банк» змінено назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» є правонаступником.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У ч.5 ст.11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Згідно із ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18). від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) викладено висновки щодо застосування положень ст 625 ЦК України. Вказано, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Грошові зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду. За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання у зв'язку із стягненням заборгованості за договором, невиконання якого зумовлює застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, правовий аналіз норм ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
Таким чином, у зв'язку з тим, що заборгованість за кредитним договором № 08/299/19 від 27.03.2008 року була стягнута судом станом на лютий 2013 року, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 26.02.2013 року виконано в повному обсязі лише 15.01.2019 року, позивачем АТ «Альфа-Банк» за період прострочення виконання рішення суду нараховано заборгованість на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні витрати.
Так, згідно розрахунку позивача за зменшеними позовними вимогами за період з 15.03.2017р. по 15.01.2019 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 складає 63715,51 грн., а саме: - заборгованість 3% на підставі ст.625 ЦК у розмірі - 12993,03 грн., інфляційні витрати - 50772,48 грн. (а.с.52-56). Даний розрахунок заборгованості є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказам, який підтверджує заборгованість ОСОБА_1 .
Доводи апеляції про те, що суд першої інстанції стягнувши 3% річних та інфляційні витрати за весь період заборгованості, тобто до 2019 року, не взяв до уваги той факт, що борг було сплачено відповідачем повністю не одним платежем відразу, а декількома платежами протягом певного часу, починаючи з липня 2017 року по січень 2019 року, а тому заборгованість повинна була розраховуватись виходячи із суми, яка залишається після кожної чергової сплати заборгованості, є безпідставними, оскільки позивачем 16.10.2020 року було надано новий розрахунок, згідно із яким 3% річних та інфляційні витрати розраховані із урахування здійснених відповідачем оплат заборгованості та наявного залишку заборгованості, відповідно подано заяву про зменшення позовних вимог. Правомірність цього розрахунку відповідачем не спростовано.
З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову та обґрунтовано його задовольнив.
Таким чином, рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 17 березня 2023 року.
Головуючий :
Судді: